2. Підготовка наступу взводу (відділення, екіпажу танку).

Наступ на противника з положення безпосереднього зіткнення з ним взвод починає із вихідного положення в заздалегідь створеному бойовому порядку. Вихідне положення займається взводом у ході перегрупування із положення оборони або з одночасною зміною підрозділів, що обороняються.

Механізований взвод в ході перегрупування розташовується на вихідній позиції роти: особовий склад— у першій траншеї, а бойові машини піхоти займають вогневі позиції поряд з відділеннями або позаду них на віддаленні до 50 м. У випадку неможливості потайного заняття бронемашинами (бронетранспортерами) вогневих позицій зі своїм взводом біля переднього краю вони разом з машинами інших взводів роти можуть розташовуватися спільно із взаємодіючим танковим підрозділом на його вихідній або вичікувальній позиції.

Танковий взвод розташовується в раніше зайнятому для оборони опорному пункті або у складі роти знаходиться на вихідній (вичікувальній) позиції.

Перед наступальним боєм з ходу взвод потай розташовується у віддаленому від оборони противника вихідному районі з'єднання (частини). Розгортання в бойовий порядок для наступу взвод здійснює в ході висування на рубіж переходу в атаку.

У вихідному положенні (районі) взвод знаходиться у повній готовності до відбиття можливого нападу противника.

Порядок роботи командира взводу (відділення, танка) з отриманням бойового завдання указаний у статтях 17, 18 статуту та представлений на слайді.

Рішення на наступ командир взводу приймає, як правило, в ході рекогносцировки, яка проводиться старшим командиром. Під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником, а якщо дозволяє обстановка то і під час наступу з ходу вся робота щодо організації бою проводиться на місцевості. Якщо обстановка не дозволяє організувати підготовку бою на місцевості, командир взводу приймає рішення, віддає бойовий наказ і організовує взаємодію по карті (схемі, на макеті місцевості).

У ході рекогносцировки командир взводу вивчає міс­цевість, указує орієнтири і уточнює:

зображення переднього краю оборони противника і розташування його вогневих засобів, особливо проти­танкових, місця і характер загороджень, перешкод, а також цілі, які уражаються засобами старшого коман­дира;

бойові завдання відділень (танків) та приданих вог­невих засобів;

рубежі переходу в атаку і безпечного віддалення;

місця проходів у загородженнях і переходів через перешкоди та їхнє позначення, місця оснащення танків катковими мінними тралами.

Під час наступу з положення безпосереднього зітк­нення з противником командир взводу (відділення, тан­ка), крім того, уточнює вихідну позицію (ділянку тран­шеї, окопи) для наступу, маршрут виходу бойових ма­шин піхоти (бронетранспортерів) до взводу, місця для пропускання танків і їхнє позначення, а під час наступу з ходу — маршрут висування, рубежі розгортання, місця посадки десантом на танки та спішування.

У рекогносцировці, як правило, беруть участь командири відділень (танків), а іноді і механіки-водії (водії).

Під час постановки завдань відділенням (танкам) ко­мандир взводу в бойовому наказі вказує:

командир механізованого (танкового) взводу — об'єкт атаки, напрямок продовження насту­пу і рубіж переходу в атаку;

командир гранатометного взводу—цілі для ураження в період вогневої підготовки атаки і з по­чатком атаки, вогневу позицію, напрямок стрільби і порядок переміщення в ході бою;

командир протитанкового взводу — цілі для ураження, вогневу позицію (рубіж), напрямок на­ступу, місце в бойовому порядку.

Командири механізованого, гранатометного та про­титанкового взводів під час атаки в пішому порядку вка­зують також місця спішування, а командир механізова­ного взводу під час постановки завдань своєму заступ­нику—порядок ведення вогню, бойовими машинами пі­хоти (бронетранспортерами) і їх місце в бойовому по­рядку взводу; снайперу — цілі для знищення, порядок ведення вогню і місце в бойовому порядку взводу;

стрільцю-санітару — завдання і місце знаходження.

Організовуючи взаємодію, командир взводу повинен:

під час наступу з положення безпосереднього зітк­нення з противником указати порядок заняття вихідних позицій (ділянку траншеї, окопів) для наступу, пропу­скання танків через бойовий порядок, вихід і заняття своїх місць бойовими машинами піхоти (бронетранспор­терами), а командир танкового взводу—порядок прохо­дження танків через позиції механізованих підрозділів і введення вогню під час руху в атаку;

під час наступу з ходу вказати порядок висування до рубежу переходу в атаку, розгортання в бойовий поря­док, ведення вогню із стрілецької зброї, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і танків, рух в атаку, про­роблювання проходів у загородженнях, у тому числі встановлених засобами дистанційного мінування;

узгодити дії відділень (танків) між собою і з приданими вогневими засобами та сусідами, а командири гранатометного і протитанкового взводів—дії своїх відділень з механізованими підрозділами;

вказати порядок ведення вогню по повітряних цілях та заходи щодо захисту від високоточної зброї против­ника;

повідомити сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними.

