Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Макроекономіка.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
09.12.2018
Размер:
910.34 Кб
Скачать

26.Предмет, метод та фу-ції макроек-ки.

МАКРОЕКОНОМІКА досліджує сутність, результати та на­слідки спільної економічної діяльності всіх учасників народно­го господарства.

Розрізняють позитивну і нормативну макроекономіку.

Позитивна макроекономіка має за мету пояснення сут­ності економічних процесів і явищ, які відбуваються в суспіль­стві, та розробку рекомендацій для здійснення економічної по­літики на основі аналізу реальних економічних параметрів. Вона відповідає на питання: як воно є.

Нормативна макроекономіка висвітлює світоглядні, ідеологічні принципи, постулати економічної поведінки макро­економічних суб'єктів, які є «еталоном» для оцінки бажаності тих чи інших результатів економічної діяльності. Тобто, нормативна макроекономіка - це сукупність суб'єктивних суджень про те, як повинна функціонувати економіка. Вона відповідає на питання: як має бути.

Специфічним завданням макроекономіки є пізнання, система­тизація, узагальнення та пояснення процесів, які обумовлюються механізмом функціонування народного господарства у цілому. МЕТОДИ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ: Макроекономіка використовує широкий спектр методів, а саме:* аналіз;* синтез;*індукцію;*дедукцію;*абстракцію;*економіко-математичне моделювання та ін.Аналіз - це метод дослідження, при якому об'єкт дослі­дження розкладається на складові частини, кожна з яких вивча­ється окремо. Синтез - це метод дослідження, який базується на поєд­нанні різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле з урахуван­ням взаємозв'язків між ними. Аналіз і синтез, як методи дослідження, застосовуються в єдності. Індукція - рух думки від конкретного до всезагального, від знання нижчого ступеня до знання вищого ступеня. Дедукція - рух думки від всезагального до одиничного. Поєднання методів індукції - дедукції забезпечує зв'язок оди­ничного, особливого і всезагального. Метод наукової абстракції - це метод поглибленого пізнання реальних економічних процесів шляхом виділення ос­новних, найсуттєвіших сторін певного явища і очищення його від усього неістотного, випадкового. Основним методом макроекономічного дослідження є еко­номіко-математичне моделювання. ФУНКЦІЇ МАКРОЕКОНОМІКИ 1) ТЕОРЕТИКО-ПІЗНАВАЛЬНА - дослідження економічних процесів на макрорівні та побудова моделей цих процесів. 2) ПРАКТИЧНА - розробка практичних рекомендацій на ос­нові економічного аналізу (теоретична основа економічної по­літики). 3) ПРОГНОСТИЧНА - виявлення і оцінка перспектив еко­номічного розвитку та економічної кон'юнктури. 4) ВИХОВНА - макроекономіка покликана сприяти вироб­ленню нового типу економічного мислення, формуванню сучас­ного світогляду людини. Практична функція макроекономіки реалізується у роз­робці економічної політики держави.

Економічна політика - сукупність економічних ідей, цілей та завдань, а також цілеспрямованих дій держави на гос­подарські процеси на макро- і мікрорівнях з метою створення й удосконалення рамкових умов економічного розвитку в межах обраного суспільного ладу.

