- •Номінальний і реальний ввп. Дефлювання та інфлювання ввп.
- •4. Валовий внутрішній продукт: сутність та зміст його елементів за методом видатків та зв’язок з платіжним балансом.
- •5. Валовий внутрішній продукт: сутність та зміст його елементів за методом доходів.
- •6. Валовий нац дохід і валовий нац дохід наявний: суть і зміст їх елементів та зв’язок з плат балансом.
- •7. Особистий дохід: сутність та зміст його елементів. Безподатковий дохід
- •8. Номінальний і реальний ввп: сутність та цінова визначеність.
- •9. Дефлятор ввп: сутність і кількісна визначеність. Дефліювання та інфліювання ввп.
- •10. Економічні цикли: сутність, структура, види та причини циклічних коливань.
- •11. Зайнятість і безробіття: види зайнятості, кількісна визначеність безробіття та його види.
- •12. Закон Оукена та кількісна визначеність втрат ек-ки від циклічного безробіття.
- •13. Інфляція: сутність і кількісна визначеність, види та соц-екон наслідки.
- •14. Споживання та заощадження: графічна інтерпретація залежності від доходу, схильність до споживання та заощадження, недоходні чинники.
- •15. Сукупний По на інвестиції: його чинники та графічна інтерпретація.
- •16. Модель ек-го кругообігу в умовах чистого ринку. Взаємодія між домогосподарствами та підприємствами, роль фінансових посередників.
- •17. Модель ек-го кругообігу в умовах змішаної ек-ки. Ф-ції держави в процесі ек-го кругообігу в умовах закритої та відкритої ек-ки.
- •18. Сукупний По: сутність, цінові і нецінові чинники та графічна інтерпретація їх впливу на сук-й По.
- •19. Сукупна пропозиція (сПр): сутність та графічна інтерпритація її залежності від ціни на основі класичної моделі.
- •20. Сукупна пропозиція (сПр): сутність та графічна інтерпритація її залежності від ціни на основі кейсіанської моделі.
- •21. Рівноважний ввп (ввПр) на основі методу «видатки-випуск» та його графічна інтерпритація.
- •22. Рівноважний ввп на основі методу “Вилучення- ін”єкції” та його графічна інтерпретація.
- •23. Мультиплікатор (м-р) інвестицій: сутність, схематична модель та кількісна визначеність простого мульт-ра видатків.
- •Графік ефекту м-ра
- •24. Рецесійний розрив: сутність, графічна інтерпретація та кількісна визначеність.
- •25. Інфляційний розрив: сутність, графічна інтерпретація та кількісна визначеність.
- •26. Класична теорія макроекономічного регулювання: сутність та основні положення.
- •27. Кейнсіанська теорія макроекономічного регулювання: сутність та основні положення.
- •28. Монетаристська теорія макроек.Регулювання: сутність і осн.Положення.
- •Неокласичні теорії макроекономічного регул-ня, їх сутність, положення.
- •30. Дискреційна фіскальна пол-ка: сутність та засоби впливу на ек-ку.
- •31. Автоматична фіскальна політика: сутність, регулююча роль в ек-ці та її обмеження.
- •32. Фіскальна політика з урахуванням Пр: сутність, графічна інтерпретація, крива Лаффера.
- •Вплив фіскальної політики на пропозицію
- •33. Фіскальна політика і держ. Бюджет: бюдж. Дефіцит, концепції збалансування держ. Бюджету, джерела дефіцитного фін-ня.
- •34. Грошова Пр: сутність, ліквідність грошових активів, грошові агрегати, графічна інтерпретація.
- •35. Попит на гроші: види, сутність, кількісна визначеність та графічна інтерпретація.
- •Попит на гроші як активи
- •36. Сукупний По на гроші: графічна інтерпритація та механізм відновлення рівноваги на грошовому ринку.
- •Рівновага на грошовому ринку
- •37. Банківська система та грошовий мультиплікатор: елементи розподілу депозитних грошей, сутність та кільк-на визначеність грош. Мульт-ра.
- •38. Грошово-кредитне регулювання ек-ки: методи впливу на грошову Пр, політика “дорогих” та “дешевих” грошей.
- •39. Платіжний баланс: сутність, зміст окремих розділів та механізм регулювання.
- •40. Валютний курс: сутність, режими курсоутворення, паритет купівельної спроможності та зв’язок з платіжним балансом.
- •41. Валютні системи в розвитку: системи золотого стандарту. Бреттон-вудська система. Ямайська система.
- •42. Вплив зовнішньої торгівлі на ввп: графічна інтерпретація, гранична схильність до імпорту, мультиплікатор видатків у відкритій економіці.
- •43. Ринок праці (рп) та механізм його функціонування: класична та кейнсіанська модель рп.