Командири механізованого, гранатометного та протитанкового взводів, крім того, вказують: номери (опізнавальні знаки) танків, що атакують попереду взводу, та напрямок їх наступу; під час атаки в пішому порядку місця спішування особового складу і порядок дій після цього бойових машин піхоти (бронетранспортерів), а командир взводу на автомобілях — місця порядок і розподіл посадки особового складу десантом на танки, а також вимоги щодо додержання заходів безпеки.

Особливості підготовки наступу взводу вночі.

Підготовка до наступу вночі проводиться в світлий час доби. Командир взводу, організовуючи на­ступ вночі, крім звичайних питань визначає: видні в темний час доби орієнтири; азимут напрямку наступу взводу і напрямне відділення (танк); порядок позна­чення відділень (танків, бойових машин піхоти, броне­транспортерів), проходу в загородженнях, а також по­рядок освітлення місцевості, використання приладів ніч­ного бачення і підготовки зброї взводу для стрільби вночі; сигнали пізнавання. Він також організовує забез­печення відділень (танків) освітлювальними та сиг­нальними засобами, трасуючими снарядами та кулями. У ході наступу вночі особливу увагу приділяють веденню розвідки, дотримуванню напрямку і своєчасному позначенню свого положення. При загрозі застосування противником ядерної зброї для захисту від світлового випромінювання ядерних вибухів використовуються захисні властивості техніки, особовий склад веде бій в спеціальних захисних окулярах. Крім того, оптичні прилади, прилади нічного бачення та шибки кабін підготовлюються для послаблення дії світлового імпульсу. Механізований взвод вночі наступає, як правило, в пішому порядку. При цьому танки та бойові машини піхоти (бронетранспортери) діють в цепу механізованих підрозділів. Засоби освітлення застосовуються так, щоб не освітлювати свої бойові порядки.

У ході наступу, особливо на світанку, взвод повинен бути готовим до відбиття можливих контратак противника.

Відділення в наступальному бою.

До початку наступального бою, відділення потай займає вихідну позицію (вказане командиром взводу місце). У вихідному положенні особовий склад механізованого відділення, як правило, розташовується в траншеї, а бойова машина піхоти (бронетранспортер)—на вогневій позиції поряд з траншеєю або в глибині вихідного району разом з іншими машинами взводу.

Із заняттям вихідної позиції (вказаного місця) відділення готується до відбиття можливої атаки противника (розташовується на місці). З одержанням бойового завдання командир відділення організовує наступ.

У бойовому наказі командир відділення вказує:

орієнтири;

склад, положення і характер дій противника, зображення переднього краю оборони і місця розташування його вогневих засобів;

завдання взводу та відділення (об'єкт атаки і напрямок продовження наступу);

завдання сусідів, танка, за яким буде наступати віддідення його номер (пізнавальний знак), а також порядок використання вогню артилерії та інших вогневих засобів;

завдання особовому складу:

Командир механізованого відділення – всьому особовому складу - місце і порядок спішування, місце кожного солдата в цепу відділення, порядок долання загороджень і перешкод; навіднику оператору (кулеметнику БТР), кулеметнику і гранатометнику, а при необхідності і решті особового складу – цілі для ураження і порядок ведення вогню; механіку-водію (водію) – напрямок, порядок руху, подолання загороджень та перешкод;

Бойовий наказ командир відділення віддає на місце­вості а при неможливості—по схемі (на макеті місце­вості) і уточнює бойове завдання на місцевості під час висування до рубежу переходу в атаку або з початком атаки.

Екіпаж танку у наступальному бою.

До початку наступу танк у складі взводу розта­шовується на вогневій позиції (в указаному командиром взводу місці).

Командир танка до початку наступу керує підготов­кою екіпажу і танка до майбутнього бою, а з одержан­ням бойового завдання організовує бій.

У бойовому наказі командир танка вказує:

орієнтири;

склад, положення і характер дій противника, зобра­ження переднього краю оборони і місця розташування його вогневих засобів;

завдання взводу і танка (об'єкт атаки і напрямок продовження наступу);

завдання сусідів, в тому числі механізованого відді­лення, яке наступає за танком;

завдання особовому, складу: навіднику гармати— цілі для ураження вогнем із зброї та кулемета, порядок спостереження і ведення вогню; механіку-водію — на­прям, порядок прямування в атаку, подолання загороджень і перешкод; заряджаючому — порядок спосте­реження, ведення вогню по повітряних цілях та дій при зброї;

сигнали оповіщення, управління та взаємодії і порядок дій за ними;

час готовності до наступу і заступника.

Бойовий наказ командир танка віддає на місцевості, а при неможливості по схемі (на макеті місцевості) і уточнює завдання на місцевості під час висування до рубежу переходу в атаку і з початком атаки. Якщо дозволяє обстановка, завдання навіднику гармати і механіку-водію він уточнює на місцевості під час підготовки до наступу. Виїзд на місцевість для уточнення завдання та вивчення маршруту висування до переднього краю оборони противника організовує командир роти.