1. Параметри антен радіорелейних ліній звязку.

Будь-яка радіотехнічна система має у своєму складі антену. Основним призначенням антени є випромінювання та приймання електромагнітних хвиль.

Розрізняють передавальні, приймальні та приймально-передавальні антени.

Антени класифікуються за такими признаками:

• за принципом дії та конструктивному виконанню;

• за діапазоном робочих хвиль;

• за галуззю застосування;

• за місцем встановлення антени.

За принципом дії та конструктивному виконанню відрізняють:

1. Дротові антени (вібраторні, АБХ i т.п.)

2. Антени акустичної дії (рупорні);

3. Антени оптичної дії (дзеркальні, лінзові).

4. Щілинні антени.

5. Антени поверхневих хвиль.

6. Антенні решітки (фазовані, адаптивні, багатопроменевi).

За діапазоном робочих хвиль та галуззю застосування розрізняють:

1. Антени НДХ і ДХ (у системах РСДН).

2. Антени СХ (у привідних станціях).

3. Антени КХ (у зв'язкових радіосистемах).

4. Антени УКХ (у РСП, РСБН, ПРМГ та зв'язкових радіосистемах).

Антени можна розташовувати на стаціонарних, та рухомих радіотехнічних об’єктах.

До основних радіотехнічних характеристик i параметрів антен можна віднести:

- діаграму спрямованості;

- коефіцієнт спрямованої дії;

- коефіцієнт підсилювання;

- коефіцієнт корисної дії;

- вхідний опір;

- опір випромінювання;

- діюча довжина;

- ефективна площа розкриву;

- поляризаційні характеристики i параметри;

- діапазон робочих частот (смуга пропуску).

- коефіцієнт захисної дії

Більшість із перерахованих характеристик і параметрів відноситься як до передавальних, так і до прийомних антен. Виключення становить коефіцієнт захисної дії, що є параметром тільки прийомних антен.

1. Діаграма спрямованості дії антени.

Діаграмою спрямованості (ДС) дії передавальної антени називають інтенсивність випромінювання антеною в різних напрямках. Вона характеризує залежність напруженості електричного поля Е у рівновіддалених від антени точ­ках від кутових координат.

E(Q,φ)=E(Q, φ )• e ^jψ(Q,φ),

де Е(Q,φ) - амплітудна ДС поля;

Ψ(Q,φ) - фазова ДН.

Під амплітудною ДС розуміють аналітичну чи графічну залежність амплітуди напруженості поля (Е), або щільності потоку енергії (Е) від кутових координат, знятої у рівновіддалених від антени точках.

Для порівняння спрямованих властивостей різних антен зручно користуватися нормованими ДС:

F(Q, φ) =­ E(Q, φ) ∕ E _max - по полю;

F²(Q, φ) = E²(Q, φ) ∕ E²_max - по потужності.

Графічно ДС зображується у вигляді замкнутої поверхні (рис. 1)

Через складності зображення ДС у просторі її зображують у головних площинах. Площинні ДС можуть зображатися у декартовій (рис. 2), або полярній (рис. 3) системах координат.

Для оцінки спрямованих властивостей антени вводиться величина, що характеризує кутові розміри ДС - ширину головного пелюстка на заданому рівні.

Ширину ДС визначають по рівню 0,707 (по Ем), а по потужності це буде 0,5 (0,707²)

Під шириною ДС розуміють кут між двома напрямами, уздовж яких напруженість поля (щільність потоку енергії) спадає до визначеного рівня - дуже часто ширину головного пелюстка ДС за полем вимірюють на рівні

E_{m a x} ⁄ √ 2, а щільність потоку енергії E²_max ⁄ 2.

Ширина головного пелюстка однієї і тієї ж ан­тени за полем та за потужністю однакова.

Рівень бічних пелюстків визначається як відношення рівня бічних максимумів до рівня головного пелюстка.

Разом з амплітудною ДС важливою характеристикою є фазова ДС ψ(Q,φ), що визначається як залежність фази поля, що створюється антеною у точці спостереження від напряму на цю точку.

На рис.4 як зразок показано фазову ДС елементарного електрич­ного вiбратора.