27. Роль ЦБ в економіці. Інструменти грошово-кредитної політики

НБУ було утворено у 1991р. згідно з Законом “Про банки та банківську діяльність”. Проте стрімкий розвиток банківської системи обумовив необхідність прийняття у 1999 окремого Закону “Про НБУ”Згідно з яким НБУ є особливим центральним органом державного управління, основною функцією якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці-гривні. Також НБУ виконує функції:емісійного центру готівкового обігу,банку банків,органу банківського регулювання та нагляду,банкіра і фінансового агента уряду, провідника монетарної політики.Передбачена така структура НБУ:центральний апарат,територіальні управління,розрахункові палати,Банкнотно-монетний двір,Фабрика банкнотного паперу,Державна скарбниця,Центральне сховище грошей,спеціалізовані підприємства та установи,необхідні для забезпечення діяльності банку. Закон передбачає дворівневу систему управління- Рада НБУ і Правління НБУ. Основи правового статусу НБУ як центрального банку країни визночено Конституцією України,згідно якої НБУ надано право законодавчої ініціативи у Верховній Раді,що свідчить про його особливу роль у системі органів державного управління. НБУ є юридичною особою,має відокремлене майно,що є об’єктом державної власності та перебуває у його повному господарському відданні.Статутний капітал банку є державною власністю і слугує для забезпечення забов’язань банку.НБУ підзвітний Президенту і Верховній Раді,які мають повноваження призначати і звільняти Голову НБУ,а також формують Раду банку. Основні засади грошово-кредитної політики на 2004 рік розроблено на підставі аналізу сучасних тенденцій розвитку економіки та грошово-кредитної сфери України і прогнозу динаміки макроекономічних показників у наступному році.Відповідно до Закону України “Про Національний банк України ”вони передбачають комплекс змінних індикаторів фінансової сфери,що дають можливість за допомогою інструментів грошово-кредитної політики здійснювати регулювання грошового обігу та кредитування економіки з метою забезпечення стабільності грошової одиниці як монетарної передумови економічного зростання і підтримання високого рівня зайнятості населення. Валютно-курсова політика Національного банку забезпечує стабільність валютного ринку та обмінного курсу гривні до основної курсоутворюючої валюти – долара США.Протягом січня -серпня ревальвація становила 0.02 відс.,а реальний ефективний обмінний курс за сім місяців ц.р.за попередніми оцінками девальвував приблизно на 7 відсотків.Це свідчить про сприятливий вплив курсової політики на експорт та розвиток виробництва. Міжнародні резерви Національного банку збільшились за січень -серпень 2003 р.на 55 відс.до 6.9 млрд.дол.США,які забезпечують більше ніж 3 місяця імпорту.Покриття резервами грошової бази перевищило 95 відс.,що значно підвищує стабільність національної грошової одиниці. Обсяги міжбанківського валютного ринку за вісім місяців 2003 р.зросли порівняно з відповідним періодом минулого року на 34.5 відс.,а перевищення пропозиції іноземної валюти над попитом на готівковому валютному ринку склало майже 730 млн.дол.США,тоді як за весь 2002 р.таке перевищення становило всього 185 млн.дол.США. Здійснено певні кроки щодо лібералізації валютного ринку в напрямі розширення можливостей підприємств і населення з проведення валютних операцій,одночасно запроваджено комплекс заходів стосовно попередження незаконного відпливу валютних коштів за кордон. До кінця поточного року пріоритетами грошово-кредитної політики залишаються підтримка стабільності національної грошової одиниці та підвищення довіри до неї,збільшення монетизації економіки з одночасним контролем за впливом монетарного фактора на інфляційні процеси,сприяння економічному зростанню.

28. Номінальний та реальний ВВП. Дефлятор та індекс цін.

ВВП-це сумарна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, виготовлених у країні протягом певного періоду часу. Номінальний ВВП - вартісний показник, обчислений за діючими ринковими цінами, тобто такими, які склались на момент його розрахунку. Реальний ВВП – вартісний показник обчислений за базовими (незмінними) цінами. Якщо ВВП розраховується за поточними цінами, то в сусп-ві складається не зовсім правельне уявлення про стан економіки, життєвий рівень населення. Виходить, що ВВП збільшується і, отже, життєвий рівень повинен підвищуватись, а фактично він зменшується. Для точнішого вимірювання резельтатів економ. діяльності сусп-ва на показникові кількості вироблених в економіці товарів і послуг не повинно позначатися зміна цін (тому реальний краще). На величину номін. ВВП впливають 2 чинники: фізичний обсяг вир-ва ірівень цін, а на величину реального ВВП-лише обсяг вир-ва. Тому: реальний ВВП=номін. ВВП / дефлятор ВВП. Звідси випливає, що дефлятор ВВП-це відношення ном. ВВП до реального. Дефлятор ВВП хар-є динаміку загального рівня цін в економіці: Темп зростання реального ВВП=темп зрост. мінімального ВВП-дефлятор ВВП. Загальний рівень цін визначає середній рівень цін певної групи товарів, який обчислюється за допомогою індексу цін. Під рівнем цін розуміють грошову оцінку блага або сукупності благ, яке служить масштабом цін. Індекс цін показує відносну змінну середнього рівня цін за певний період. Індекс цін визначається за формулою: індекс цін поточного року = ціни поточного року/ ціни базового року * 100%. Індекс цін, що використовується для усунення впливу інфляції на величину ВВП, називають ВВП-дефлятором. Дефлятор визначається як середня зважена ціна всіх товарів та послуг у ВВП, а вага кожного товару дорівнює його частці у сумарному ВВП. Зведення номін. ВВП до реального відбув. шляхом інфлювання та дефлювання. якщо дефлятор ВВП більший за 1, то зведення номін. ВВП до реального назив. дефлюванням, якщо дефл. ВВП менший за 1, то зв. ном. ВВП до реал. назив інфлюванням. Дефлятор ВВП – індекс цін, який відображає зміну цін на всю сукупність товарів та послуг:

