«Поняття, предмет та система кпзк»

1.Поняття КПЗК:

1. КП, як суб’єктивне право, як міра можливої поведінки особи;

2. КП, як галузь права;

3. КП, як наука;

4. КП, як навчальна дисципліна.

Співвідношення понять конституційного права і державного права.

З формальної точки зору конституційне право і державне право слід розглядати як синоніми, оскільки незалежно від використання КП і ДП предмет врегулювання відносин відповідної галузі залишається одним і тим же. В тим різниця в термінах демонструє якісні характеристики даної галузі права на певних історичних етапах.

Термін КП традиційно використовується у В.Б., Франції, США ат інші. Наявність цього терміна обумовлений тим, що в перших конституційно-правових актах відповідних держав закріплюються можливість судового захисту прав особи. Інший термін використовується в Німеччині, що обумовлює, що НПА Німеччини насамперед врегульовує питання організації державної влади, в той час як питання захисту прав не регламентувалося.

В Росії традиційно використовувався ДП, що є достатньо показовим з огляду на те, що на період з 18-19 ст. Росія за організацією ДВ була значно ближчою до Німеччини ніж до Англії(обмежена монархія) чи до Франції.

2. Предмет КП.

В юридичній літературі наявні 3 точки зору:

1. Оскільки більшість норм КП спрямовані на врегулювання організацію публічної влади, то предметом КП є організація публічної влади;

2. Для відповіді на питання що є предметом КП необхідно з’ясувати чи є орган публічної влади саме ціллю чи тільки способом, який дозволяє забезпечити належний рівень захисту прав особи. Прихильники даної точки зору приходять до висновку, що предметом КП є саме питання конституційно правового статусу особи;

3. Являє собою поєднання двох вищесказаних підходів. Вона передбачає те, що предметом КП є знаходження компромісу між необхідним рівнем організації публічної влади з однієї сторони, а з іншої сторони забезпечення належного рівня свободи особи.

На сьогоднішній день предмет КП включає 4 спектра питань:

• Конституційно правовий статус особи , а також механізм його реалізації та захисту ;

• Основи суспільного ладу;

• Організація вищих органів державної влади;

• Організація діяльності ОМС.

Під КП розуміють сукупність правових норм, які врегульовують відносини пов’язані з конституційно правовим статусом особи, органів суспільного ладу, порядок формування, взаємодії та компетенції вищих органів державної влади та ОМС.

3. система КПЗК.

До основних частин КП відносять:

1. КП норми

2. КП інститути

3. КП принципи

В юридичній літературі використовуютья 2 терміни:

• Принципи конституції

• КП принципи

Під принципами конституції розуміються певні положення , які в тій чи іншій мірі закріплюються в межах конституції

Під КП принципами розглядають певні ідеї які не знайшли нормативного закріплення , однак існують в межах правосвідомості. В багатьох випадках дані терміни тотожні.

Принцип правової держави

1. Для правової держави характерні:

2. Людина може робити все що не заборонено законом і така поведінка буде правомірною;

3. Права людини повинні зобов’язувати державу так само як і норми діючого права;

4. Держава може втручатися тоді, коли людина порушує вимоги права;

5. Людина ніколи не повинна розглядатися як засіб;

6. Держава є об’єднанням людей підпорядковані праву.

Існує 2 концепції правової держави:

• Формально правова держава(всі повинні дотримуватися закону,навіть якщо він неправильний)

• Матеріально правова держава(закон може не виконуватися за умови, якщо її виконання приведе до порушення прав людини(США). В цих державах використовується термін верховенства права.

Верховенство права за концепцією Вендайса включає 3 елементи:

1. Неможливості свавільного втручання держави в життя суспільства;

2. Рівність всіх суб’єктів правовідносин;

3. Права особи повинні мати механізм їх захисту і реалізації.

Верховенство права має 2 аспекти:

1. Формальний включає такі елементи:

• Повинна існувати система правових норм;

• Правові норми не повинні бути суперечними;

• Правові норми повинні бути доступними;

• Вимога послідовності, зміни норм права.

2. Матеріальний включає такі елементи:

• Право повинно відповідати міжнародним стандартам прав людини;

• Право повинно відповідати загальновизнаним принципам права(демократизму, гуманізму).

Принцип розподілу влади

Принцип розподілу влади може розглядатися як розподіл влади між гілками влади з однієї сторони, а з іншої сторони як розподіл влади між органами публічної влади та ОМС.

Традиційно принцип розподілу влади включає поділ на законодавчу, виконавчу та судову гілки влади; влада здійснюється окремими органами; всі влади є рівнозначними. Розподіл влади є не метою,а засобом для досягнення свободи особи. В сучасних умовах принцип розподілу влади тлумачиться з урахуванням:

• Крім вказаних вище влад досить часто виділяють конституційно-наглядову владу. В конституціях Латиноамериканських держав, як окремий вид розглядається виборча влада;

• Розподіл влади здійснюється в сучасних умовах не лише між гілками влади а й в середині кожної з гілок;

• Влада поділяється не лише за функціональною спрямованістю але й вертикальною.

За формою закріплення принципу розподілу влади може бути здійснена або безпосередньо з тексту конституції або внаслідок застосування системного способу тлумачення конституції.

Відповідно до концепції «системи стримувань та противаг» законодавча та виконавча влада перебуває в конкуренції між собою. Вона забезпечує можливість обмеження влади однією з гілок влади іншою.

До елементів механізму «системи стримувань та противаг» та конституції США відносяться:

1. Право президента застосовувати вето до прийнятих законів;

2. Призначення на вищі посади в органах виконавчої влади та суддів здійснює президент;

3. Можливість використання процедури імпічменту(сенату відносно президента);

4. Забезпечення різним строком повноважень вищих органів держави(президент-4 роки, конгримент-2 роки, сенатори-6 років) а також різний порядок формування.

Принципи національного(народного) суверенітету

Даний принцип означає, що єдиним джерелом влади є народ і ніхто не має права позбавляти народ цієї влади. В межах конституції зарубіжних країн даний принцип втілюється в 2 формулах:

• В конституції безпосередньо закріплюється принцип національного суверенітету;

• Право народу на повстання.

Крім загальних принципів виділяють також спеціальні принципи які притаманні для конституцій окремих держав(принцип демократичного централізму,принцип який передбачає закріплення провідної роллі партії у суспільному житті). Дані принципи притаманні для країн соціального табору.