3. Ведення наступального бою взводом (відділенням, екіпажем танку)

Наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником взвод починає після проведення вогневої підготовки атаки, під час якої він вогнем своєї зброї знищує виявлені вогневі засоби, а також живу силу противника. Командир взводу управляє вогнем підлеглих, веде спостереження за цілями, які підлягають зни­щенню і придушенню в ході вогневої підготовки атаки на напрямку наступу взводу, і про результати спостереження доповідає командиру роти.

В установлений час за командою (сигналом) старшого командира танковий взвод, який займає вихідну (вичікувальну) позицію, починає висування до рубежу переходу в атаку. За танками починають рух і розташовані за ними бойові машини піхоти (БТР) механізованих взводів. З підходом до рубежу переходу в атаку танковий взвод розгортається в бойову лінію і з максимально допустимою швидкістю продовжує рух, знищуючи противника з ходу.

З підходом танків до вихідного положення для наступу командир механізованого взводу під час атаки в пішому порядку командує «Приготуватися до атаки», — і потім: «Позначити проходи для танків».

Після проходження танками вихідного положення командир механізованого взводу подає команду: «Взвод, в атаку—ВПЕРЕД», за якою особовий склад вистри­бує з траншеї (окопу) і прискореним кроком або бігом слідом за танками атакує противника, рухаючись в на­прямку проходів у загородженнях. Бойові машини піхоти (бронетранспортери), рухаючись за своїми відді­леннями (бойові машини піхоти із стабілізованим озб­роєнням—безпосередньо в цепу взводу), вогнем під­тримують атаку танків і особового складу.

Під час атаки на бойових машинах піхоти (броне­транспортерах) посадка в них особового складу механі­зованого взводу здійснюється під час вогневої підготов­ки атаки у вихідному положенні для наступу. Бойові ма­шини піхоти (бронетранспортери) за командою (сигна­лом) командира взводу потай підходять до своїх відді­лень, використовуючи складки місцевості і роблять зу­пинку. Особовий склад за командами командира:

«Взвод — до машини», «На місця» швидко робить по­садку в машини і приготовляється до ведення бою з ходу, а з переходом в атаку відкриває вогонь.

З переходом підрозділів в атаку командири взводів уточнюють положення противника, а при необхідності — бойові завдання відділенням (танкам) і порядок подо­лання загороджень. Подолання загороджень перед переднім краєм оборони противника здійснюється під прикриттям артилерії, бойових вертольотів, гранатометного і протитанкового взводів, а також при взаємній підтримці вогню танків, бойових машин піхоти і стрілецької зброї.

Танки і бойові машини піхоти, які оснащені мінними тралами, долають мінне поле противника в бойовому порядку по своїх напрямках, а ті, що не мають тралів — встановленим порядком по проробленому проходу.

При цьому особовий склад механізованого, гранатометного і протитанкового взводів, який атакує противника у пішому порядку, долає мінне, поле слідом за танками ( по їхніх коліях або по проробленому проходу. З підходом особового складу до загороджень за командою командира «Взвод, в напрямку такого-то предмета, в колону по два (по три), напрямне—перше відділення, в прохід, бігом — РУШ» або «Взвод, за мною, в колону (по три), в прохід, бігом—РУШ» відділення у встановленому порядку на ходу займають місця в колоні. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) вогнем з коротких зупинок знищують вогневі цілі противника, які перешкоджають танкам і особовому складу долати загородження. Вони долають загородження за колоною взводу. Якщо взвод оснащений бойовими машинами піхоти зі стабілізованим озброєнням, то вони можуть долати загородження в колоні безпосередньо за танком. Особовий склад взводу в цьому випадку долає загородження слідом за бойовими машинами. Мінне поле, раптово встановлене засобами дистанційного мінування на напрямку висування (атаки), долається по проходу, як правило, у взводній колоні. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) без тралів, які знаходилися в бойовій лінії і які опинилися на замінованій місцевості, рухаються до проробленому проходу по виходах, які розміновуються особовим складом відділення (екіпажами танків) з використанням табельних возимих комплектів розмінування та іншими способами.

