78. Класифікація електричних травм. Місцеві електричні травми.

Электротравма – травма (резкое, внезапное изменение здоровья человека), вызванная воздействием электрического тока или электрической дуги.

Электротравма (по В. Манойлову) – нарушение анатомических соотношений и функций тканей и органов, сопровождающееся местной и общей реакцией организма и вызванное ненормальным состоянием электрооборудования или электрических сетей.

Условно все электротравмы можно свести к следующим видам:

-местные электротравмы – ярковыраженные местные нарушения целостности тканей, местные повреждения организма, вызванные воздействием электрического тока или электрической дуги;

-общие электротравмы (электрические удары) – травмы, связанные с поражением всего организма из-за нарушения нормальной деятельности жизненно важных органов и систем человека.

-смешанные электротравмы.

Приблизительное распределение по видам электротравм (по П. Долину) в процентах от всех несчастных случаев, связанных с электротравмами в промышленности:

-местные электротравмы - 20%;

-электрические удары - 25%;

-смешанные электротравмы – 55%.

79. Види включення (дотику) людини в 3-и фазних електричних мережах.

Існує досить багато схем включення людини (варіантів дотику до точок електричної мережі) в електричний ланцюг. Найбільш поширеними та характерними з них є чотири. Ці схеми такі:

1. Включення людини між двома фазами електричної мережі (двофазне включення

2. Включення людини між однією фазою електричної мережі та землею (однофазне включення).

3. Включення людини на напругу кроку.

4. Включення людини на напругу дотику.

Додатково нагадаємо, що при аналізі ступеня небезпеки ураження людини електричним струмом в кожному разі приймаємо стандартизовану(прийняту для розрахунків) величину опору тіла людини Rл = 1000Ом

80. Аналіз ступеня небезпеки ураження людини в 3-и фазних електричних мережах з глухозаземленою нейтраллю.

81. Аналіз ступеня небезпеки ураження людини в 3-и фазних електричних мережах з ізольованою нейтраллю.

Електричний опір (R0 ) з’єднання нейтралі джерела електричної енергії з землею у трифазних мережах з глухозаземленою нейтраллю є невеликим і складає величину R0 < 10 Ом.

Рис. 1 - Трифазна електрична мережа з ізольованою нейтраллю: 1 –нейтраль

джерела електричної енергії; А,В,С – фази мережі живлення; U _ФІ - фазна напруга електричної мережі; U_ЛІ - лінійна напруга електричної мережі

Слід також зазначити, що у трифазних електричних мережах існує два

типи напруги:

• U_Л - лінійна напруга, що формується між будь-якими двома фазами електричної мережі;

• U_Ф - фазна напруга, що формується між будь-якою фазою електричної

мережі й землею.

Ці напруги різняться за величиною і пов’язані між собою наступним відношенням:

U_Л = √3 ×U_Ф .

Таким чином, лінійна напруга у 3 раз більша за фазну напругу електричної мережі незалежно від режиму нейтралі.

Таблиця 1 - Усереднені статистичні дані порогових значень діїелектричногоструму на організм людини

Значення електричного струму, який проходить через тіло людини, мА	Фізіологічна реакція організму людини
	Змінний електричний струм	Постійний електричний струм
Менше 0,5	Невідчутний струм.	Невідчутний струм.
0,5...1,5	Відчутний струм. Легке тремтіння пальців руки	Невідчутний струм.
10...15	Відчутний струм. Больові відчуття в руках.	Відчуття нагріву.
20...25	Невідпускаючий струм. Руки неможливо відірвати від струмоведучих частин. Утруднене дихання.	Збільшення нагріву. Незначне скорочення м’язових тканин.
50...80	Невідпускаючий струм. Зупинка дихання. Фібріляція серця.	Відчуття сильного нагрі- ву. Судороги. Утруднене дихання.
Більше 100	Смертельний струм.	Зупинка дихання.

Рис. 2 - Трифазна електрична мережа з глухозаземленою нейтраллю:

1 – нейтраль джерела електричної енергії; А, В, С – фази мережі живлення;

U_{Фі -}фазна напруга електричної мережі; U _Лі - лінійна напруга електричної мережі; R₀- опір глухого заземлення нейтралі джерела електричної енергії.

Існує досить багато схем включення людини (варіантів дотику до точок електричної мережі) в електричний ланцюг. Найбільш поширеними та характерними з них є чотири. Ці схеми такі:

1. Включення людини між двома фазами електричної мережі (двофазне включення ).

2. Включення людини між однією фазою електричної мережі та землею (однофазне включення).

3. Включення людини на напругу кроку.

4. Включення людини на напругу дотику.

Додатково нагадаємо, що при аналізі ступеня небезпеки ураження людини електричним струмом в кожному разі приймаємо стандартизовану (прийняту для розрахунків) величину опору тіла людини Rл = 1000Ом.

