Тема 13. Основи експертизи дтп

1.Поняття судової автотехнічної експертизи

2.Вибір та визначення вихідних даних

3.Методика визначення технічної можливості попередження ДТП

1. Судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства (Ст.1 Закону України "Про судову експертизу").

Однією з основних класифікацій експертиз є їх розподіл залежно від галузі знань, що використовуються при проведенні досліджень. Судова автотехніка є однією з судово-експертних галузей знань; базовими для неї є група автомобільно-дорожніх дисциплін (теорія та конструкція автомобіля, організація дорожнього руху, транспортна психологія, будівництво та експлуатація автомобільних доріг та ін.). Предмет судової автотехніки - технічні закономірності виникнення і динаміки ДТП, методи і методики дослідження його технічної сторони; необхідність у таких дослідженнях виникає при вирішенні технічних питань, що виникають під час розслідування та судового розгляду справ про порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту (ст.286 КК України).

Судова автотехнічна експертиза - дослідження обставин ДТП, яке проводиться експертом-автотехніком за дорученням дізнавача, слідчого, прокурора, судді або суду для вирішення питань, які мають значення для вирішення кримінальної, цивільної чи адміністративної справи, пов'язані з цією пригодою, якщо для відповіді на ці питання необхідні знання в галузі судової автотехніки.

Результатом експертизи є висновок експерта - процесуальний документ, в якому викладаються хід і результати проведеного експертом дослідження.

Зміст висновку регламентується ст.200 КПК України; практично він складається з трьох частин: вступної, дослідницької та заключної.

У вступній частині висновку, зокрема, зазначаються: найменування та дата складання висновку; відомості про експертну установу; підстави проведення експертизи; перелік питань, які поставлені перед експертизою; дані про експерта; попередження експерта про кримінальну відповідальність за ст.384 (за надання завідомо неправдивого висновку) та ст.385 КК України (за відмову від надання висновку); обставини справи, які мають значення для надання висновку (Вихідні дані); відомості про нормативні акти та літературу, які використовувались експертом; і т.д.

У дослідницькій частині висновку описуються процес дослідження та його результати, а також дається обгрунтування висновків з поставлених питань (детальний опис припущень, міркувань, розрахунків).

Після описання ходу і результатів окремих досліджень по всіх питаннях по кожному з них формулюється коротка відповідь, сукупність яких і складає заключну частину висновку експертизи.

Висновок експертизи і всі додатки до нього (фото, схеми, діаграми) підписуються експертом.

2. Вихідні дані для проведення автотехнічної експертизи - фактичні дані про обставини ДТП, що зафіксовані на місці пригоди, зібрані в процесі виконання слідчих дій, які використовуються при експертному аналізі механізму пригоди та визначенні її причин.

В цілому вихідні дані можуть носити об'єктивний чи суб'єктивний характер; до перших належать відомості, що містяться у протоколі огляду місця ДТП, схемі місця пригоди, протоколі огляду і перевірки технічного стану ТЗ, протоколі відтворення обстановки та обставин події; до других - відомості, що містяться в протоколах допитів свідків, потерпілих, підозрюваних.

Процесуальною підставою для проведення експертизи є мотивована постанова слідчого чи ухвала суду; в них в загальному випадку повинні вказуватись відомості (кількісні характеристики) про:

1.погодні умови та освітлення на момент скоєння пригоди;

2.характеристики ділянки дороги (вулиці) на місці пригоди (параметри та стан проїзної частини; координати місця наїзду чи зіткнення; характер розташування та результати замірів слідів руху ТЗ, залишених на місці ДТП; розташування ТЗ та інших об'єктів на місці ДТП відносно елементів дорожньої обстановки та зафіксованих слідів);

3.технічний стан ТЗ до і після ДТП (справність гальмової системи, рульового керування, приладів освітлення, стан шин, підвіски, а також деформації ТЗ в результаті пригоди);

4.швидкість і характер руху ТЗ перед пригодою (якщо відсутні видимі сліди руху);

5.видимість та оглядовість для водіїв;

6.напрямок, швидкість та характер руху інших учасників ДТП (зустрічного транспорту, пішохода, велосипедиста, тощо);

7.наявність та характер попереджувальних сигналів водія ТЗ;

8.момент виникнення небезпеки для руху водію ТЗ (згідно з вимогами посадових інструкцій, експерт-автотехнік не може самостійно вирішувати це питання, крім випадків, коли для цього необхідне проведення розрахунків).

Крім вищенаведених, при дослідженні обставин ДТП в якості вихідних даних використовуються дані нормативно-довідкової та спеціальної літератури (наприклад, конструктивні параметри ТЗ, характеристики ефективності гальмівної системи ТЗ, час реакції водія, швидкості руху пішоходів, тощо).

3. Згідно вимог п.12.3 Правил дорожнього руху: "У разі виникнення перешкоди або небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди."

В загальному випадку висновок про відповідність чи невідповідність фактичних дій водія ТЗ вимогам вказаного пункту може бути зроблено на основі вирішення питання технічної можливості уникнення пригоди, а саме - чи мав водій водій в момент виникнення небезпеки (перешкоди) для руху технічну можливість шляхом гальмування зупинити ТЗ до лінії руху перешкоди, або об'їхати нерухому перешкоду.

Розглянемо можливі варіанти загальної методики вирішення даного питання для різних варіантів руху перешкоди.