4. Конвертована валюта та форми конвертованості

Конвертована валюта. Конвертована валюта — національна грошова одиниця, яка може вільно (шляхом купівлі-продажу) обмінюватися на іноземні валюти, виконувати функції світових грошей, тобто вільно використовуватися в міжнародному платіжному обороті для здійснення міжнародних розрахунків. Форми конвертованості. Розрізняють дві основні форми конвертованої валюти: 1) вільна, або повністю конвертована, 2) частково конвертована. Вільно конвертована валюта — форма конвертованості, за якої кожна особа (фізична й юридична, іноземець і громадянин даної держави) має право обмінювати будь-яку кількість своєї національної валюти на іноземну валюту такого самого статусу, розраховуватися нею за експортно-імпортні операції, депонувати н в національних банках, використовувати для створення різноманітних фінансових активів (цінні папери тощо) і купувати державу та приватні цінні папери. Частково конвертована (обмежено конвертована) валюта — форма конвертованості, за якої допускається лише зовнішня конвертованість, тобто вільне використання валюти іноземними громадянами (юридичними і фізичними) і тільки в поточних, а інколи лише у зовнішньоторговельних розрахунках. Неконвертована валюта — національна валюта щодо якої держава повністю забороняє будь-які операції з її обміну на іноземну або дозволяє це робити за згодою уповноважених валютних органів. Позитивні й негативні сторони конвертованості. Наявність позитивних сторін конвертованості залежить від рівня економічного розвитку країни, характеру соціально-економічної системи та інших чинників. Запровадження режиму конвертованості для національної валюти дає Україні такі переваги: створюються умови для довготермінового поліпшення її платіжного балансу; конвертована валюта асоціюється у світі з економічною свободою. Перехід на таку валюту сприяє створенню для підприємств країни режиму міжнародної конкуренції, яка змушує їх переходити на матеріало-, енерго-, ресурсозберігаючі технології, впроваджувати нові форми організації виробництва, тим самим зменшуючи витрати виробництва й ціни. Все це підвищує ефективність економіки; з'являється можливість розраховуватися з іншими країнами національними грошима без обов'язкового попереднього накопичення іноземної валюти, що рівноцінно отриманню безвідсоткового іноземного кредиту; розширюються можливості закупівлі іноземних товарів і експорту своїх, стимулюється зовнішньоекономічна діяльність підприємств. При цьому значно зменшується валютний ризик, тобто втрати, пов'язані зі зміною валюти в період виконання контракту; введення конвертованості валюти сприяє залученню країни у систему міжнародного поділу праці, її відкритості (і водночас залежності); стимулюється залучення іноземного капіталу; значно спрощується процедура розрахунків.

Тема 29. Економіка глобальних проблем

1. Причини виникнення та сутність глобальних проблем

Глобальна проблема — зв'язки та відносини між державами й соціальними системами, суспільством у загальнопланетарному масштабі, які зачіпають життєві інтереси народів усіх країн і можуть бути розв'язані шляхом їх взаємодії. З'ясування сутності глобальних проблем передбачає подальше розкриття основних причин їх виникнення. Причини загострення глобальних проблем. До основних причин загострення глобальних проблем належать: І. Швидке зростання народонаселення останніми десятиріччями (демографічний вибух) — найбільш загальна причина, яка характеризує технологічний спосіб виробництва

2 Низький рівень впровадження ресурсо- та енергозаощаджуючих, екологічно чистих технологій.

3 Швидка урбанізація, зростання гігантських мегаполісів, що супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, лісів, бурхливою автомобілізацією

4 Варварське ставлення людини до природи. Це найбільше виявляється у хижацькому вирубуванні лісів, знищенні річок, створенні штучних водоймищ, забрудненні шкідливими речовинами прісної води.