Дефлятор ВВП показує темп зростання номінального ВВп за рахунок цін в аналізованому році порівняно з попереднім. Але, як відомо, на величину номінального ВВП вплив.зміни як фіз..обсягу продукції, так і рівня цін. Тому для визначення ВВП з урахуванням лише зміни фіз.обсягу вир-ва потрібно здійснити коригування показника ном.ВВП. процес коригування ном.ВВП здійсн.за допомогою дефлятора ВВП. Це дає змогу інфлювати (збільшити грош.вираз ВВП з урахуванням динаміки цін) або дефілювати (зменшити грош.вираз ВВП з урахуванням динаміки цін). Результатом цього коригування є обчислення реального ВВП для кожного року у постійних цінах, тобто цінах базового року:

Завдяки інфлюванню ном.ВВП грош.вираз реального ВВП збільшується в ті роки, в яких ціни були нижчими від цін баз.року. За допомогою дефілювання ном.ВВП грош.вираз реального ВВП зменшується стосовно тих років, в яких ціни були вищими від цін базового року. Спираючись на дефлятор ВВП, можна також обчислити приріст (зменшення) ном.ВВП за рахунок цін:

29. . Грошовий та депозитний мультиплікатори.

Усі разом комерційні банки в умовах дворівневої банк. системи (ЦБ-КБ) “створюють” гроші, коли надають позики в обсязі своїх кредитних ресурсів. Депозити мінус сума обовязкових банк. резервів=кредитним ресурсам КБ. Можливість “створення” грошей всією банківською системою визначається депозитним мультиплікатором. Депозитний м. (m) є оберненою величиною до норми резервування (r) (це відсоток депозитів, який КБ має тримати у ЦБ або як готівку в касі; це обовязкова сплата КБанками сума грошей, яка вноситься на спец. резервний рахунок ЦБ, з метою регулювання діяльності банківської системи, яка складає частину від всіх депозитних коштів ком. банків): m=1/r. Він показує у скільки разів КБ збільшують розмір гр. маси в обігу. Якби норма резервування становила 10%, то мульт. банківських грошей становив би 10, тобто кожна гр. одиниця нових депозитів створила би 9 гр. одиниць додаткових депозитів. Загалом: що вища норма резервування, то менший розмір мульт. пропозиції грошей. Для визначення максимальної кількості грошей, яку може створити банківська система на основі будь-якої величини надлишкових резервів, необхідно перемножити надлишкові резерви на грошовий мультиплікатор. Макс. збільшення грошей на поточних рахунках=надлишкові резерви*депоз. мульт. Депозитний мульт. не можна плутати із видатковим мульт. Перший пов'язаний зі змінами у пропозиції гро­шей, а другий-зі змінами видатків. Депозитний мульт. діє в обох напрямках. Вилучення певної суми вкладів із банківської системи призведе до значно більшо­го скорочення пропозиції грошей. Якщо, наприклад, вкладник із свого поточного рахунку в Першому банку вилучив 1000 гр. од., то за норми речернунання 20% пропозиція грошей зменшиться ще на 4000 гр.од. У реальній дійсності розмір депозитного мульт. мен­ший. Грошовий мультиплікатор (m*)-це ускладнений варіант депозитного, в якому враховується поведінка як банків, так і населення: m*=1+d/r+d, m*-де грош. мультипл., d-відношення готівкових грошей до депозитів у населення, r-норма обов”язк. резервів (відношення резервів до депозитів). Грош. мульт. визначається як відношення грош. маси(MS) до грош. бази(H) (гроші ЦБ). Грош. мульт. (m*) показує, у скількі разів зміниться обсяг грош. маси (MS) в в разі зміни грош. бази (H). В Укр. грош. мульт. невисокий- менший 1,5 (тому пропоз. грошей головним чином може збільшуватися через їх додаткову емісію).