Танковий взвод, подолавши загородження, стрімко атакує противника, знищуючи вогнем з ходу в першу чергу протитанкові засоби. Після подолання загороджень механізований взвод атакує в пішому порядку, за командою командира: “Взвод, в напрямку такого-то предмета – до бою, ВПЕРЕД” або “Взвод, за мною – до бою, ВПЕРЕД” бігом у встановленому порядку розгортається в цеп, від­криває вогонь зі своєї зброї і стрімко атакує противни­ка. Наблизившись до траншеї противника на 25—40 м, за командою командира: «Взвод, гранатами — ВОГОНЬ» особовий склад закидає противника гранатами і в точ­но встановлений час («Ч») з криком «ура» слідом за танками вривається на передній край оборони, знищує противника вогнем впритул і безупинно продовжує ата­ку в указаному напрямку.

Бойові машини піхоти (бронетранспортери), подолав­ши загородження по проходах, доганяють свої підроз­діли , вогнем своєї зброї підтримують їх атаку, діючи за цепом своїх підрозділів. Бойові машини піхоти зі стабі­лізованим озброєнням, вийшовши слідом за танком із проходу, розгортаються в бойову лінію і вогнем прикри­вають рух по проходу та розгортання в цеп особового складу взводу.

Механізований взвод під час атаки на бойових маши­нах піхоти (бронетранспортерах), подолавши мінне по­ле , слідом за танками у точно встановлений час («Ч») стрімко вривається на передній край оборони против­ника, знищує його вогневі засоби, в першу чергу проти­танкові, і, використовуючи результати вогневого ура­ження, швидко і безупинно наступає в глибину.

У тому випадку, коли перед механізованим взводом танки не діють, взвод атакує противника слідом за роз­ривами снарядів своєї артилерії.

Безпечне віддалення від розривів снарядів своєї артилерії складає: для танка — 200 м; для бойової ма­шини піхоти (бронетранспортера) — 300 м; для особово­го складу, який атакує противника в пішому порядку, — 400 м.

Придані взводу вогнеметники, наступаючи в бойових порядках взводу, знищують противника в траншеях, ходах сполучення та інших фортифікаційних спору­дженнях.

Протитанковий взвод (протитанкове відділення роти), діючи в бойових порядках механізованих підрозділів або в проміжках між ними, з вогневих позицій, які займає послідовно, за командою (сигналом) командира батальйону (роти) або самостійно знищує танки та інші броньовані машини противника, які перешко­джають просуванню танків та механізованих взводів.

Під час ведення вогню із землі обслугою гранатометного та протитанкового взводів їх бойові машини піхоти (бронетранспортери) займають укриття поряд або позаду обслуги на віддаленні до 100 м і своїм вогнем прикривають їхні вогневі позиції і підтримують атаку механізованих підрозділів. Автомобілі цих взводів, використовуючи складки місцевості та інші укриття, розташовуються на віддаленні до 400 м від вогневих позицій взводів (обслуги).

Переміщення гранатометного та протитанкового взводів здійснюється взводом або відділенням для того, щоб забезпечувалась безперервна підтримка механізованих підрозділів.

Під час дій особового складу в пішому порядку командир механізованого взводу спішується і просувається за цепом взводу на віддалені до 50 м в такому місці, звідки зручніше спостерігати за діями взводу та управляти ним. Управління вогнем та рухом бойових машин піхоти (бронетранспортерів) командир взводу здійснює через свого заступника.

Командири гранатометного та протитанкового взводу знаходяться в бойовому порядку взводу, а якщо взвод по відділеннях придається механізованим ротам — при одному з відділень.

Бій в глибині оборони противника характеризується нерівномірністю просування підрозділів та розвивається у складній та швидкозмінній обстановці. Успішне просування хоча б одного відділення (танка) або сусідів командир взводу негайно використовує для розвитку успіху.

При відставанні сусідів взвод, не припиняючи атаки частиною вогневих засобів подавляє цілі, які заважають просуванню сусідів. Найкраща допомога сусіду — просування взводу вперед.

Опорний пункт, в якому противник чинить опір, взвод обходить та атакує його у фланг або в тил. Для маневру використовуються складки міс­цевості, проміжки в бойових порядках та відкриті флан­ги противника, з метою маскування можуть застосову­ватися аерозолі (дими).

