Розділ 8

ОСОБЛИВОСТІ ПРПВОВОГО РЕГУЛЮВПННЯ ОКРЕМИЙ ВИДІВ ГОСПОДНРСЬКИН ВІДНОСИН

I Тема 21.1 Загальні засади Бракування специфіки окремим видів господарським відносин у процесі їн правового регулювання

1. Об'єктивні підстави спеціального регулювання певних видів господарських відносин.

2. Класифікація господарських відносин за різними критеріями.

3. Принципи врахування специфіки господарювання в процесі правового регулювання.

1. Об'єктивні підстави спеціального регулювання певних видів господарських відносин

Економіка країни - досить складна сфера суспільної діяльності. Відповідно складними є господарські відносини, що формуються в цій сфері. Наявність в цих (господарських) відносинах загальних рис, що притаманні всім або переважній більшості їх видів, зумов­лює так зване загальне правове регулювання цих відносин - щодо основних засад створення, діяльності та припинення суб'єктів, їх майнової основи, договірних засад взаємовідносин між ними, від­повідальності за порушення встановленого порядку у сфері госпо­дарювання, в т. ч. у сфері економічної конкуренції, негативних на­слідків неефективного господарювання у формі визнання цих суб'єктів банкрутами.

400

Втім, господарські відносини надзвичайно різноманітні, що спричинено складністю господарського життя - багатогалузевістю сучасної економіки, різними умовами господарювання, залежно від певних категорій об'єктів, певних територій, щодо певних суб'єк­тів, незвичних умов господарювання (надзвичайних ситуацій, вій­ськового стану) тощо.

Так, банківська діяльність відрізняється від інших видів госпо­дарської діяльності і суб'єктним складом, і правовим становищем суб'єктів такої діяльності, і державним регулюванням банківської сфери, і вимогами до банківських операцій.

Особливість притаманна і господарській діяльності, що здійс­нюється на певних територіях (наприклад, на території державного кордону). Здійснення інвестування за участю іноземного інвестора характеризується не лише специфікою його правового становища та формами іноземного інвестування, а й спеціальним правовим режимом іноземних інвестицій. Незвичні (екстремальні) умови господарювання також впливають на правове становище суб'єктів господарювання, щодо яких можуть застосовуватися заборонені за звичайних умов господарювання заходи — вилучення майна, зокре­ма, необхідного для задоволення публічних потреб і відповідно -попередження чи зменшення негативних наслідків надзвичайної ситуації (військового стану).

Зазначені обставини зумовлюють спеціальне регулювання пев­них категорій господарських відносин, що знайшло відображення у Господарському кодексі України, кілька розділів якого (VI-VIII) присвячено такому регулюванню, а також великій кількості спеці­альних законів та прийнятих відповідно до них підзаконних нор­мативно-правових актів.

2. Класифікація господарських відносин за різними критеріями

Загальні умови, що визначають особливості регулювання гос­подарських відносин, зафіксовані у ст. 258 ГК України, відповідно до якої особливості правового регулювання господарських відно­син залежать від:

а) сфери суспільного виробництва, в якій складаються ці від­ носини;

б) особливостей певної галузі господарювання;

в) виду господарської діяльності;

г) економічної форми результату господарської діяльності;

401

д) простору, на якому складаються господарські відносини (внутрішньому чи зовнішньому ринку, території зі спеціальним правовим режимом);

є) особливостей суб'єктів, між якими виникають господарські відносини;

є) суспільного поділу праці, що склався;

ж) суб'єктного складу, походження та порядку використання майна (зовнішньоекономічна діяльність, іноземне інвестування).

Окремі статті розділу VI Господарського кодексу присвячені класифікації господарської діяльності (ст. 259), народного госпо­дарства (ст. 260), матеріального виробництва (ст. 261), продукції як результату господарської діяльності (ст. 262).

Так, відповідно до ст. 259 ГК, вид господарської діяльності має місце у разі об'єднання ресурсів (устаткування, технологічних за­собів, сировини та матеріалів, робочої сили) для створення вироб­ництва певної продукції або надання послуг. Окремий вид діяль­ності може складатися з єдиного простого процесу або охоплюва­ти ряд процесів, кожний з яких входить до відповідної категорії класифікації.

Класифікація господарської діяльності за цими критеріями на певні види має практичне значення, а саме:

• для правового регулюванні господарської діяльності з ураху­ ванням її специфіки;

• при здійсненні державного управління народним господар­ ством з урахуванням особливості здійснення суб'єктами господа­ рювання окремих видів цієї діяльності;

• для забезпечення державного управління народним господарс­ твом та учасників господарського життя обліково-статистичною інформацією, яка має задовольняти їх потреби в об'єктивних даних про стан і тенденції соціально-економічного розвитку, гос­ подарські та фінансові взаємозв'язки на міждержавному, держав­ ному, регіональному і галузевому рівнях. З цією метою, а також для впровадження міжнародних стандартів у галузі обліку і звіт­ ності та переходу на міжнародну систему обліку і статистики Ка­ бінет Міністрів України затверджує заходи щодо розвитку націо­ нальної статистики України і державної системи класифікації тех­ ніко-економічної та соціальної інформації. Складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації є класифікація видів економічної діяльно­ сті (КВЕД), яка затверджується центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та має статус державного стандарту.

