4.Принципи регіонального розвитку

Принципи – це головні напрямки розвитку народного господарства в територіальному аспекті на даний (чи прогнозний період).

1. Принцип історизму – враховує минулий досвід і дає змогу визначити цілісність та завершеність економічного і соціального розвитку регіонів країни.

2. Принцип єдності регіональної політики та господарської діяльності – реалізує комплексний підхід при врахуванні природно-господарських особливостей кожного регіону.

В обґрунтуванні рішень соціально-економічного розвитку регіону мають бути враховані економічні, соціальні, екологічні, організаційні та технічні чинники.

3. Принцип комплексності – передбачає найбільш повну збалансованість виробництва, підвищення продуктивності праці, оптимальне задоволення потреб виробництва та населення.

4. Принцип збалансованості – передбачає таке розташування виробництва і таке його галузеве співвідношення, при якому зберігається баланс між виробничими потужностями та наявністю сировини, попитом та пропозицією, безробіттям та зайнятістю, допоміжним та основними виробництвами (Астраханський ЦБК, Херсон, Донбас).

5. Принцип оптимальності – оптимум тобто вибір найкращого із запропонованих варіантів. Для Одеси (на противагу від Ялти) оптимальним є розвиток міста як поліфукціонального: певний відсоток промисловості, науки, освіти, транспорту, рекреації, туризму тощо.

6. Принцип пріоритетності - передбачає ранжування цілей і завдань

соціально-економічного розвитку регіону відповідно до просторової стратегії його комплексного розвитку.

7. Принцип варіантності - необхідність вибору шляхів досягнення

цілей. Варіанти регіонального розвитку складаються на основі альтернативних проектів, планів розвитку, різних пропозицій, гіпотез інвестиційної політики, технічних і технологічних рішень...

5. Пріоритети розвитку регіонів.

1. Загальноекономічні пріоритети матеріального виробництва чи невиробничої сфери (розвиток Одеської області, Донбасу, Криму).

2. Галузеві пріоритети - пов’язані із конкретною спеціалізацією районів, але є й загальні галузеві пріоритети: прискорений розвиток транспортної мережі вирішення екологічних питань, розвиток соціальної і комунальної інфраструктури (Припортовий завод, нафтопереробка на березі Чорного моря, ВЕЗ в Одесі).

3. Внутрішньогалузеві пріоритети – переважне зростання окремих підгалузей і виробництв в межах певної галузі. (Пріоритетний розвиток морського та автомобільного транспорту, в морському – нафтового та паливного терміналів, контейнерних перевезень, експорту олійних культур та зерна; зміна спеціалізацій у зв’язку з цим в сільському господарстві: зернові, соняшник, рапс, ріпак ...).

4. Внутрішньовиробничі пріоритети – подолання диспропорцій в

середині основного виробництва, наприклад, розвиток інновації в окремій галузі, вирішення екологічних проблем галузі (перехід на іншу сировину металургійним комбінатом чи хімічним комбінатом, сировина для цукрового заводу).

5. Територіальні пріоритети – різний рівень соціально-економічного розвитку окремих регіонів – система заходів щодо вирівнювання регіонів.

Спеціалізація окремих регіонів з урахуванням природно- ресурсного потенціалу і ТПП.