При неможливості обійти опорний пункт противника командир взводу зосереджує вогонь взводу, приданих засобів і викликає вогонь взаємодіючих підрозділів по цілях, які перешкоджають просуванню, висуває відді­лення (танки) на вигідний для переходу в атаку рубіж і одночасно вживає заходів для пророблювання проходу в загородженнях. Взвод, використовуючи результати вогневого ураження противника, атакою з фронту за­вершує його знищення та продовжує рух вперед.

По мірі послаблення опору противника механізова­ний взвод, що наступає в пішому порядку, за командою (сигналом) старшого командира робить посадку в ма­шини або десантом на танки. Для цього бойові машини піхоти (бронетранспортери) за командою командира взводу доганяють свої відділення, сповільнюють рух або роблять коротку зупинку (танки, виділені для дій з де­сантом, роблять зупинку). Особовий склад за командою командирів відділень «До машини» бігом рухається до своїх бойових машин піхоти (бронетранспортерів, тан­ків), ставить зброю на запобіжник, потім за командою «На місця» швидко робить посадку та приготовляється для ведення вогню з ходу. Навідники-оператори бойо­вих машин піхоти (навідники кулеметів бронетранспор­терів, навідники гармат танків) під час посадки особового складу спостерігають за противником і знищують виявлені цілі. Діючи на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах, десантом на танках), взвод продовжує виконувати завдання. Командир механізованого взводу, що діє десантом на танках, зобов'язаний розподілити відділення та придані вогневі засоби по танках, вказати підлеглим командирам завдання, уточнити сигнали на посадку, спішування та способи цілевказання.

Діючи десантом на танках, взвод своїм вогнем знищує протитанкові засоби ближньої дії. Для знищення противника, який перешкоджає просуванню танків, а також для надання їм допомоги в подоланні загороджень перешкод особовий склад може спішуватися. При першій можливості взвод знову робить посадку десантом на танки і продовжує рух вперед.

Виявивши засоби ядерного, хімічного нападу, системи високоточної зброї, взвод, уміло використовуючи приховані підступи, стрімко виходить до них, рішучою атакою знищує живу силу противника і виводить з ладу установки, (гармати, міномети). Загородження, перешкоди, які зустрічаються в глибині оборони противника, взвод обходить або долає по проробленому проходу.

Зони зараження взвод, як правило, долає на бойових машинах (бронетранспортерах, автомобілях) з використанням засобів індивідуального захисту або обходить їх по напрямку, вказаному командиром роти. На тяжко доступних ділянках місцевості механізований взвод під час наступу в пішому порядку випереджає танки та наступає під прикриттям їхнього вогню та вогню бойових машин піхоти (бронетранспортерів). По мірі подолання цих ділянок танки знову виходять вперед а взвод продовжує наступати за ними.

Противника, який контратакує, взвод знищує у взаємодії з іншими підрозділами стрімкою атакою з ходу або за вказівкою командира роти спочатку уражає противника вогнем з вигідного рубежу, при цьому танки та бойові машини піхоти (бронетранспортери) займають вогневі позиції за найближчими укриттями, а особовий склад механізованого взводу спішується та займає вигідні позиції, як правило, попереду них. Потім взвод атакою завершує знищення противника. Взвод, який не зазнав контратаки, прискорює своє висування з метою виходу у фланг та в тил противнику і контратакує.

Виявивши відхід противника, командир взводу негайно організовує переслідування та доповідає про це командиру роти.

Під час переслідування взвод, уміло використовуючи складки місцевості та інші маскуючи, властивості, вихо­дить на шляхи відходу противника, сковує його дії та рішучою атакою наносить йому ураження.

У випадку, коли неможливо вийти на шляхи відходу противника, взвод рішучими діями вклинюється в бойові порядки підрозділів прикриття, у взаємодії із сусіда­ми знищує їх та проривається до основних сил противника, який відходить.

Механізований взвод переслідує противника, як правило, на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) або десантом на танках.

Під час закріплення захопленого рубежу (об'єкта) командир взводу діє згідно з положеннями, викладени­ми у розділі «Оборона». У взводі в короткі терміни організовується система вогню та виконаються інші заходи щодо підготовки до відбиття контратаки противника. Особлива увага приділяється організації протитанкової оборони.

Механізований (танковий) взвод, який складає резерв батальйону, використовуючи маскуючи властивості місцевості, пересувається за ротами першого ешелону, на віддалі 1,5-2 км в готовності до розвитку наступу, знищення противника, який залишився у тилу підрозділів, що наступають, або до виконання інших завдань.

