Первинна профілактика

На даний час зміцнення психічного здоров’я розглядається як вид імунізації, що спрямований на підвищення резистентності індивіду, сім’ї, організації і співтовариства, а також подолання умов, які шкодять психічному здоров’ю людини незалежно від того, чи має вона психічні проблеми на даний момент або ні.

Міцна сім’я, відчуття безпеки, можливість брати участь у житті суспільства, доступ до любимої роботи і змістова занятість поза нею, комфортні умови проживання й економічний достаток, підтримка в кризовій ситуації, відчуття своєї значимості і потрібності для сім’ї й суспільства – ось далеко не повний перечень фактів, які покращують психічне здоров’я людини, сім’ї, організації й суспільства.

Превентивні втручання:

• формування здорового способу життя;

• звертання увага розвиток особистості;

• інформаційні та освітні програми, що спрямовані на навчання продуктивним поведінковим стратегіям в кризових ситуаціях;

• обмеження доступу до речовин і засобів самогубства;

• ідентифікація груп підвищеного ризику.

Превентивні заходи діагностичного характеру:

• заходи щодо раннього виявлення групи ризику;

• скринінг-обстеження певних груп;

• вибіркові дослідження.

Рекомендації ВООЗ видало керівництво ля спеціалістів засобів масового оповіщення щодо коректного освітлення трагічних випадків, де вказується що робити:

• тісна співпраця з медичним службами при висвітленні фактів;

• називати самогубства «завершеними», або не «вдалими»;

• приводити тільки конкретні дані, причому на внутрішніх сторінках газет;

• підкреслювати альтернативи самогубства;

• давати інформацію про служби телефонної психологічної служби і суспільних ресурсів;

• описувати передвісники і попереджаючі ознаки самогубства.

Що не потрібно робити:

• не публікувати фотографій і передсмертних листів самовбивць;

• не повідомляти про конкретні деталі та використані способи;

• не наводити спрощених причин подій, що трапилися;

• не прославляти самовбивць і не робити з цього сенсацію;

• не використовувати релігійних і культурних стереотипів;

• не покладати не кого-небудь вину за те, що трапилося.

Вторинна профілактика

Вторинна профілактика суїцидальної поведінки проводиться з людьми, що зробили суїцидальну спробу, з метою попередження повторення суїцидальної поведінки. Терапевтична тактика по відношенню до пацієнта, що зробив суїцид, визначається соматичним і психічним станом пацієнта. Після усунення сомато-неврологічних наслідків, що загрожують життю, суїцидц у відділеннях реанімації, проводяться спеціалізовані психіатричні, загально медичні і психологічні заходи.

Якщо в основі суїциду лежать психопатологічні механізм и, то терапевтичні заходи повинні бути спрямовані на патологічне лікування основного захворювання.

Якщо суїцид є наслідком соціально-психологічної дезадаптації особистості в умовах переживає мого нею конфлікту, то в основі інтервенції лежить кризова психотерапія, а психофармакологічне лікування є лише трампліном для психокорекції та психотерапії.

Кризова психотерапія – це невідкладна, ургентна психотерапевтична допомога пацієнтам, що знаходяться в кризовому стані й потребують корекції суїцидальних проявів. Вона спрямована на виокремлення та корекцію не адаптивних установок, які сприяли розвитку суїцидальної поведінки, а на пошук та тренінг необробованих пацієнтом способів вирішення суїцидального конфлікту.