- •Тема 9. Динаміка формування суїцидальної поведінки. Діагностика суїцидальної поведінки. Суїцид у психіатричній лікарні. Профілактика суїцидальної поведінки План
- •Досуїцидальний період
- •Пресуїцидальний період
- •Антисуїцидальні фактори
- •Період реалізації суїцидального задуму
- •Час і місце скоєння суїциду
- •Постсуїцидальний період
- •Технології консультування. Діагностичне інтерв’ю. Поведінкові та лінгвістичні маркери суїцилальної поведінки
- •Первинна профілактика
- •Вторинна профілактика
- •Мета кризової терапії:
- •Основні завдання кризової психотерапії:
- •Показання для групової кризової терапії:
-
Технології консультування. Діагностичне інтерв’ю. Поведінкові та лінгвістичні маркери суїцилальної поведінки
Суїцидальне консультування дозволяє: визначити суїцидальний потенціал і ступінь його виразності, з’ясувати індивідуальні фактори, які підсилюють і послаблюють скоєння самогубства, прийняття рішення щодо направлення на консультацію до психіатра або про госпіталізацію в психіатричний стаціонар. Отримані дані допомагають вибрати фармакологічну і психотерапевтичну стратегії ведення пацієнта і працювати з членами його сім’ї і близькими.
Діагностичне інтерв’ю. необхідно з’ясувати наявність (або відсутність) у пацієнтів антивітальних переживань.
№ |
Скринінгові питання |
Так |
Ні |
Можна розпочати зі з’ясування точки зору пацієнта на своє життя і задоволення, яке він отримує: |
|
|
|
1 |
Чи відчуваєте ви, що у вас є майбутнє? |
|
|
2 |
Чи буває у вас таке відчуття, будь то життя не стоїть того, щоб за нього триматися? |
|
|
3 |
Чи були у вас випадки, коли ви переживали цілком безпросвітний відчай та безнадійність? |
|
|
4 |
Чи не буває у вас відчуття, що краще б померти і залишити все це? |
|
|
У пацієнта, який сказав, що життя не стоїть того, щоб його продовжувати, необхідно запитати: |
|
|
|
5 |
У вас коли-небудь виникала думка покінчити з життям? |
|
|
6 |
Чи мали ви у минулому думки про скоєння суїциду? |
|
|
7 |
Чи вчиняли ви в минулому суїцид альні спроби? |
|
|
При позитивних відповідях необхідно продовжити опитування для оцінки суїцидального ризику:
-
поточні думки про суїцид;
-
плани або відношення пацієнта до суїциду;
-
попередні епізоди суїцидальних думок;
-
альтернативи суїциду, або яким шляхом пацієнт уникав суїциду (уникання небезпечних ситуацій, призив інших на допомогу…).
Більшість хворих відповідає на запитання відверто, проте потрібно бути обережними з тими, хто ухиляється від відповіді.
Якщо анти вітальні переживання не були виявлені, то необхідно задати наступні запитання:
-
Більшість людей мають суїцид альні думки. Як ви вирішили, що не змогли б скоїти самогубство?
-
Ви планували, що саме повинні ви зробити? Якщо мова йде про передозування лікарських препаратів, питання необхідно сформулювати конкретно, наприклад: «Чи не пробували накопичувати таблетки?»
-
Що вас утримало?
-
Чи зроблені вами які-небудь розпорядження на випадок смерті?
-
Ви сподівалися довести це до кінця?
Необхідно з’ясувати суїцидальний потенціал, ступінь його виразності і ургентності даної ситуації. Для з’ясування цих факторів необхідно зібрати суїцидологічний анамнез, що включає такі питання:
-
Якщо раніше була суїцидальна спроба, то її характеристика (спосіб і вірогідність можливості надання допомоги при суїциді).
-
Імпульсивність або тривалість суїцидальних думок, у контексті особистісних факторів, що стосуються можливості контролювати імпульси.
-
Наявність текучих втрат, особливо смерті або суїцидів в соціальному оточенні пацієнта.
-
Поява намірів, що вказують на існування суїцидальних планів.
-
Виявлення факторів завершення справ, підготовки заповіту, логічно обґрунтованих факторів тиску майна та ін..
-
Ступінь ізольованості від соціального оточення.
-
Суїциди у сімейному анамнезі або наявність суїцидів в осіб, близьких суїциденту.