Одержавши завдання, командир механізованого (танкового) взводу на ходу ставить завдання відділенням (танкам). При цьому він вказує на місцевості положення противника і місця розташування його вогневих засобів, рубіж вводу в бій, об'єкт атаки та напрямок продовження наступу. Взвод під час підходу до вказаного рубежу розгортається в бойовий порядок і стрімко атакує противника.

Під час наступу з ходу механізований (танковий) взвод, в період вогневої підготовки атаки висувається до рубежу переходу в атаку в колоні роти.

Якщо командиром роти призначений пункт розгортання у взводні колони, то взводи після його проходження самостійно з максимально допустимою швидкістю виходять на свої напрямки. З підходом до рубежу переходу в атаку взводи за командою командира роти розгортаються у бойовий порядок і, знищуючи противника вогнем з ходу, продовжують рух до переднього краю оборони противника. При цьому механізований взвод діє слідом за танками і знищує вогневі засоби противника, в першу чергу протитанкові, не даючи можливості відсікти себе від танків.

Механізований взвод на автомобілях і танки з виходом на рубіж посадки десантом на танки зупиняються, особовий склад висаджується із автомобілів і згідно з проведеним розрахунком, додержуючись заходів безпеки виконує посадку десантом на танки. Танки із десантом продовжують висування до рубежу переходу в атаку; автомобілі висуваються в установлені місця збору.

Під час атаки в пішому порядку командир механізованого взводу з підходом до встановленого рубежу спішування подає, а командири відділень дублюють команду “Взвод (відділення), приготуватися до спішування”. За цією командою БМП (БТР) доганяють танки, особовий склад ставить зброю на запобіжник, виймає її із бійниць і підготов­ляється до спішування.

З виходом взводу на рубіж спішування за командою командира взводу «Взвод—до машин» механіки-водії (водії) бойових машин піхоти (бронетранспортерів), а під час висування взводу десантом на танках і механіки-водії танків зменшують швидкість руху машин або, використовуючи укриття, які є, роблять коротку зупин­ку. Відділення за командою своїх командирів «До ма­шини» швидко спішуються, а за командою «Відділення, на такий-то предмет — до бою, ВПЕРЕД», розгорта­ються в цеп та, ведучи інтенсивний вогонь на ходу, при­скореним кроком або бігом продовжують рух до перед­нього краю.

Атаку переднього краю оборони противника і розви­ток наступу в глибині взвод здійснює в такому ж порядку, як і під час наступу з положення безпосеред­нього зіткнення з ним.

Водні перешкоди взвод, як правило, форсує з ходу. Командир взводу під час висування до водної пере­шкоди вказує відділенням (танкам) місце переправи, порядок ведення вогню під час форсування та завдання на протилежному березі.

Підготовка бойових машин піхоти (бронетранспор­терів) до форсування проводиться під час підходу до водної перешкоди. При цьому особлива увага звертаєть­ся на щільність зачинення люків, бійниць, дверей, на справність насосів, що відкачують воду на наявність та щільність закриття водозливних пробок. Особовий склад, який знаходиться в машинах, одягає рятувальні жилети.

Підготовка танків для переправи під водою прово­диться у вихідному районі для форсування та завершу­ється в районі герметизації.

Механізований взвод з виходом до водної перешкоди при підтримці вогнем танків і артилерії, не затримую­чись , форсує її на бойових машинах піхоти (бронетран­спортерах), переправно-десантних засобах або по за­хопленій переправі. Противника, який чинить опір, взвод знищує вогнем всіх засобів на плаву. З виходом на протилежний берег він безупинно розвиває наступ у вказаному напрямку.

Танковий взвод долає водну перешкоду по мосту, в брід або на поромах. У складі роти він може переправ­лятися під водою. З виходом на протилежний берег взвод, використовуючи результати вогню артилерії, не затримуючись, спільно з іншими підрозділами знищує противника, який обороняється, і розвиває наступ в гли­бину.

Механізований взвод, призначений у передову групу тактичного повітряного десанту, як правило, одержує завдання захопити площадку приземлення та забезпечити висадку десанту.

Взвод, що виділений у передову групу, як правило, посилюється стрільцями-зенітниками, саперами та хі­міками-розвідниками.

