1,Литовсько-Руська держава: її утворення і розвиток.

У XIV ст. історичні події розвивалися вкрай несприятливо для Русі-України: вона була ослаблена золотоординським ігом; припинилася галицько-волинська князівська династія; посилилися агресивні сусіди, насамперед Польща, Угорщина, Литва. У результаті з сер. XIV ст. українські землі підпадають під владу кількох країн. Зокрема, Польща захопила Галичину, Молдавське князівство — Буковину, а Угорщина — Закарпаття.

Ослабленням Русі-України скористалося також Литовське князівство, яке в 30-х роках XIV ст. почало завойовувати українські землі: Дорогичинську, Берестейську, Турово-Пинську, Прип'ятську. У 1340 р. литовський князь Любарт-Дмитро стає галицько-волинським князем, але в 1349 р. втрачає Галичину, залишаючи за собою тільки Волинь.

2,Причини, характер, рушійні сили та періодизація національно-визвольної війни 1648-1654рр.

Релігійні причини. Політика національного і культурного поневолення українців Річчю Посполитою базувалася на католицизмі. Насильницьке покатоличення населення, утиски православної церкви, конфіскація церковного майна і земель об’єднали у русі спротиву широкі верстви людності, незважаючи на розбіжність економічних і соціальних інтересів. Суб’єктивні причини. Особиста образа і бажання помститися за розорений польськими панами хутір Суботів та збезчещену сім’ю самого Богдана Хмельницького. Для успішного початку національно-визвольної революції саме в середині XVII ст. склались й об’єктивні умови.По-перше, козацько-селянські повстання кінця XVI – першої половини XVII ст. дали українському народові значний військовий досвід, піднесли його національну самосвідомість, психологічно налаштували на переможну війну. По-друге, існування Запорізької Січі, розширення її впливу створювало основу для розбудови в майбутньому повноцінної Української держави. По-третє, на цей період припадає ослаблення королівської влади. Зміцнення великого феодального землеволодіння зумовило відцентрові тенденції у Речі Посполитій.Тобто до 1648 р. в Україні сформувався цілий клубок серйозних суперечностей, вирішення яких було можливо тільки силовими методами. І для їх застосування склалися необхідні умови. Рушійними силами революції виступали усі верстви українського суспільства середини XVII ст. Роль лідера виконувало

козацтво, під керівництвом якого згуртувалося селянство, міщанство, православне духовенство, а також дрібна українська шляхта, яка також потерпала від свавілля польських магнатів.

3,Україна в д.П 50-х – 60-х рр.. М. Хрущов.

Поступово М. Хрущов став одноосібним лідером, але не зумів утримати владу у своїх руках. Причини усунення:

1)невдоволення партійного керівництва.

2)військові були невдоволені скороченням армії та відсутністю соціальних гарантій офіцера

3)продовольчі труднощі на поч..60-х рр., пов’язані із збільшенням цін на продукти.

Причини не послідовності. 1)більшість керівників країни як і сам Хрущов були причетні до репресій і поділяли за них відповідальність, 2)десталінізацію не підтримала значна частина радянського суспільства і заявили недовіру Хрущову. 3) в умовах «холодної війни» СРСРО не підтримали провідні провідні капіталістичні держави. 4)М.Хрущов був людиною суперечливою і непослідовною, дуже емоційною. 12 жовтня 1964р рішення ЦК КПРС Хрущова було звільнено з усіх посад і призначено новим керівником Брежнєва.

Білет№14

1,Проблеми походження козацтва: виникнення, заняття, символіка.

2,Українська держава П. Скоропадського.

3,Реформи 50-60-х рр.. та її здійснення в Україні.

Типи розвитку економіки значно зросли, але традиційні галузі індустрії – металургія, важке машинобудування та видобувна промисловість потребували модернізації.

Білет№15

1,Утворення Речі Посполитої та доля українських земель у її складі.

2,Гетьман П.Орлик та його конституція 1710р.

Після смерті І. Мазепи на загальній раді старшина та Військо Запорізьке під головуванням кошового отамана К. Гордієнка 5 квітня 1710 р, обрали гетьманом України (в еміграції) Пилипа Орлика. Він походив із чесько-польського роду. Закінчив Києво-Могилянську академію, працював спочатку в канцелярії київського митрополита, а згодом - у гетьманській канцелярії. Відомий як письменник і поет. Рада прийняла своєрідні статті - «Пакти і Конституцію прав і вольнос-тей Війська Запорізького», згодом названі «Конституцією Орлика», які були договором між гетьманом і Військом Запорізьким про державний устрій України після її визволення від московського панування. Цей документ ніколи, не був втілений у життя, але увійшов в історію як одна з перших в Європі конституцій демократичного суспільства. Після обрання гетьманом П.Орлик розробив широкий план визволення України, уклавши союз зі Швецією (шведського короля було визнано протектором України), Кримом, Туреччиною. Навесні 1711 р. з 16-тисячним запорізьким військом і татарським допоміжним корпусом він рушив в Україну. На Правобережжі його з прихильністю зустрічало населення, під його булаву переходили правобережні полки. Розбивши під Лисянкою армію лівобережного гетьмана [.Скоропадського, П.Орлик підійшов до Білої Церкви. Але подальші його плани були перекреслені фактичною зрадою татарських союзників, які почали грабувати місцеве населення. Тому він змушений був відступити та повернутися до своєї штаб-квартири у Бендерах. Після підписання у 1713 р. Андріанопольського миру між московським і турецьким урядами П Орлик зрозумів, що його надії на визволення України відкладаються у далеку перспективу.