-
Попередні психіатричні госпіталізації або наявність психічного захворювання.
-
Наявність симптомів деперсоналізації і дереалізації (важливі симптоми, що підсилюють ризик суїциду).
-
Наявність хронічного фізичного захворювання, особливо з хронічним больовим синдромом.
-
Наявність синдромів органічного ураження головного мозку.
-
Наявність залежності від психоактивних речовин (особливо від алкоголю).
Наявність трьох і більше перерахованих факторів представляє помірний або високий ризик суїциду.
Важливо під час бесіди з’ясувати позицію пацієнта у відношенні майбутнього і уточнити його уявлення про власну смерть. Для цього застосовують наступні питання:
-
Скільки років ви плануєте прожити?
-
Чому саме стільки років?
-
Хто помер у такому віці?
-
У якому віці знаходяться ваш батько та мама?
-
Якщо вони померли, то коли і в якому віці?
а) в якому віці помер батько вашої мами (для чоловіків);
б) в якому віці померли ваші бабусі (для жінок)?
-
Хто буде біля вас, коли ви будете помирати?
-
Які можуть бути ваші останні слова?
-
Якими були останні слова ваших батьків (якщо вони померли)?
-
Що ви після себе залишите?
-
Що буде написано на пам’ятнику після вашої смерті?
Що за підпис буде на лицьовій стороні?
-
Що б ви самі написали на цьому пам’ятнику?
-
Який би напис міг бути на зворотній стороні?
-
Що буде для ваших близьких сюрпризом, приємним, чи неприємним, після вашої смерті?
Відповідь на кожне питання несе дуже важливу інформацію для психіатра і психотерапевта а іноді може сказати про людину і її проблеми значно більше, ніж тривалі бесіди. Як правило, жінки у своїх припущеннях відносно тривалості життя орієнтовані на тривалість життя мами або бабусі, чоловіки – батька або діда.
Часто пацієнтами психіатра є люди, що досягли віку, в якому не стало їх батьків. В цей період у них можуть виникати кризові стана з невротичними страхами, депресією, суїцидальними думками, соматоформними розладами.
Профілактика суїцидальної поведінки – система заходів, спрямованих на попередження різних проявів суїцідальної поведінки, в тому числі й суїцидальних дій, а також попередження суїцидальних актів. Розрізняють наступні види профілактики суїцидальної поведінки:
По змісту:
-
Спеціальні психіатричні: медикаментозні та психотерапевтичні методи впливу, спрямовані на лікування психічних та поведінкових розладів, які підсилюють суїцидогенез, і на профілактику формування і редукування суїцидальної активності.
-
Психологічні: психокорекцій ні програми, спрямовані на формування антисуїцидальних допінг-стратегій поведінки, зміну особистісних установок, самооцінки, рівня домагань, на формування «антисуїцидального бар’єру».
-
Загально медичні: лікувальні заходи, що спрямовані на усунення соматоневрологічних наслідків здійсненої суїцидальної спроби і на профілактику інвалідності;
-
Соціальні: заходи, що спрямовані на зміну соціально-економічного статусу потенціальних і реалізованих суїцидів;
-
Інформаційно-освітні: заходи, що спрямовані на інформування всіх груп населення про необхідність і способах зміцнення психічного здоров’я, про перевагу здорового способу життя, про перші ознаки суїцидально небезпечних станів і стратегій поведінки у цій ситуації. Освітні програми щодо діагностики суїцидальних станів і невідкладних заходів щодо їх попередження для лікарів загальної практики та лікарів інших спеціальностей, для вчителів шкіл та інших навчальних закладів, для працівників дитячих будинків, військовослужбовців.
За послідовністю:
-
Первинна профілактика - втручання, що спрямоване на попередження суїцидальних дій серед всіх категорій населення.
-
Вторинна профілактика – заходи, які проводяться з суїцидентами, що зробили суїцидальну спробу, з метою попередження рецидування суїцидальної поведінки.
-
Третинна профілактика – втручання, спрямовані на попередження інвалідизуючиїх наслідків суїциду й на попередження повторних суїцидальних спроб, а також заходи, які проводяться з близьким оточенням (рідні, друзі та ін..) суїцидентів з метою попередження рецидування аутоагресивної поведінки, а також спрямовані на превенцію формування суїцидальної поведінки імітаційного характеру в такому оточенні.