6.4. Структура педагогічної діяльності

Педагогічна діяльність – вид соціальної діяльності, яка спрямована на передачу накопичених людством культури й досвіду, створення умов для розвитку особистості і її підготовки до виконання визначених соціальних ролей у суспільстві.

На відміну від батьків, громадських організацій, керівників, для педагога ця діяльність - професійна.

Існують два основних види педагогічної діяльності.

1. Виховна робота – це педагогічна діяльність спрямована на організацію виховного середовища і керування різними видами діяльності учнів з метою їх гармонійного розвитку.

2. Викладання – вид діяльності, спрямований на переважне керування пізнавальною діяльністю учнів.

Педагогічний процес передбачає єдність навчання і виховання. Виявлення специфіки основних видів педагогічної діяльності показує, що викладання і виховна робота в їх діалектичній єдності мають місце в діяльності педагогів будь-якої спеціальності.

Педагогічна діяльність багатофункціональна. Кожному компоненту педагогічної діяльності відповідають певні здібності.

Педагогічні здібності – сукупність якостей педагога, які забезпечують досягнення високих результатів в педагогічній діяльності.

Функціональними компонентами педагогічної діяльності, на думку Н.В. Кузьміної, є гностичний, проектувальний, конструктивний, організаторський і комунікативний компоненти.

Гностичний компонент пов'язаний зі сферою знань педагога (йдеться про знання не лише навчального предмету, а й засобів педагогічної комунікації, психологічних особливостей особистості, психології власної діяльності тощо).

Проектувальний компонент містить віддалені, перспективні цілі навчання та виховання, а також стратегії та способи їх досягнення.

Конструктивний компонент розкриває особливості конструювання педагогом власної діяльності та діяльності тих, хто навчається, з урахуванням близьких (урок, заняття, цикл занять) цілей навчання і виховання.

Організаторський компонент характеризує вміння педагога організовувати діяльність як тих, хто навчається, так і власну.

89 Сторінка

комплекс властивостей особистості, що забезпечують високий рівень самоорганізації професійно-педагогічної діяльності.

В своєму розвитку становлення педагога в професії формується через проходження таких етапів як:

• формування педагогічних умінь, які забезпечують ефективну організацію педагогічного процесу;

• формування педагогічного професіоналізму, який дозволяє результативно організувати педагогічний процес;

• педагогічна майстерність – найвищій рівень організації педагогічного процесу.

Педагогічна майстерність – сукупність особистісних ділових якостей і професіоналізму, які забезпечують високий рівень самоорганізації професійно-педагогічної діяльності.

6.5. Вимоги до інженерно-педагогічних працівників

Процес оволодіння знаннями, вміннями і навичками становить пізнавальну діяльність учнів ПТНЗ, якою керує інженер-педагог. Роль інженера-педагога не обмежується поясненням нового навчального матеріалу. Вона полягає в тому, що він є насамперед організатором і керівником пізнавальної діяльності учнів, створює умови, за яких вони можуть раціонально і продуктивно вчитися (навчальна дисципліна, психологічний клімат, чергування занять, нормування домашньої навчальної роботи, поста­новка перед учнями мети і завдання). Контролюючи навчання, він повинен бути готовим допомогти учням, коли в них виникають труднощі. Водночас інженер-педагог є вихователем, дбає про розумовий, фізичний, духовний розвиток учнів ПТНЗ.

Щоб повноцінно здійснювати процес викладання, інженер-педагог має усвідомлювати загальну мету освіти і місце свого предмета в її реалізації. Оскільки загальною метою виховання є формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості, він визначає загальну освітню, виховну і розвиваючу мету свого предмета і кожного уроку.

Інженер-педагог повинен глибоко знати предмет на сучасному науковому рівні. Як зауважував А. С. Макаренко, учні вибачать своїм учителям і суворість, і сухість, і навіть прискіпливість, проте не вибачать поганого знання своєї справи.

Здійснення міжпредметних зв'язків у процесі навчання потребує від інженера-педагога певних знань із суміжних дисциплін. Особлива роль належить методичній підготовці інженера-педагога. Адже недостатньо мати знання зі свого предмета, треба вміти зробити їх надбанням учнів. Оскільки у процесі навчання реалізуються його виховна і розвиваюча функції, інженер- педагог повинен мати добру психолого-педагогічну підготовку, знати методику організації виховної роботи.

Міцні знання з методики, психології та педагогіки є основою розвитку педагогічної майстерності. В удосконаленні цієї майстерності важливим є досвід роботи інженера-педагога і його колег.

Для успішного викладання інженер-педагог повинен добре знати особливості учнів ПТНЗ, що є запорукою управління їх пізнавальною діяльністю.

Діяльність інженера-педагога в процесі викладання охоплює планування (тематичне й поурочне) діяльності; організацію навчальної роботи, діяльності, стимулювання активності учнів; здійснення поточного контролю за навчальним процесом, його регулювання, коригування. У цій справі інженеру-педагогу не обійтися без аналізу результатів своєї діяльності. Його діяльність у навчально-виховному процесі залежить від педагогічного такту і педагогічної тактики, які мали б узгоджуватися за рекомендаціями, які наводить М. М. Фіцула.

1. Пам'ятайте, що особистість учня виховується особистістю його наставників.

2. Поважайте людину в своїх учнях, оберігайте і розвивайте їхню гідність. Бережіть і свою гідність.

3. Не підкреслюйте без особливих потреб своєї зверхності над учнями. Розумна дистанція у ваших взаєминах з учнями необхідна, але педагог не повинен відгороджуватися від своїх вихованців.

4. Змінюйте свою техніку у взаєминах з учнями згідно з їхнім віком, їх духовним ростом. Збагачуйте її новими підходами.

5. Використовуйте увесь діапазон педагогічної стимуляції, але будьте щедрими на похвали і скупими на покарання.

6. Навчіться володіти своїм голосом, інтонувати своє мовлення, уникайте крику, вереску, бо вони свідчать не про силу, а про безсилля.

7. Уникайте рішень, у доцільності яких ви не впевнені, не приймайте рішень у стані роздратування, вдавайтеся до методу відстрочування, що дасть вам змогу розумно розпорядитися своїм правом, а учням розумно підкоритися йому.

8. Уміння контактувати з учнями – набуте, як і інші педагогічні вміння.

9. Поважайте індивідуальність учня, бажання утвердитись у групі, мати кращий статус. Успіх окрилює людину, неуспіх пригнічує. Шукайте привід похвалити учня, яким би педагогічне занедбаним він не був.

10. Покажіть учням усе краще, що є у вас (свої здібності, уміння, ерудицію, звички тощо), нічого не приховуючи, але й нічого не підкреслюйте. Навіть талант більше приваблює учнів, якщо він скромний.

11. Бережіть довір'я своїх учнів. Втрата довір'я одного учня пов'язана з ризиком втрати довір'я групи.

Таким чином, для педагога, що працює в системі ПТНЗ, важливі не тільки професійні знання, а й особистісні якості, уміння вибудовувати довірливі, взаємовимогливі, взаємодоброзичливі відносини в колективі.