- •Тема 1. Господарська діяльність
- •1. Історія становлення та розвитку правового регулювання господарської сфери суспільного життя
- •3. Види господарської діяльності
- •2. Державний рівень організації господарської діяльності та керівництво нею
- •Тема 5. Господарські правовідносини
- •1. Поняття, ознаки та види господарських правовідносин
- •Тема 4. | Господарське законодавство
- •1. Конституційні засади правопорядку у сфері господарювання
- •2. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства
- •3. Система господарського законодавства
- •4. Господарсько-правові норми: поняття та види
- •5. Питання вдосконалення господарського законодавства
- •Тема 5. | Поняття господарського права
- •2. Господарське право як галузь правової науки
- •3. Господарське право як навчальна дисципліна
- •Контрольні запитання до розділу і
- •Нормативно-правові акти
- •Матеріали судової практики
- •Збірники нормативних актів Науково-практичні коментарі
- •Додаткова література до розділу і
- •Тема 7. Правове становище підприємств
- •3.4. Приватні підприємства
- •3.5. Орендне підприємство
- •1 Тема 8. | Правове становище
- •1. Поняття та характерні риси господарських товариств
- •2. Класифікація господарських товариств
- •Тема 9.
- •1. Індивідуальні підприємці як суб'єкти господарського права
- •3. Фермерське господарство
- •4. Особисте селянське господарство
- •2. Промислово-фінансові групи як особливий різновид господарського об'єднання
- •3. Господарські міністерства (відомства) як органи господарського керівництва
- •Контрольні запитання
- •Нормативні акти
- •Матеріали судової практики
- •Збірники нормативних актів
- •Розділ 3
- •1. Майно у сфері господарювання
- •1.1. Поняття та види майна
- •2. Право власності - основне речове право у сфері господарювання: поняття та зміст
- •3. Похідні від права власності правові титули майна суб'єктів господарювання
- •1. Загальні тенденції правового регулювання відносин власності у сфері економіки
- •2. Особливості правового режиму публічних форм власності
- •3. Право приватно-колективної власності
- •5. Використання прав інтелектуальної власності у сфері господарювання
- •6. Поняття та загальні засади здійснення корпоративних прав
- •7. Правовий режим цінних паперів у господарській діяльності
- •Контрольні запитання
- •Нормативні акти
- •Матеріали судової практики
- •Збірники нормативних актів Науково-практичні коментарі
- •3. Виконання господарських зобов'язань
- •4. Забезпечення виконання господарських зобов'язань
- •5. Припинення господарських зобов'язань
- •Тема 14. І Господарські договори
- •2. Функції господарського договору
- •I. За ознакою підстав виникнення договірних зобов'язань розрізняють:
- •4. Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів
- •5. Зміст господарського договору
- •Тема 15.1 Особливості правового регулювання окремим видів господарським договорів
- •1. Договори на реалізацію майна
- •1.1. Договір купівлі-продажу
- •1.2. Договір поставки
- •1.4. Договір міни (бартеру)
- •2. Підрядні договори
- •2.2. Договір підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт
- •3.1. Договір оренди
- •3.2. Договір лізингу
- •4. Транспортні договори
- •4.2. Транспортне законодавство
- •4.3. Учасники договірних відносин у сфері транспорту
- •Розділ 5
- •Нормативні акти
- •Матеріали судової практики
- •Збірники нормативних актів Науково-практичні коментарі
- •Додаткова література
- •Розділ 6
- •2. Поняття недобросовісної конкуренції та монополістичних порушень
- •4. Відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства
- •Нормативні акти
- •Збірники нормативних актів Науково-практичні коментарі
- •Додаткова література:
- •Тема 19.
