21. Соціальна ____________мобільність.

Соціальна мобільність - переміщення індивідів між різними

рівнями соціальної ієрархії, яка визначається зазвичай з точки зору

широких професійних і соціально-класових категорій. Ступінь

соціальної мобільності часто використовується як показник рівня

відкритості і рухомості суспільства і, навпаки, його

консервативності, замкнутості. Існує два основних типи соціальної

мобільності: 1)вертикальна 2)горизонтальна ;

Горизонтальна або переміщення - перехід індивіда або соціального

об’єкта з однієї соціальної групи в іншу, яка розташована на одному

й тому ж рівні. "Переміщення" може відбуватися без будь-яких

помітних змін соціального становища індивіда або соціального

об’єкта у вертикальному напрямку.

Вертикальна соціальна мобільність - ті відносини, які виникають

при переміщенні індивіда або соціального об’єкта з однієї

соціальної верстви в іншу. В залежності від напрямку переміщення

існує два типи вертикальної мобільності: висхідна і низхідна, тобто

соціальне піднесення і соціальний спуск. Є два види соціальної

мобільності: 1)мобільність як добровільне переміщення або

циркуляція індивіда в межах соціальної ієрархії; 2)мобільність, яка

обумовлюється структурними змінами (наприклад,

індустріалізацією і демографічними факторами).

22.Соціально-класова структура сучасного українського сус-ва.

Поступово складаються контури трьох основних рівнів, верств

соціальної ієрархії: вищого, середнього і нижчого класів. Однак

зазначені рівні соціальної ієрархії не становлять цілісного

утворення і багато в чому є невизначеною, напіврозмитою

структурою. Особливість розвитку соціально-класової ієрархії

українського суспільства полягає в повільному збільшенні

середнього класу за швидкого збільшення вищого та нижчого

класів і поглиблення на цій основі соціальної поляризації. Основу

вищого класу, становлять підприємці, комерсанти, банкіри, певна

категорія управлінців, представники творчої інтелігенції та ін. Проте

особливість соціального розвитку українського суспільства полягає

в тому, що вагоме місце серед вищого класу займають несистемні

елементи структури, які швидко розбагатіли, стали таким класом на

основі кримінальні, мафіозні структури, корумповані управлінці,

чиновництво, керівники державних господарських підприємств, які

зловживають своїм службовим становищем, використовуючи

суспільне багатство для власного збагачення.

бореться за виживання інший соціальний організм, що слабо

розвивається і саморегулюється, становить основу легітимної

організації суспільного буття і належить до нижчого класу.

Структурні елементи цього класу дуже слабкі, хоча мають у

майбутньому стати основними системними чинниками

саморегуляції як ринкових перетворень, так і соціального

організму, становлення середнього класу, який здійснюватиме

свою трудову діяльність на основі легітимної продукуючої праці,

реалізації власних соціальних інтересів.