402

Об'єктами класифікації в КВЕД є усі види господарської (еконо­мічної) діяльності суб'єктів.

Складовою частиною єдиної системи класифікації і кодування техніко-економічної і статистичної інформації, яка використову­ється суб'єктами господарювання та іншими учасниками госпо­дарських відносин, а також органами державної влади та органами місцевого самоврядування в процесі управління господарською діяльністю, є загальна класифікація галузей народного господар­ства. Галузь народного господарства - це сукупність всіх суб'єк­тів господарювання (їх виробничих одиниць), які здійснюють пере­важно однакові функції (ч. 1 ст. 260 ГК України).

За критерієм створюваних благ розрізняють:

• галузі сфери матеріального виробництва — галузі, які визна­ чаються видами діяльності, що створюють, відновлюють або зна­ ходять матеріальні блага (продукцію, енергію, природні ресурси), а також продовжують виробництво у сфері обігу (реалізації) шля­ хом переміщення, зберігання, сортування, пакування продукції чи інших видів діяльності);

• галузі сфери нематеріального виробництва (невиробнича сфера) - галузі, що забезпечують надання різноманітних послуг (банківських, страхування, посередницьких, комерційної концесії та ін.).

У галузях матеріального виробництва здійснюється виробни­цтво матеріальних благ, призначених як для використання у сфері виробництва в якості засобів виробництва (продукція виробничо-технічного призначення), так і для використання у сфері особисто­го споживання (вироби народного споживання).

До сфери матеріального виробництва належать промислові підприємства, які виробляють і реалізують на підставі відповідних договорів (поставки, купівлі-продажу, міни/бартеру, контрактації сільськогосподарської продукції енергопостачання тощо) товари народного споживання та/або продукцію науково-технічного при­значення.

Невиробнича сфера - більш різноманітна. Вона включає суб'єктів господарювання, які надають різноманітні послуги на підставі відпо­відних договорів. У Господарському кодексі окремі глави або пара­графи присвячені таким галузям нематеріального виробництва, як:

• господарсько-торговельна діяльність - глава 30;

• комерційне посередництво (агентські відносини) - глава 31;

• перевезення вантажів - глава 32;

• банківська діяльність - параграф 1 глави 35;

403

• страхування - параграф 2 глави 35;

• посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами - параграф 3 глави 35;

• аудит - параграф 4 глави 35;

• комерційні концесії - глава 36;

• концесійна діяльність (якщо вона обмежується управлінням та експлуатацією об'єкта концесії) - глава 40 розділу VIIIГК.

• відносини, що складаються у процесі організації та здійс­ нення окремих видів діяльності, характеризуються специфічними ознаками, а отже,- потребують спеціального регулювання за до­ помогою вищезгаданих положень ГК та спеціальних нормативно- правових актів (подаються до кожної теми цього розділу, а також у списку нормативно-правових актів до цього розділу).

Зазначені види господарської діяльності можна класифікувати за критерієм можливості чи неможливості їх поєднання з іншими видами господарської діяльності на:

- виключні види діяльності (не можна поєднувати з іншими ви­ дами господарської діяльності): банківська діяльність, страхування, аудиторська діяльність, посередницькі операції з цінними паперами;

-універсальні види господарської діяльності (можна поєднувати з будь-якими іншими видами діяльності, крім виключних, за умо­ви дотримання встановлених законом вимог). До універсальних належать усі інші (крім виключних) види господарської діяльності і насамперед - виробнича та господарсько-торговельна діяльність. Крім того, слід зазначити, що при здійсненні кількох універсаль­них видів діяльності виділяють основну господарську діяльність (на якій спеціалізується суб'єкт господарювання) та допоміжну (яка здійснюється час від часу - залежно від потреби в ній суб'єкта господарювання). Так, основною діяльністю підрядних будівель­них організацій є виконання будівельних та пов'язаних з ними ро­біт, проте при цьому така організація може мати підсобні цехи з виробництва певних будівельних матеріалів (наприклад, столяр­них виробів), що використовуються в основній діяльності та реалі­зуються третім особами.

Особливість притаманна і господарській діяльності будь-яких видів, що здійснюється:

• на певних територіях (спеціальні/вільні економічні зони, те­ риторії пріоритетного розвитку, виключна/морська економічна зона України, державний кордон України, території та об 'єкти, що особливо охороняються);

• у незвичайних умовах (воєнного стану, надзвичайних ситуацій);

404

• за участю певних суб'єктів господарювання - іноземних ін­ весторів (іноземне інвестування), резидентів та нерезидентів, якщо при цьому матеріальні цінності перетинають державний кордон України (зовнішньоекономічна діяльність).