- •1. Поняття банкрутства
- •Тема 20-1 Судові процедури,
- •1. Поняття судових процедур, що застосовуються до боржника в процесі провадження справи про банкрутство
- •2. Розпорядження майном боржника як судова процедура у справі про банкрутство
- •4. Мирова угода як судова процедура у справі про банкрутство
- •5. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство
- •Контрольні запитання
- •Матеріали судової практики
- •Збірники нормативних актів Науково-практичні коментарі
- •Додаткова література
- •Розділ 8
- •1. Об'єктивні підстави спеціального регулювання певних видів господарських відносин
- •2. Класифікація господарських відносин за різними критеріями
- •3. Принципи врахування специфіки господарювання в процесі правового регулювання
- •Контрольні запитання
- •1. Поняття, ознаки та види бірж
- •2.2. Угоди товарної біржі: поняття, види, порядок укладання
- •2.3. Правила біржової торгівлі
- •3. Особливості правового становища фондової біржі
- •Тема 25. | Правове регулювання комерційного посередництва (агентським відносин) у сфері господарювання
- •1. Поняття та ознаки комерційного посередництва як різновиду господарської діяльності
- •2. Система нормативно-правових актів, що регулюють агентські відносини у сфері господарювання
- •3. Агентський договір
- •Тема 24.
- •1. Поняття і види капітального будівництва
- •3. Правовідносини з капітального будівництва
- •4. Будівельне законодавство
- •Тема 25.1 Правове забезпечення інноваційної діяльності
- •1. Поняття інновацій та інноваційної діяльності
- •2. Система законодавства про інноваційну діяльність
- •3. Інноваційні правовідносини
- •4. Заходи щодо стимулювання інноваційної діяльності
- •2. Банківська діяльність
- •3. Страхування
- •4. Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами
- •5. Аудит
- •1. Поняття комерційної концесії та комерційної субконцесії
- •2. Система актів законодавства про комерційну концесію
- •3. Договір комерційної концесії за українським законодавством
- •Контрольні запитання
- •2. Система нормативно-правових актів про зовнішньоекономічну діяльність
- •4. Правовий режим зовнішньоекономічної діяльності
- •5. Зовнішньоекономічний договір
- •2. Поняття та види іноземних інвестицій
- •3. Об'єкти та суб'єкти іноземного інвестування
- •4. Форми здійснення іноземних інвестицій
- •Контрольні запитання
- •1. Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон
- •1.2. Системе нормативно-правових актів про спеціальні (вільні) економічні зони
- •1 Буткевич о. В. Правове регулювання в спеціальних (вільних) економічних зонах. Дисертація.- с 48.
- •2. Правовий режим концесійної діяльності
- •3. Інші види спеціальних режимів господарювання
- •Контрольні запитання
- •Відомчі нормативно-правові акти
- •Збірники нормативних актів Науково-практичні коментарі
- •Додаткова література
- •04060, Київ-60, вул. М. Берлинського, 9.
О. M. Вінник
Господарське ПРАВО
Курс лекцій
I
Київ • Атіка • 2004
1-U7S
ББК 67.9(4УКР)303я73 В48
Рекомендовано
Вченою радою юридичного факультету
Київського національного університету ім. Тараса Шевченка
(Протокол № 1 від 13.09.2004 р.)
Рецензенти:
Замойський І. Є- професор кафедри державно-правових дисциплін Донецького університету економіки і права, доктор юридичних наук, старший науковий співробітник;
Задихайло Д. В.- завідувач кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, кандидат юридичних наук, доцент.
Вінник О. М.
В48 Господарське право: Курс лекцій.- К.: Атіка, 2004.- 624 с ISBN 966-326-057-2
У пропонованому курсі лекцій на підставі аналізу нормативно-правових актів станом на 1 липня 2004 р. висвітлюються основні теми та інститути господарського права - як загальної частини (поняття господарського права, господарські правовідносини, господарське законодавство, суб'єкти господарських правовідносин, майнова основа господарювання, господарські зобов'язання, господарсько-правова відповідальність, антимонополь-но-конкурентне регулювання, правове регулювання банкрутства), так і спеціальної частини (особливості правового регулювання певних видів господарських відносин: у сфері капітального будівництва, інноваційної, фінансової та біржової діяльності, агентських відносин, комерційної концесії, зовнішньоекономічної діяльності, іноземного інвестування, спеціальних режимів господарювання).
