Глава 58
Інші
вважають, що він є різновидом договору
позики, в якому позичальником є
банк, а позикодавцем — вкладник.
Позикодавець передає позичальнику у
власність
гроші або речі, визначені родовими
ознаками, а позичальник зобов'язується
повернути позикодавцеві таку саму суму
грошей або рівну кількість речей того
самого роду і якості1.
Позиція третьої групи авторів грунтується на тому, що це самостійний договір у системі цивільно-правових договорів2.
До такої точки зору є підстави приєднатися, тому що договір банківського вкладу регулюється окремими нормами спеціальних нормативних актів. Крім того, новий ЦК України відводить йому місце в окремій главі. На відміну від договору позики, договір банківського вкладу є оплатним договором на визначених умовах про сплату відсотків. Йому притаманний особливий суб'єктний склад. Зокрема, особою-позичальником може бути установа, яка має спеціальну ліцензію Національного банку України. За такими ж ознаками договір банківського вкладу можна розмежувати з договором схову.
Важливою правовою проблемою є питання відносно власності на грошові кошти, які клієнт передає банку на умовах договору банківського вкладу. Є підстави вважати, що за договором банківського вкладу передані банку кошти завжди залишаються власністю вкладника, який залишає за собою право розпорядження ними. Для банку ці гроші зберігають режим залучених коштів, які він зобов'язаний повернути вкладнику за першою вимогою. Таке положення є принциповим, оскільки саме з ним пов'язано право вкладника вимагати кошти передані банку на умовах договору банківського вкладу і обов'язок банку повернути кошти вкладнику з першою вимогою. Закріплення цього принципового положення у законодавстві є істотним для вияву довіри до банку з боку вкладників.
Як уже зазначалося, право на залучення грошових коштів на умовах договору банківського вкладу мають тільки ті установи, які здійснюють такі банківські операції відповідно до ліцензії. Такими установами відповідно до чинного в Україні законодавства є комерційні банки, які створені і діють відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність". Є підстави вважати, що небанків-ські установи, якщо вони навіть і є кредитними, не можуть залучати кошти на умовах цього договору. Законодавство передбачає можливість заміни сторони в договорі (уступка вимоги І переведення боргу). Переведення боргу на стороні банку може мати місце тільки тоді, якщо новим боржником також є банк.
Для договору банківського вкладу обов'язковою є письмова форма. Вбачається, що письмова форма цього договору вважається дотриманою, якщо внесення вкладу засвідчене ощадною книжкою, ощадним або депозитним сертифікатом або Іншим документом, виданим банком вкладнику, що відповідає вимогам, передбаченим для таких документів нормативним актом. Договір може бути оформлений шляхом складання єдиного документа в двох примірниках, один із
Ерпылева Я. Ю. Международное банковское право. — М.т 1998. — С. 82; Дмитриев-Мамонов В. А., Евзлин 3. ТІ. Теория и практика коммерческого банка. — М., 1992. — С 209.
Олейник О. М. Основы банковского права: Курс лекций. — М, 1997. — С 99; Новоселова Л.А. Банковские сделки в Гражданском кодексе РФ 1996 года //Правовое регулирование банковской деятельности. — М., 1997. — С. 134.
Правове регулювання кредитно-розрахункових відносин
385
яких видається вкладнику. Ощадна книжка, ощадний або депозитний сертифікат мають відповідати вимогам законодавства, банківським правилам і звичаям ділового обороту.
Оскільки договір банківського вкладу є реальним договором, момент його підписання може не збігатися з моментом виникнення правовідносин між суб'єктами цього договору. І саме у зв'язку з цим доцільним способом укладання договору банківського вкладу з громадянином є оформлення ощадної книжки або іншого документа, який засвідчує внесення коштів на його рахунок, а отже, і момент виникнення прав та обов'язків за договором.
В ощадній книжці мають бути зазначені і засвідчені банком найменування і місце перебування банку, а якщо внесок внесений у філію, також місце перебування його відповідної філії, номер рахунку по внеску, усі суми коштів, зарахованих на рахунок, усі суми коштів, списаних з рахунку, і залишок коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки в банк. Якщо не доведене інше, стан внеску, дані про внесок, зазначені в ощадній книжці, є підставою для розрахунків між банком і вкладником.
Видача вкладу, виплата відсотків за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування коштів з рахунку по внеску іншим особам здійснюються банком при пред'явленні ощадної книжки.
Іменна ощадна книжка є письмовим доказом укладення договору банківського вкладу з громадянином І внесення коштів на його рахунок. Вона не є цінним папером і може існувати як поряд з договором банківського вкладу, так і без нього. Якщо ж договір банківського вкладу був зроблений у вигляді єдиного документа, а ощадна книжка з будь-яких причин не була оформлена, внесення грошей у вклад може бути засвідчено, наприклад, квитанцією до прибуткового касового ордера, підписаною касиром банку.
Вбачається, що є підстави внести зміни до законодавства України і віднести ощадну книжку на пред'явника до цінних паперів. Вона може мати значення не тільки письмового доказу укладення договору банківського вкладу і внесення коштів на рахунок громадянина, а й правостворююче (конститутивне) значення.
Для випадків, коли ощадна книжка втрачена чи пошкоджена, мають бути встановлені спеціальні правила. Якщо ощадна книжка є іменною, банк не звільняється від своїх договірних зобов'язань і за заявою вкладника повинен видати йому нову ощадну книжку. Відсутність у вкладника ощадної книжки на пред'явника звільняє банк від зобов'язань з відновлення вкладником своїх прав щодо втраченого цінного папера. Якщо незаконний власник ощадної книжки відомий вкладнику, він може пред'явити до нього позов.
Ощадний (депозитний) сертифікат є цінним папером, що засвідчує суму внеску, внесеного в банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання по закінченні встановленого терміну суми внеску й обумовлених у сертифікаті відсотків у банку, що видав сертифікат, або в будь-якій філії цього банку. Ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути пред'явницькими чи іменними. Власником ощадного сертифіката може бути тільки громадянин. Депозитний сертифікат — цінний папір, подібний ощадному сертифікату, але його власником може бути тільки юридична особа.
Вбачається, що право видачі ощадного сертифіката може бути надано банкам за таких умов:
— здійснення банківської діяльності не менше двох років;
25 — 5-63.1
386