Рис. 3 - Двофазне включення людини в електричний ланцюг:

Iл- шлях електричного струму, що протікає через тіло людини;

Rл - опір тіла людини електричному струму; Uл – лінійна напруга

Двофазне включення людини (рис. 3), як правило, завжди найбільш небезпечне, тому що, по-перше до тіла людини прикладається найбільша напруга електричної мережі – лінійна (U_Л ), а по-друге – в електричний ланцюг практично включений тільки опір людини. При чому, в цьому разі режим нейтралі електричної мережі суттєво не впливає на ступінь ураження людини електричним струмом.

Виходячи із закону Ома є можливість визначити в загальному вигляді величину електричного струму, який протікає в цьому випадку через тіло людини:

I л =Uл / Rл =Uф *√3 / Rл .

Якщо взяти за приклад електричну мережу з напругою джерела живлення 380 В, то величина електричного струму, що протікає через тіло людини, мати-

ме таке значення: I л = 380 / 1000 = 0,38А. Виходячи з вищенаведених порогових значень електричного струму, що протікає через тіло людини виходить, що така величина струму значно більша за смертельну (нагадаємо, що порогове значення смертельного струму для людини складає 100mA.).

Таким чином, двофазне включення людини в електричний ланцюг характеризується високою небезпекою ураження електричним струмом.

Однофазне включення людини в електричний ланцюг. На відміну від двофазного, при однофазному включенні людини в електричний ланцюг до її тіла буде прикладена фазна напруга (Uф . При чому, на ступінь ураження людини електричним струмом в цьому разі в значній мірі впливають тип і деякі параметри електричної мережі.

На практиці така схема включення є найбільш розповсюдженою.

Включення людини на напругу кроку та напругу дотику. Включення на напругу кроку та напругу дотику виникає тоді, коли людина знаходиться в полі розтікання електричного струму при замиканні на землю. При включенні на напругу кроку на людину діє електричний струм, що протікає шляхом, наприклад «права – ліва нога». При включенні на напругу дотику електричний струм протікає шляхом «рука людини, яка доторкається до корпусу електроустановки – ноги людини». Супінь ураження залежить від параметрів струму замикання та розташування людини відносно точки замикання.

Адаптація – здатність організму пристосовуватися до визначеної дози шкідливої речовини.

Аксіома про потенційну небезпеку – потенційна небезпека є універсальною властивістю процесу взаємодії людини із середовищем існування на всіх стадіях життєвого циклу.

Аналіз дерева причин – один з інструментів дослідження безпеки технічних і біологічних антропогенних систем.

Аналізатори – сукупність біологічних, біохімічних і біофізичних перетворювачів і утворень периферичної і центральної нервової системи людини, які здійснюють сприйняття, перетворення й аналіз інформації про навколишнє середовище і стан самого організму.

Антидепресанти – психотропні засоби різного механізму дії, що поліпшують психічний стан людини.

Антимутагени – хімічні засоби, що знижують імовірність виникнення фізіологічних змін організму (мутацій) на генетичному рівні.

Антиоксиданти – природні чи синтетичні речовини, що сповільнюють чи запобігають окислюванню органічних сполук організму людини.

Антропометрія – вимір і опис тіла людини в цілому й окремих його частина.

Афект – емоційна реакція нервової системи людини на зовнішній подразник високої інтенсивності, який може викликати неадекватне поводження людини.

Безпека – збалансований стан природних, антропогенних і антропогенно-природних систем, наприклад «людина – виробниче середовище».

Безпека життєдіяльності (БЖД) – це наука, що вивчає теоретичні основи взаємодії людини з навколишнім середовищем і способи забезпечення безпеки його життя і діяльності в середовищі існування й умовах сучасного виробництва.

Безумовні рефлекси – стереотипи поводження, придбані людиною в динамічно рівноважних умовах середовища існування, що сформувалося в процесі розвитку людини і передаються в спадщину.

Біосфера – саморегулююча оболонка Землі, що містить у собі частину атмосфери (до 50 км), гідросфери (глибиною до 11 км) і літосфери (до 4,5 км), у яких спостерігаються живі макро- і мікроорганізми.

Побутове середовище – середовище проживання людини, що включає сукупність житлових будинків, об'єктів культурного і спортивного призначення, а також комунально-побутових організацій і установ.

Вібрація – пружні коливання частин твердого тіла (частин апаратів, машин, устаткування, споруджень).

Вірус – збудник хвороб рослин, тварин і людини на внутрішньоклітинному рівні.

Вивих – стійкий зсув суглобних кінців кісток за границі їх нормального взаємного розташування.

Збудливий психічний процес – процес, що розвивається на рівні центральної нервової системи, який викликає гіперактивність, багатослівність, тремтіння рук, голосу.

ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров'я.

Шкідливий фактор – негативний фактор середовища існування людини, вплив якого приводить до захворювання, погіршенню самопочуття, зниженню працездатності.

Гомосфера – простір (робоча зона), де знаходиться людина в процесі своєї діяльності.