Для студентів та аспірантів юридичних і економічних спеціальностей, юристів-практиків, підприємців, а також для всіх, хто застосовує у своїй діяльності норми господарського законодавства та/або цікавиться питаннями господарського права.
ББК 67.9(4УКР)303я73
ISBN 966-326-057-2
© О. М. Вінник, 2004
© Видавництво «Атіка», 2004
Вступ
Ускладнення відносин у сфері вітчизняної економіки, пов'язане із завершенням переходу від планово-розподільчої до змішаної (або соціально орієнтованої ринкової) економіки, відбилося і на їх правовому регулюванні. Кодифікація господарського законодавства в результаті прийняття 16 січня 2003 р. Господарського кодексу України, що набув чинності з 1 січня 2004 p., вирішила низку важливих проблем господарського законодавства, проте не усунула всіх прогалин, колізій, застарілих норм.
Складність правового регулювання сфери господарювання, зумовлена об'єктивними чинниками (динамізмом та різноманітністю господарських відносин), підвищує вимоги до майбутніх фахівців з правознавства щодо знань основ господарського права та практичних навичок застосування норм господарського законодавства у повсякденній правозастосовній практиці, в регулюванні господарських відносин на локальному рівні (при розробці установчих та внутрішніх документів суб'єктів господарювання, господарських договорів).
Навчальна дисципліна «Господарське право» покликана забезпечити опанування студентами основних знань з правового регулювання суспільних відносин щодо організації, безпосереднього здійснення господарської діяльності та управління нею.
Перший підручник з господарського права був виданий в Україні в 1985 р. за редакцією завідувача кафедри господарського права Київського державного університету імені Тараса Шевченка професора Побірчєнка І. Г.— засновника першої в СРСР кафедри господарського права.
Протягом останніх років видано кілька підручників та навчальних посібників з господарського та підприємницького права провідними правознавцями - професором В. С. Щербиною, професором Н. О. Сстіахметовою, авторським колективом за редакцією академіка В. К. Мамутова та ін.
Пропонований курс лекцій з господарського права підготовлений (з врахуванням останніх змін у господарському законодавстві) Вінник О. М.~ доцентом кафедри господарського права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, яка брала участь у розробці двох проектів Господарського кодексу України, в т. ч. другого, що набув чинності з 1 січня 2004 р. При підготовці навчального посібника використано досвід викладання курсу «Господарське право» студентам юридичного та економічного факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка протягом останніх 8 років.
Вивчення студентами основних правових інститутів господарського права має грунтуватися на вже одержаних знаннях з теорії держави та права (для студентів неюридичних спеціальностей - основ права), конституційного та інших галузей права, що вивчаються на перших двох курсах.
Для поглиблення вивчення окремих тем з курсу господарського права, написання курсових, дипломних та магістерських робіт до кожного розділу навчального посібника пропонується список літератури (нормативно-правові акти, збірники законодавства та його коментарі, наукові статті, монографії, підручники та навчальні посібники).
0 - U
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Розділ 1
ПОНЯТТЯ, МЕТОД І СИСТЕМА ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА
Тема 1. Господарська діяльність
-
Історія становлення та розвитку правового регулювання господарської сфери суспільного життя.
-
Поняття, ознаки, види господарської діяльності та принципи її здійснення.
-
Види господарської діяльності.