- •44. Державне регулювання зайнятості: сутність, крива Філіпса у короткостроковоому та довгостроковому періодах, деожавні програми регулювання зайнятості.
- •45. Економічна нерівність та політика соціального захисту населення: сутність, крива Лоренця, система соціального захисту населення.
- •29) Фіскальна політика і державний бюджет: бюджетний дефіцит, концепції збалансування державного бюджету, джерела дефіцитного фінансування.
- •19) Рівноважний ввп на основі метода "видатки- випуск" та його графічна інтерпретація.
- •33)Банк.Система; депозит.Та грош.Мультиплікатори: елементи розподілу депозитних грошей, сутність та кільк.Визначеність депозит.Та грош.Мультиплікатора.
- •36)Модель is- lm: визначеність та функція кривих is і lm, графічна інтерпретація моделі is- lm та її роль в макроекономічному аналізі.
- •37)Платіжний баланс: сутність, зміст його розділів, модель платіжного балансу, регулююча роль статті "резервні активи".
- •13)Сукупний попит: сутність, цінові та нецінові чинники, графічна інтерпретація їх впливу на сукупний попит.
- •31)Попит на гроші для угод та гроші, як активи: сутність, кількісна визначеність та графічна інтерпретація.
- •32)Сукупний попит на гроші: кількісна визначеність, графічна модель та механізм відновлення рівноваги на грошовому ринку.
- •23)Класична та кейнсіанська теорії регулювання повної зайнятості.
- •25)Вплив держави на параметри економічної рівноваги: трансформація приватного споживання та заощадження; державні та національні заощадження, моделі економічної рівноваги.
- •31 32.Попит на гроші для угод та гроші як активи
СНР.
СНР – це комплекс статистичних показників які використовуються для виміруагрегованих (узагальнених) результатів нац. Екон.
Ціль СНР - дати кількісну інф-цію про виникнення, розподіл і використання нац. доходу, для чого застос-ся с-ма макроек-х показників.
СНР викор-ся для макроек-го ан-зу з метою вивчення й удосконалювання націон. ек-ки, а також для упорядкування екон. прогнозів. СНР відбиває участь екон. суб'єкта в таких господ-ких процесах: вироб-во матеріальних благ і послуг, утворення прибутку, розподіл прибутку, перерозподіл прибутку, використання прибутку, зміна майна, кредитування і фінансування.
Переваги СНР :
-
їм охоплена не тільки сфера матеріального вироб-ва, але і сфера нематеріальних послуг;
-
реально відбивається екон. взаємодія господ-ких суб'єктів;
-
найбільше підходять для екон. ан-зу.
Це означає, що витрати стнорюють доходи, а доходи є джерелом нових витрат.Особливістю методології СНР є також те, що ключовим у структурі показників виробництва є додана вартість.Повна вартість (валовий випуск) матеріальних благ і послуг, вироблених якою-небудь галуззю, групою вироб-ків, або економікою в цілому, включає, крім доданої вартості, також проміжне споживання.Додана вартість характеризує внесок конкретної сукупності факторів виробництва у створення вартості в масш-табах економіки в цілому. Базовою одиницею обліку в СНР слугує так звана інституційна одиниця, під якою розуміють економічну одиницю, що характеризується єдністю поведінки й самостійністю у прийнятті рішень у сфері своєї основної діяльності. Інституційна одиниця є юридичною особою. Усі інституційиі одиниці обєднуються у сектори: підприємства, що виробляютьтоварни і послуги , крім фінансових послуг (нефінансові підприємства); фінансові уста-нови; державні устанони; громадські і приватні організації, які обслуговують домашні господарства; домашні господарства; зовнішньо економічні звязки.Для вивчення процесів виробництва й балансу між ресурсами і використанням продуктів та послуг у СНР здійснюється групування за галузями.
Принципи:
-
Основним показником СНР є ВВП
-
ВВП і валова доданої вартість створюється у всіх сферах і галузях екон. , а отже немає поділу екон. На мат і не мат. сферу
-
Обсяг ВВП і валової доданої вартості обчисл. За видами екон д-сті тоді як раніше сусп.продукт обчислює лише за галузями
-
В СНР екон. д-сть розглядається як взаємодія між екон. одиницями (секторами) або в рамках самих інституційних одиниць.
-
В СНР економ. Д-сть розглядається як сукупність операцій з продуктами , доходами та фін.інструментами
-
СНР відображає процес функціонув. Економ,тобто вкл. рахунки виробн.,розподілу,перерозподілу і використ продукту.
Економічні сектори СНР:
-
Підприємницький сектор,або сектор не фінансових корпорацій..
-
Сектор фінансових корпорацій
-
Сектор домашніх господарств
-
Сектор державних установ , або сектор загально державного управління
-
Сектор громадських та політичних організацій, або сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства
-
Зовнішньоекономічний сектор
ВВП
ВВП ― це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резидентами країни за рік.