Командир взводу, призначеного у передову групу, під час з'ясування одержаного завдання та оцінки обста­новки повинен: зрозуміти, де знаходиться і що робить -противник, до якого часу захопити площадку приземлення, що робити після виконання завдання; вивчити по карті місцевість в районі висадки; визначити завдання і відділенням, приданим засобам та порядок їхніх дій. У бойовому наказі командир взводу вказує:

склад, положення, характер дій противника у смузі прольоту та в районі площадки приземлення;

завдання передової групи;

об'єкти та цілі, які уражаються в районі площадки приземлення засобами старшого командира;

бойове завдання відділенням, приданим підрозділам та вогневим засобам;

час готовності до посадки у вертольоти та їх бортові номери;

своє місце і заступника.

Після віддання бойового наказу командир взводу вказує порядок спостереження і ведення вогню із стрілецької зброї в польоті, послідовність висадки особового складу із вертольотів, порядок знищення і придушення противника на площадці приземлення та подальших дій, сигнали оповіщення, управління, взаємодії, розпізнавання та порядок дій за ними.

Передова група вступає в бій з повітря. З наближенням вертольотів до площадки приземлення противник на ній знищується і подавляється вогнем бортового озброєння та стрілецької зброї взводу, після чого проводиться висадка. Разом зі взводом, як правило, висаджуються підрозділи, призначені для ведення розвідки.

Взвод швидко залишає вертольоти і завершує знищення противника на площадці приземлення. Командир взводу уточнює обстановку та завдання відділенням. Передова група на ходу розгортається у бойовий порядок, стрімко висувається на вигідний рубіж, як правило, за межею площадки приземлення, займає позицію для ведення вогню і готується до відбиття атаки противника. Стрільці-зенітники після висадки займають стартові позиції поблизу площадки приземлення, усувають, або позначають загородження і місцеві предмети, які перешкоджають посадці вертольотів.

На танконебезпечному напрямку можуть встановлюватися мінно-вибухові загородження. Хіміки-розвідники ведуть радіаційну, хімічну та біологічну розвідку.

Під час висування противника до площадки призем­лення взвод вогнем всіх засобів наносить йому уражен­ня і забезпечує висадку тактичного десанту.

Під час висадки морського десанту взвод може діяти у складі головних сил батальйону, а механізова­ний взвод і у складі десантно-штурмової групи.

Взвод, як правило, одержує завдання знищити про­тивника у місці висадки, в подальшому наступати в глибину його оборони, а під час дій у складі десантно-штурмової групи знищити противника в місці висадки і оволодіти вигідним рубежем, який забезпечує висадку та дії передового загону.

Командир взводу під час з'ясування одержаного зав­дання і оцінки обстановки крім звичайних питань повинен з'ясувати місце і порядок посадки (навантаження) і висадки (вивантаження) з десантно-транспортних засо­бів, а також систему загороджень противника у воді і на березі.

Посадка (навантаження) взводу на десантно-транспортні засоби проводиться з урахуванням забезпечення найшвидшої його висадки (вивантаження) і ведення бою на березі. Послідовність навантаження бойової техніки повинна бути зворотньою порядку її вивантаження.

З підходом десантно-транспортних засобів до пункту висадки командир уточнює місце, способи та черговість висадки, завдання відділенням на березі, порядок подавлення та знищення противника вогнем взводу.

Взвод під прикриттям ударів авіації, вогню корабельної артилерії та своїх засобів прямує до берега на бойових машинах піхоти (БТР), десантно-висадочних засобах, висаджується на березі, з ходу розгортається в бойовий порядок, переходить в атаку, знищує противника і стрімко розгортає наступ у глибину (захоплює рубіж, забезпечуючи висадку і вступ в бій головних сил батальйону).

Під час прориву укріпленого району механізований взвод може діяти у складі штурмової групи для блокування і знищення противника у довгочасних вогневих та інших спорудженнях. До неї крім механізованого підрозділу можуть включатися танки, гармати, переважно самохідні, протитанкові керовані ракетні комплекси , гранатомети, кулемети, вогнемети та інші вогневі засоби, а також підрозділ інженерних військ. Штурмовій групі вказується об'єкт атаки і напрямок продовження наступу.