1. Історія становлення та розвитку правового регулювання господарської сфери суспільного життя
Перш ніж розглядати традиційні для першої лекції питання (предмет, метод, поняття господарського права), приділимо деяку увагу історії становлення правового регулювання господарської сфери суспільного життя. Це та сфера, яка забезпечує суспільство необхідними для задоволення потреб його членів, різноманітних організацій та держави в цілому матеріальними благами, яких серед дарів природи не знайти: вони виникають в результаті або переробки дарів природи (вже існуючих матеріальних цінностей -природних багатств, зокрема), або виробництва (створення нових матеріальних цінностей, в т. ч. й з елементами переробки).
Спільне проживання людей неможливо уявити без виробництва різноманітних матеріальних благ для задоволення не лише індивідуальних, а й групових та інших категорій спільних інтересів.
Господарювання, у розумінні задоволення господарських потреб (в одязі, житлі, предметах побуту тощо) певних соціальних груп, було притаманно людській спільноті на ранніх етапах суспільного розвитку. А функціонування будь-якої людської спільноти неможливо без регулювання відносин між її членами, в т. ч. і з питань ведення господарських справ.
За родоплемінного ладу всі питання діяльності людей, в т. ч. пов'язані з виробництвом матеріальних благ, вирішувалися в межах таких організацій, члени яких підпорядковувались певним правилам поведінки у формі звичаїв, рішень, прийнятих громадою, радою старійшин чи обраним главою спільноти. Тобто, мало місце так зване внутрішнє регулювання, яке ґрунтувалося на авторитеті громади. Товарний обмін не був розвинений, а якщо він і мав місце, то відбувалося це у відносинах з різними племенами/родами і зазвичай на засадах натурального обміну (тобто одні матеріальні блага обмінювалися на інші). Відтак, за подібної організації людство не потребувало якихось додаткових форм об'єднань, оскільки кожний член суспільства належав до того чи іншого роду-племені, в межах якого і здійснювалося виробництво певних матеріальних благ, що задовольняло насамперед інтереси відповідної громади (роду/племені), а також індивідуальні (приватні) інтереси членів такої спільноти з основних питань забезпечення їх життєдіяльності. При цьому інтереси громади зазвичай переважали над індивідуальними або груповими інтересами.
Поділ праці (відокремлення землеробства від скотарства, а згодом - виділення ремесел і торгівлі) послаблював родоплеменні зв'язки у стародавньому світі та згодом (разом з іншими чинниками) призвів до занепаду цієї форми організації людей.
Нові соціальні системи, що прийшли на зміну родоплемінному ладові були різноманітними за рівнем (держава, територіальні громади сіл, селищ, міст, районів міста, навіть вулиці, а також більш автономна, ніж за родоплемінного ладу, сім'я) та за характером спільних інтересів, для реалізації яких відбувалося об'єднання кількох осіб. Своєю чергою, серед згаданих соціальних систем можна умовно виділити такі категорії: а) універсальні, що створюються для реалізації/забезпечення та захисту комплексу інтересів учасників/членів (саме до цієї категорії з певним застереженням можна віднести учасників/членів державу та територіальні громади, хоча їм притаманне значно менше, ніж за родоплемінного ладу, втручання у сферу приватних інтересів); б) спеціалізовані, що створювалися для досягнення певних спільних цілей, господарських
зокрема (цехи, гільдії купців, товариства для спільного здійснення певного виду господарської та/або пов'язаної з нею діяльності, а в певні історичні періоди - і діяльності, яка забезпечувала безпеку учасників господарського життя та їх майна).
Зазначені обставини зумовили виникнення нових об'єднань на принципово нових засадах: не на підставі кровного споріднення, а шляхом вільного волевиявлення для досягнення певної мети, в т. ч. господарської. Так, ще в стародавні часи функціонували своєрідні товариства (згадки про них трапляються у древніх асирійців, фінікіян, греків):
а) за участю купців, що вели морську торгівлю, та їх позичаль ників, які часто-густо ставали компаньйонами власника судна;
б) з ремісників для спільного збуту товарів;
в) земельні товариства, які також виконували функції охорони від зовнішніх ворогів.