Кінцеві товари і послуги – це продукція,яка остаточно виходить за межі процесу виробн.. і використ. для кінцевого споживання.
Проміжні товари і послуги – це продукція, яка використ в процесі виробн. Для створення інших товарів і послуг.
Термін «валовий» у визначені ВВП означає,що при обчислені ВВП із вартості не вираховується споживання основного капіталу (амортизація)
ВВП можна обчислити 3-ма методами:
1. За виробничим методом ВВП обчислюється як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс продуктові податки за мінусом субсидії.
ВВП = (ВВ - МВ) + (ПП - С),
де ВВ ― валовий випуск окремих галузей, МВ ― матеріальні витрати окремих галузей, ПП ― продуктові податки, С ― субсидії;
У= ∑ВДВ
Додана вартість – це вартість , яка створена в процесі виробн. на його кінцевих стадіях і характер внесок підприємства у створення кінцевого продукту.
ВВП- сума доданої вартості усіх виробників.
Для економіки в цілому сума усієї доданої вартості повинна дорівнювати вартості кінцевих товарів і послуг.
2. Метод доходів (розподільчий метод)
ВВП= ЗНП + ВКП + ЗД + П – С
ЗНП – зарплата найманих праціників; ВКП – валовий корпораиний прибуток, ЗД – змішаний дохід; П – податки на виробницво та імпорт, С – субсидії.
У=W+p+i+R+A+Tu
W-заробітна плата,грошова винагорода за плату найманих працівників.
p- прибуток,доход від капіталу
і-процент,або доход від грошового капіталу
R-рента або доход,від нерухомості,майна
А-амортизація – це вартість зношеною у процесі вирб. основного капіталу.
Ти-непрямі податки (мито,акцизи,ПДВ)
3. Метод видатків (метод кінцевого використання)
Y=C+I+G+NX
С – особисті споживчі витрати,здійсн. дом. Гос-ва при придбані товарів та оплат послуг, G – державні закупки товарів і послуг,які здійсн. держава з метою реалізації покладених на неї ф-ій. , I –валові інвестиції(валові приватні інвестиції) = чисті інвестиції +амортизація (І=Ічис+А), NX – чистий експорт (=експорт-імпорт)
З наведених методів обчислення ВВП найчастіше використовують виробничий і метод кінцевого використання.
Співвідношення між основними показниками СНР (ВНД)
ВВП не повною мірою відбиває доходи, що їх отрим-ть резиденти кожної країни. По-перше, ВВП не враховує первинні доходи, зароблені резиден-тами країни за кордоном або виплачені нерези-дентам. Тому застос-ся більш широкий показник валовий націон. дохід (ВНД) – сума внутріш. первин. доходів (ВВП) та чисті зовнішні первинні доходи (тобто доходи отримані резидентами від інших країн), отже ВНД враховує крім ВВП ще й чисті первинні зовнішні доходи:
ВНД=ВВП+ЧПДЗ, де:
ВНД – валовий націон. дохід;
ВВП –валовий внутрішній продукт;
ЧПДЗ – чисті первинні зовнішні доходи.
Відмінності між показниками ВВП і ВНД:
-
Якісні:
ВВП-вимірює потік кінцевих товарів і послуг,які вироблені резидентами даної країни.
ВНД-вимірює потік первинних доходів,які отримані резидентами даної країни.
-
Кількісні:
ВНД=ВВП +сальдо первинний доходів з-за кордону
Сальдо первинних доходів отриманих з-за кордону – це різниця між доходами резидентів даної країни отриманими з-за кордону і доходами нерезидентів переданими за кордон з даної країни.
Показник ВНД ідентичний показнику ВНП.
Показники внутрішнього продукту і національного можуть бути обчислені як на валовій так і на чистій основі
ВНП і ВНД за вирахуванням і споживання основного капіталу є ЧВП (чистий внутрішній продукт) і ЧНД (чистим нац.. доходом)
Показник особистого доходу – це ЧНД за вирахуванням внесків на соц.. страхування ,непрямих податків,нерозділеного прибутку корпорації…
По-друге, за рахунок первинних доходів резиден-тів може надаватися трансферти нерезидентам, і навпаки – за рах-к первин. доходів нерезидентів можуть надаватися трансферт резидентам. Цю обставину враховує ВНД наявний (ВНДн), який обчисл-ся як сума ВНД та чистих поточних трансфертів зовнішніх:
ВНДн= ВНД+ЧПТз , де:
ВНДн- валовий націон. дохід наявний;
ВНД - валовий націон. дохід;
ЧПТз - чисті поточні трансферти зовнішні – різниця між трансфертами отриманими з-за кордону та переданими за кордон.