Об'єктом атаки штурмової групи може бути довгочасне вогневе та інше важливе спорудження на напрямку наступу. Штурмова група забезпечується збільшеним запасом боєприпасів, особливо ручними та протитанковими гранатами і підривними зарядами, зарядами (установками) розмінування, аерозольними (димовими) та запалювальними засобами.

Організовуючи наступ, командир штурмової групи за наявності часу проводить підготовку групи на місцевості яка обладнана макетами та загородженнями довгочасного вогневого спорудження противника. При цьому відпрацьовуються прийоми блокування та знищення противника у довгочасних вогневих спорудах, питання взаємодії всередині штурмової групи та з сусідніми підрозділами.

Штурмова група, призначена для блокування та знищення довгочасного вогневого спорудження, розташованого на передньому краю оборони противника, займає вихідне положення під час вогневої підготовки атаки у безпосередній близькості від цього спорудження. Рух в атаку штурмова група починає одночасно з підрозділами першого ешелону. Штурмова група, призначена для блокування та знищення довгочасного вогневого спорудження, розташо­ваного в глибині оборони противника, просувається за бойовими порядками підрозділів першого ешелону на віддаленні, яке вказане командиром батальйону (роти).

Штурмова група, як правило, поділяється на під­групи : вогневу, розгородження (підриву) і захоплення.

Танки, гармати, міномети і протитанкові керовані ракетні комплекси, які складають вогневу підгрупу, ведуть вогонь по амбразурах довгочасного вогневого спорудження, який атакують, та по вогневих засобах, які прикривають його.

Танки з навісним обладнанням і підрозділи інженер­них військ, які складають підгрупу розгородження (під­риву), висуваються до загороджень, що прикривають довгочасні вогневі спорудження, та пророблюють в них проходи.

Решта особового складу штурмової групи, яка скла­дає підгрупу захоплення, по пророблених проходах пря­мує до спорудження і атакує його. При цьому кулемет­ники та стрільці знищують перископи, заклинюють бронебашти, закривають амбразури мішками з землею або підручними засобами і займають позиції навколо довгочасного вогневого спорудження в готовності до знищення противника у випадку його виходу із спору­дження; гранатометники руйнують спорудження, а вогнеметники проводять вогнеметання всередину спору­дження. Вогнева підгрупа перешкоджає підхід против­ника із глибини, а підгрупа розгородження (підриву) закладає підривні заряди і за сигналом командира штурмової групи підриває довгочасне вогневе спору­дження. Результати підриву перевіряються. При необ­хідності проводиться повторний підрив.

Ведення наступального бою відділенням.

Наступ з положення безпосереднього зіткнення а противником відділення починає з вихідної позиції (із траншеї, окопу).

З початком вогневої підготовки атаки командир від­ділення веде спостереження за об'єктом атаки і про все помічене у противника, а також про результати вогню своєї артилерії та інших вогневих засобів доповідає командиру взводу. Відділення вогнем своєї зброї знищує виявлені кулемети, гранатомети та інші вогневі засоби, а також живу силу противника.

Під час атаки в пішому порядку за командою (сигналом) командира взводу, командир відділення “Відділення, приготуватися до атаки”. За цією командою особовий склад дозаряджая зброю, приєднує багнет-ножі, готує до дії ручні гранати і встановлює, якщо необхідно, пристрої для швидкого вистрибування із траншеї.

За командою (сигналом) командира взводу про початок руху в атаку командир відділення подає команду “Відділення, в атаку – вперед”, за якою відділення вистрибує швидко вистрибує із траншеї і прискореним кроком, або бігом за танком, або самостійно атакує противника і продовжує наступ в глибину. Під час атаки відділення невідступно іде слідом за танком і своїм вогнем знищує вогневі засоби противника, у першу чергу протитанкові.

Командир відділення, просуваючись в цепу, на ходу уточнює об'єкт атаки відділення, порядок подолання загороджень і ставить (уточнює) завдання кулеметникам, гранатометнику і стрільцям.