Діяльність – це активна взаємодія людини з навколишнім середовищем для досягнення свідомо поставленої мети, що виникла в нього внаслідок прояву визначених потреб.

Диференціальний поріг – це мінімальна різниця між інтенсивностями двох подразників, при якій спостерігається початок розпізнавання цих рівнів подразника людиною.

Здоров'я – стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних недоліків (визначення ВООЗ).

Ієрархія – розташування частин чи елементів системи в порядку від вищого до нижчого.

Імунітет – несприйнятливість організму до інфекційних і неінфекційних агентів і речовин, що впливають на організм ззовні чи формуються в організмі під впливом тих чи інших факторів.

Канцерогенні речовини (канцерогени) – речовини, що викликають, як правило, злоякісні новотвори.

Катастрофа – великомасштабна аварія, що приводить до значних негативних наслідків для людини, тваринного і рослинного світу, змінюючи умови середовища існування.

Клімат – це багаторічний режим погоди. Клімат властивий тій чи іншій місцевості.

Лабільність – час, протягом якого жива тканина біологічного організму відновлює працездатність після чергового циклу порушення.

Особистість – це рівень розвитку біологічної, психічної і соціальної систем людини, що включає безліч їхніх взаємозалежних характеристик і елементів.

Ноосфера – це вища стадія розвитку біосфери, що характеризується гармонічним сполученням людського розуму, вираженого в змінах, що вносить людина в біосферу, із природними процесами, які відбуваються в біосфері.

Навколишнє середовище – середовище існування людини, обумовлене сукупністю позитивних і негативних природних і антропогенних факторів, здатних впливати на його життєдіяльність.

Небезпечний фактор – негативний фактор середовища існування людини, що приводить до травм, опіків, обмороженням чи інших ушкоджень організму чи окремих його органів і може навіть викликати летальний результат.

Відмороження – ушкодження тканин організму, викликане дією низьких температур визначеного значення і тривалості дії.

Психіка - здатність мозку людини відображати об'єктивну реальність навколишнього світу у формі відчуттів, представлень, думок і інших суб'єктивних образів об'єктивного світу.

Психічні процеси – процеси розумового одержання, обробки й обміну інформації.

Гранично допустимий рівень (ГДР) – це той максимальний рівень негативного фактора, який, впливаючи на людину (ізольовано чи в сполученні з іншими факторами) протягом робочої зміни щодня протягом усього виробничого стажу, не викликає в нього й у його потомства біологічних змін, навіть схованих і тимчасово компенсованих, у тому числі захворювань, змін реактивності, адаптаційно-компенсаторних можливостей, імунологічних реакцій, порушення фізіологічних циклів, а також психологічних порушень (зниження інтелектуальних і емоційних здібностей, розумової працездатності, надійності виконання виробничих функцій).

Виробниче середовище – простір, у якому здійснюється трудова діяльність людини.

Ноксосфера – простір, у якому постійно існують чи періодично виникають небезпеки.

Небезпека – це об'єктивне явище існування матеріального світу.

Потреба – необхідність для людини тих елементів середовища існування, які забезпечують його існування, як з фізичних, так і з психологічних позицій.

Регенерація – здатність організму людини до відновлення функцій, структури ушкоджених органів чи тканин організму.

Ризик (1) – це частота реалізації небезпек технічного чи біологічного антропогенного об'єкта.

Ризик (2) – це кількісна оцінка небезпеки об'єкта чи явища.

Сенсибілізатори – речовини, що впливають на організм людини на клітинному рівні, як алергени.

Свідомість – одна з основних, характерних ознак людини.

Соціальні хвороби – розповсюджені захворювання населення держави, регіону, виникнення і поширення яких зв'язано з несприятливими соціально-економічними умовами.

Соціум – ієрархія підсистем і сфер громадського життя, гармонійна взаємодія яких забезпечує єдність суспільства.

Стрес – стан особливої хворобливої напруженості організму, який викликаний надмірно сильними захисними фізіологічними реакціями, що виявляються унаслідок високої інтенсивності зовнішнього подразника.

Таксономія – наука про класифікацію і систематизацію явищ, процесів, об'єктів.

Техносфера – це область біосфери, природні характеристики і процеси в якій трансформовані в результаті безпосереднього чи непрямого впливу діяльності людини з метою підвищення матеріальної, психічної і соціально-економічної комфортності життя.

Гальмовий психічний процес – процес, який розвивається на рівні центральної нервової системи, що викликає скутість і сповільненість реакцій, рухів людини.

Праця – це цілеспрямована діяльність людини, у процесі якої він впливає на біосферу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх фізіологічних і моральних потреб.

Фотосинтез – утворення вищими рослинами, водоростями, бактеріями, що фотосинтезують, складних органічних сполук, необхідних для життєдіяльності як для самих рослин, так інших організмів із простих з'єднань (наприклад, вуглекислого газу і води) за рахунок використання енергії світла.