46. Навести визначення шкідливих речовин. Класифікації шкідливих речовин. Мета класифікацій.

До виробничих шкідливих речовин відносяться пил, гази, хімічні речовини в рідкій і твердій фазі, що знаходяться в робочій зоні.

Під шкідливим розуміється речовина, що при контакті з організмом людини викликає виробничі травми, професійні захворювання або відхилення у стані здоров'я, що виявляються сучасними медицінськими методами протягом трудової діяльності, у більш віддалений термін життя сьогоднішнього й майбутнього поколінь.

Шкідливість речовини залежить від її властивостей, що визначаються складом, структурою та фізичним станом речовини. Класифікація шкідливих речовин і загальні вимоги безпеки введені ГОСТ 2.1.007-76. Відповідно до положень цього документу за ступенем впливу на організм людини шкідливі речовини підрозділяються на чотири класи небезпеки:

1. Надзвичайно небезпечні.

2. Високонебезпечні.

3. Помірно небезпечні.

4. Малонебезпечні.

У загальному випадку ступінь і характер викликуваних речовиною порушень нормальної роботи організму залежать від шляху попадання в організм, дози, часу впливу, концентрації речовини, її розчинності, стану сприймаючої тканини й організму в цілому, характеристик навколишнього середовища.

47. Навести визначення гранично допустимої концентрації пилу. Викласти класифікацію методів контролю запиленості повітря.

Визначення допустимої концентрації пилу в повітрі робочої зони, при якій допускається перебування працюючих без засобів захисту, здійснюється з урахуванням комплексу розглянутих вище характеристик пилу. Кінцевою метою такого нормування є визначення гранично допустимої концентрації (ГДК )пилу (мг/м3).

ГДК це концентрація, що при щоденній роботі протягом не більше 8 годин, але не більше 40 годин в тиждень протягом усього стажу не може викликати захворювань або відхилень у стані здоров'я, які виявляються сучасними медицинськими методами дослідження в процесі роботи або у віддалений термін життя дійсного і наступного поколінь. Санітарними нормами СН 2.45-71, а також ГОСТ 12.1. 005-76 встановлені ГДК для різних видів пилу в повітрі робочої зони.

Оцінка й контроль запиленості повітря виконуються рядом методів, що підрозділяються на методи, які визначають кількість пилу в повітрі робочої зони, і методи, що дозволяють визначати її якісний склад.

До першої категорії методів відносяться ваговий, фотоелектричний і, частково, рахунковий.

Ваговий метод є найбільш розповсюдженим. Його суть полягає в тому, що через спеціальний аерозольний фільтр пропускають визначений обсяг запиленого повітря (V). При цьому визначають масу фільтра до експерименту (P1) та після нього (після протягування запиленого повітря) (P2). Концентрацію пилу в повітрі розраховують за такою спрощеною формулою:

С = (P2 - P1) /V.

Визначення допустимості умов праці за параметром запиленості повітря робочої зони виконують після проведення експерименту та відповідних розрахунків методом порівняння величини С з ГДК. Якщо концентрація С < ГДК, то умови праці приймають, як допустимі. До методів, що дозволяють визначити якісний склад пилу, належать радіаційний, спектральний, метод хімічного аналізу та ін.