Номінальний і реальний ввп. Дефлювання та інфлювання ввп.
ВВП – це ринкова вартість кінцевої продукції або додана вартість, створена резидентами всередині країни.
На рівень макроекномічних показників впливають як реальні зміни в економіці так і зміни цін. Щоб розмежовувати вплив на ВВП фізичних обсягів виробництва та цін, розрізняють номінальний ВВП та реальний ВВП
Номінальний (грошовий) ВВП – це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в поточних цінах, тобто в фактичних цінах даного року. Реальний – це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається за базовий.
Реальний ВВП повинен відображати зміну фізичного обсягу або кількість одиниць продукції, він не враховує зміну рівня цін.
Поточні ціни – фактичні ціни того періоду, що є предметом аналізу. Постійні ціни – фактичні ціни того року, що беруть базовий в разі обчислення макроекономічної динаміки.
Для визначення цінових змін ВВП використовуються індекси цін (Р). Оснвоними з них є індекс цін ВВП (дефлятор ВВП) та індекс споживчих цін. Вони відображають темп зростання цін у періоді t порівняно з періодом t-1 відповідно на всі товари та послуги або на споживчі товари та послуги. Якщо індекс цін періоду t є відомою величиною, то можна метождами дефлювання або інфлювання визначати реальний ВВП у періоді t: Y=Yn/P.
Дефлятор – коефіцієнт переведення показника, розрахованого в поточних цінах в базові, незмінні ціни. Дефлятор ВВП являє собою індекс цін, за допомогою якого здійснюється перерахунок номінального ВВП (з урахуванням інфляції) в реальний і який відображає зміну цін на всю сукупність товарів і послуг.
- дефлятор ВВП
Yn = (Y-1+∆Y)P
- приріст номінального ВВП
Інфлювання та дефлювання – коригування реальної величини створеного в той чи інший проміжок часу ВВП. Інфлювання – збільшення грошового виразу ВВП з урахуванням динаміки цін, дефлювання – його зменшення. Найточнішим методом інфлювання або дефлювання ділення номінального ВВП на дефлятор ВВП. У результаті інфлювання грошовий вираз реального ВВП збільшується в ті роки, в яких ціни були нижчими від цін базового року. За допомогою дефлювання грошовий вираз реального ВВП зменшується стосовно тих років, в яких ціни були нижчими цін базового року.
4. Валовий внутрішній продукт: сутність та зміст його елементів за методом видатків та зв’язок з платіжним балансом.
Валовий внутрішній продукт – це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резидентами країни за рік.
Згідно з методом кінцевого використання (за витратами) ВВП обчислюється як сума окремих елементів сукупних витрат, здійснених всередені країни і пов’язаних зі створенням кінцевого продукту та послуг. Для цього використовують так формулу:
ВВП = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ,
де СВ – споживчі витрати домашніх господарств, тобто населення;
ВІ – валові внутрішні інвестиції приватного сектора економіки;
ДЗ – державні закупки товарів і послуг з метою задоволення загально суспільних потреб;
ЧЕ – чистий експорт, тобто різниця між експортом і імпортом товарів та послуг.
Споживчі витрати домашніх господарств і державні закупки товарів та послуг складають кінцеве споживання товарів і послуг в країні. Воно охоплює витрати домогосподарств-резидентів на споживчі товари і послуги, а також витрати на органів державного управління і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, на товари і послуги для індивідуального і колективного споживання.
Витрати на кінцеве споживання домашніх господарств (СВ) включають:
-
витрати на купівлю споживчих товарів і послуг;
-
споживання товарів і послуг, отриманих у натуральній формі як оплату праці, подарунків тощо;
-
споживання товарів і послуг, що вироблені домашніми господарствами для особистого кінцевого споживання;
-
споживання товарів і послуг, що куплені резидентами даної країни за кордоном під час відряджень, туристичних поїздок тощо, за виключенням аналогічних закупок нерезидентів на етриторії даної країни.
Державні закупки (ДЗ) – це витрати уряду на кінцеве споживання органів державного управління і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства. До них відносяться витрати на заробітну плату державних працівників і службовців, а також витрати, пов’язані із закупівлею товарів і послуг колективного (суспільного) споживання у приватного сектора економіки.
Валові інвестиції (ВІ) складаються з двох елементів: ВІ = ЧІ + А, де ЧІ – чисті інвестиції, тобто такі, які спрямовуються на приріст капіталу та запасів;
А – амортизація, тобто інвестиції, які йдуть на відновлення зношеного капіталу.
Ескпорт і імпорт товарів та послуг охоплює експортно-імпортні операції країни з іншими країнами світу. Експорт і імпорт послуг охоплює всю сукупність матеріальних і нематеріальних послуг.