Саме такі форми об'єднань і стали підґрунтям виникнення в майбутньому господарських організацій сучасного типу - торгових (або господарських) товариств.
Стародавня держава також брала на себе функції організації господарського життя в країні, аби приватна ініціатива не завдавала істотної шкоди загальному благу та не справляла руйнівного впливу на державу. З давніх часів відомим є регулювання діяльності природних монополій шляхом встановлення граничних цін на їх продукцію (роботи, послуги). Держава визначала й правила для осіб, що здійснювали господарську діяльність з метою отримання прибутку, встановлюючи для них певні вимоги та обтяження на користь держави (різноманітні податки, збори), інших учасників господарського життя, передбачаючи, зокрема, відповідальність боржників перед кредиторами, включаючи й визнання боржника неплатоспроможним (банкрутом) з метою застосування спеціальної процедури ліквідації його заборгованості перед кредиторами.
Стародавній Рим увібрав у себе надбання підкорених ним на родів, а також греків-колоністів, які асимілювалися з місцевим на селенням і, відповідно, принесли досвід організації господарського життя. Римському праву були вже відомі: договірне товариське об'єднання - societas, організація корпоративного типу, що стала прообразом інституту юридичної особи,- universitatas corpus, а та кож товариство публікантів - societas publicanorum (vecigalium) - як змішана форма societas і universitatas. ,
Регулювання господарської сфери в стародавні часи не відокремлювалося від регулювання інших суспільних відносин. Тому,
в таких відомих зведеннях стародавніх законів, як Дигести Юстиніана, Руська Правда, Литовський статут, знаходимо окремі положення, що стосувалися спільного ведення торгових справ, відповідальності боржників перед кредиторами, банкрутства, та деякі інші.
Бурхливий розвиток ремесел і торгівлі в епоху середньовіччя (зазвичай у приморських містах, пов'язаних з торгівлею з іншими територіями та державами) сприяв розвитку спеціального регулювання цієї сфери, спочатку у формі торгових звичаїв, рішень судів зі справ між торговцями, збірок таких звичаїв та суддівських рішень (як, наприклад, «Збірник морського права Ганзи»), а згодом -до прийняття кодифікованих нормативно-правових актів.
З Францією другої половини XVII ст., часів правління Людові-ка XIV, пов'язується перша спроба кодифікації норм торгового права. Ініціатором кодифікації був міністр фінансів короля Кольбер, ім'я якого отримали два ордонанси - Ордонанс про торгівлію 1673 р. і Ордонанс мореплавства 1681 р. Завдяки ордонансам Кольбера, що згодом стали основою Торгового кодексу Наполеона 1807 р., на території Франції було уніфіковане правове регулювання торговельних операцій.
Більшість країн континентальної Європи свого часу приймала Торгові (Комерційні) кодекси або статути (в т. ч. Російська імперія, до складу якої входила більша частина території сучасної України). В сучасний період частина країн (Голландія, Італія, Швейцарія, Російська Федерація) відмовилися від так званого дуалізму приватного права (тобто регулювання майнових відносин за допомогою двох кодексів - Цивільного і Торгового/Комерційного), проте зберігає специфіку регулювання відносин у сфері господарювання шляхом прийняття спеціальних законів - про господарські товариства чи окремі їх види (акціонерне, з обмеженою відповідальністю), антитрестівські закони (закони про захист економічної конкуренції) та ін.
У Радянському Союзі були спроби кодифікації правового регулювання господарської сфери в 20-ті роки. Так, у жовтні 1923 р. Комісією з внутрішньої торгівлі при Раді праці та оборони РРФСР був внесений в законодавчий орган проект Торговельного Зведення; доцільність прийняття якого обґрунтовувалася необхідністю зовнішнього (з боку держави) регулювання «торгово-промислової стихії», властивої для того періоду: введені у зв'язку із непом приватно-правові елементи господарювання необхідно було пов'язати з державним сектором економіки та державним регулюванням. Проте ідея кодифікації правового регулювання в господарській
сфері розглядалася у зв'язку з дискусією про співвідношення цивільного і торгового права. Відмова від непу і монополізація державою господарської сфери країни послужили своєрідним привідом для відмови від дуалізму (або «двосекторності») правового регулювання господарської сфери, в якій противники господарського права вбачали загрозу розколу єдиної радянської правової системи.