Мінне поле відділення долає, як правило, слідом за танком по його коліях або по проробленому проходу бігом, як правило у складі взводу. Під час підходу до мінного поля за командою командира взводу або самостійно командир відділення командує «Відділення, за мною, в колону по одному (по два), в прохід, бігом — РУШ». За цією командою кулеметники першими висуваються до проходу, вогнем прикривають рух відділення, а решта перешиковуються у колону і стрімким кидком під прикриттям вогню бойової машини піхоти долають мінне поле. Подолавши мінне поле, відділення знову розгортається у цеп і стрімко атакує противника. Наблизившись до противника, що знаходиться в траншеї, на 25—40 м особовий склад за командою командира «Відділення, гранатами — ВОГОНЬ» — закидає його гранатами, з криком «ура» вривається на передній край оборони, знищує противника вогнем впритул і багнетами, і, не затримуючись, слідом за танками, продовжує атаку в указаному напрямку.

При затримці танків відділення повинно висуватися і атакувати противника не чекаючи танків, використовуючи результати вогню артилерії та мінометів. В атаці рівняння повинно бути на передніх, ніхто не має права відставати. Успішне просування вперед хоча б тільки одного солдата повинно бути негайно підтримане іншими солдатами та відділенням в цілому.

Знищивши противника, відділення, не затримую­чись , просувається вперед, по мірі послаблення опору противника за командою (сигналом) командира взводу проводить посадку в бойову машину піхоти (бронетран­спортер, десантом на танки) І продовжує наступ у вка­заному напрямку.

Під час атаки на бойових машинах піхоти (броне­транспортерах) посадка на них особового складу здій­снюється з підходом бойових машин піхоти (бронетран­спортерів) до вихідного положення для наступу. Меха­нізоване і протитанкове відділення за командами своїх командирів «До машини», «На місця» швидко роблять посадку, приготовляються для ведення вогню з ходу і слідом за танком або самостійно атакують противника.

Під час наступу в глибині оборони противника відділення, не відхиляючись від напрямку наступу, вико­ристовуючи складки місцевості, швидко виходить у фланг або в тил противнику і рішучою атакою знищує його. Переміщення відділення здійснюється за коман­дами командира взводу. На окремих ділянках спосіб пересування (прискореним кроком, бігом, перебіжками, переповзанням) визначає командир відділення, врахо­вуючи рельєф місцевості та інтенсивність вогню против­ника. Він зобов'язаний слідкувати за тим, щоб підлеглі швидко просувалися вперед, уміло використовували міс­цевість та витримували вказаний напрямок. Вогонь у відділенні ведеться на ходу і з коротких зупинок, при цьому командир відділення, особливо того, що діє без бойової машини піхоти (бронетранспортера), зобов'яза­ний встановити такий порядок просування та ведення вогню, щоб не припинявся рух відділення в цілому:

кулеметник та частина стрільців ведуть вогонь, а решта відділення просувається вперед, потім солдати, які ви­сунулися, відкривають вогонь, забезпечуючи просування тим, що залишилися позаду.

Якщо відділення попало під вогонь артилерії (міно­метів), воно виходить із-під обстрілу стрімким кидком вперед.

Одержавши завдання завершити розгром противни­ка, який залишився в траншеї, двоє-троє солдатів відді­лення, просуваючись по її дну, вогнем впритул, багнета­ми та гранатами знищують тих, що обороняються. Реш­та складу відділення рухається по обидві сторони траншеї і, не випускаючи з очей солдатів, які просуваються по траншеї, знищує виявлені вогневі засоби і противника в ній, що намагається залишити траншею. Вогневі засоби, розташовані в оборонних спорудженнях, закидаються гранатами.

Виявивши відхід противника, командир відділення доповідає про це командиру взводу, невідступно переслідує противника і знищує його вогнем усіх своїх засобів.

Командир, відділення, діючи в цепу відділення, управляє вогнем і рухом відділення командами, які подає, як правило, голосом. Сигнальними патронами і трасуючими кулями він указує бойовій машині піхоти (бронетранспортеру) і танку цілі, які перешкоджають просуванню відділення.

Під час наступу з ходу командир механізованого (протитанкового, гранатометного) відділення з початком розгортання взводу у бойовий порядок виводить бойову машину піхоти (бронетранспортер) на свій напрямок, уточнює навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера) і механіку-водію (водію) об'єкт атаки (цілі), напрямок продовження наступу (напрямок наступу) місце і номер проходу в загородженнях і управляє вогнем відділення. Під час атаки на бойовій машині піхоти (бронетранспортері) відділення після розгортання взводу в бойову лінію слідом за танком або самостійно продовжує висування до переднього краю оборони противника, знищую­чи уцілілі протитанкові та інші вогневі засоби вогнем зброї, встановленої на машині, та із стрілецької зброї через бійниці (поверх борту).

Під час атаки десантом на танку відділення розміщу­ється головним чином в його кормовій частині над силовим відділенням. Командир відділення займає місце справа біля башти і входить у зв'язок з командиром танка через танковий переговорний пристрій. Для ведення вогню солдати розміщуються: кулеметник — в центрі танка, безпосередньо за його баштою; стрільці — справа і зліва від башти; гранатометник розташовується поряд з командиром відділення і веде спостереження за сигналами командира взводу. Під час руху десантом на танку відділення веде спостереження, за командою командира відділення і самостійно знищує виявлені цілі противника, особливо протитанкові засоби ближнього бою. Командир відділення попереджає командира танка про загородження та перешкоди, які знаходяться попереду.

Під час атаки в пішому порядку з виходом бойової машини піхоти, БТР, танка до встановленого місця спішування відділення за командою свого командира “ДО машини” швидко вистрибує (спішується) і за командою “Відділення, в напрямку такого-то предмета, напрямний – такий-то, - до бою, вперед” або “Відділення, за мною – добою, вперед” розгортається у цеп, ведучи інтенсивно вогонь на ходу продовжує атаку.

Атаку переднього краю оборони противника та роз­виток наступу в глибині відділення здійснює в такому ж порядку, як і під час наступу із положення безпосе­реднього зіткнення з противником.

Ведення наступального бою екіпажем танку.

У ході бою командир танка управляє своїм екіпажем командами, які подає по танковому переговорному пристрою або голосом, а також може використовувати систему управління вогнем.

Під час розгортання взводу у бойовий порядок командир танка виводить танк на свій напрямок, уточнює навіднику гармати та механіку-водію об'єкт атаки, напрямок продовження наступу, місце проходу через бойові порядки особового складу механізованого підрозділу та в загородженнях, порядок їх подолання і управляє вогнем та рухом танка. Танк безупинно про­довжує рух і, зберігаючи своє місце в бойовому порядку у взаємодії з іншими танками, а під час спільних дій з механізованими підрозділами і з ними знищує танки, протитанкові керовані ракетні комплекси, інші вогневі засоби та живу силу противника. Мінне поле противника, в тому числі і встановлене засобами дистанційного мінування, танк долає з вико­нанням мінного тралу або по проробленому проходу у порядку, вказаному командиром взводу. Під час подолання мінного поля танк продовжує вести вогонь противнику, знищуючи в першу чергу його протитанкові засоби, які ведуть фланговий вогонь. По мірі підходу до переднього краю оборони противника танк атакує його, переміщуючись за розривами снарядів своєї артилерії на безпечному віддаленні від них.

Увірвавшись на передній край оборони противника, вогнем та гусеницями знищує його і стрімко просувається вперед.

У ході наступу командир танка повинен спостерігати за противником і місцевістю; вибирати вигідні напрямки для руху, підтримувати безперервний зв‘язок з командиром взводу, слідкувати за діями сусідніх танків та механізованого підрозділу, за їхніми сигналами і самостійно знищувати противника, який перешкоджає просуванню вперед, а під час знаходження на танку де­санту через танковий переговорний пристрій попереджа­ти командира десанту про постріл з гармати.

Без наказу танк не залишає свого місця в бойовому порядку взводу. У випадку виведення із ладу інших танків взводу танк, який залишився, приєднується до сусіднього взводу і продовжує вести бій. При пошко­дженні та зупинці танка екіпаж продовжує вогнем з місця знищувати противника, вживаючи одночасно за­ходів щодо усунення пошкодження. Екіпаж має право залишити машину тільки в тому випадку, якщо танк горить і всі заходи, які вжиті для гасіння пожежі, вия­вилися безрезультатними. Під час залишення танка екі­паж забирає закріплену за ним зброю, боєприпаси до неї та гранати.

Танк, виділений для знищення цілей вогнем пря­мою наводкою під час вогневої підготовки атаки, за вка­зівкою командира взводу висувається на підготовлену вогневу позицію і знищує або подавляє вказані (виявле­ні) цілі на передньому краю та в найближчій глибині оборони противника. З підходом решти танків взводу він разом з ними атакує противника і діє відповідно до бойових завдань та команд (сигналів) командира взводу.