У 30-ті роки Л. Я. Гінзбург та Є. Б. Пашуканіс - засновники наукової школи єдиного господарського права - обґрунтовують необхідність спеціального (у формі Торгового/Господарського кодексу) регулювання відносин у сфері соціалістичної економіки, проте включають в коло суб'єктів і громадян, які вступають у майнові відносини. На жаль, політизація наукової сфери в 30-ті роки і наявність серед опонентів ідеї єдиного господарського права головного тодішнього теоретика в галузі правознавства А. Я. Вишин-ського, впливового та послідовного сталініста, призвели до трагічних наслідків для засновників цієї школи.
В останній третині XX ст. у Радянському Союзі знову поширюється ідея кодифікації правового регулювання в господарській сфері, проте вона не була реалізована.
Після здобуття Україною незалежності відповідно до Концепції Судово-правової реформи почав розроблятися Господарський (Комерційний) кодекс, перший варіант якого у Верховній Раді спіткала невдача, а другий (під дещо зміненою назвою - як Господарський кодекс) після тривалих складнощів (трьох читань, подолання президентського «вето») був прийнятий 16 січня 2003 p., а набув чинності з 01.01.2004 р. (питання про місце Господарського кодексу в системі господарського законодавства розглядатиметься у наступних темах).
2. Поняття, ознаки, види господарської діяльності та принципи її здійснення
Ключовим поняттям господарського права є поняття господарської діяльності, яке ми знаходимо в різних нормативно-правових актах, зокрема:
• у Законі України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність», у ст. 1 якого подане таке визначення: «Господарська діяльність - будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару»;
• у Законі України від 28 грудня 1994 р. (діє в редакції Закону України від 22 травня 1997 р.) «Про оподаткування прибутку підприємств», у п. 1.32 ст. 1 дається дещо інше визначення: «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі якщо безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені і на користь першої особи».
Проте в ч. 1 ст. З Господарського кодексу України, з врахуванням положень зазначених та інших законів, закріплюється уніфіковане поняття господарської діяльності:
«Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб 'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи падання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність».
У цьому визначенні можна виділити кілька ознак господарської діяльності. Насамперед, саме слово «діяльність» означає систематичні дії членів суспільства, їх об'єднань, спрямовані на досягнення певного результату. Змістом цих дій є виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, а метою - задоволення суспільних потреб у відповідних благах, які повинні мати цінову визначеність, тобто функціонувати як товар. Особливістю господарської діяльності є також її суб'єкти - не будь-які особи, а лише ті з них, що відповідно до вимог Господарського кодексу визнаються суб'єктами господарювання. Діяльність таких осіб здійснюється не тільки в їх власних (приватних) інтересах (зазвичай з метою отримання прибутку від реалізації вироблених благ), айв інтересах суспільства (для задоволення певних суспільних потреб у продукції, роботах, послугах). Задоволення суспільних потреб у певних благах вимагає від виробника відповідних знань, навичок, організації, засобів, що зумовлює професійні засади здійснення господарської діяльності. Отже, ознаками господарської діяльності є такі:
• сфера здійснення - суспільне виробництво (господарська
сфера);
• зміст - виробництво та реалізація продукції, виконання ро біт, надання послуг відбувається не для власних потреб виробника,
а для задоволення потреб інших осіб - споживачів в широкому розумінні (громадян як кінцевих споживачів, суб'єктів господарювання та різноманітних організацій, що використовують зазначені блага для задоволення своїх господарських чи інших потреб);
-
передача зазначених благ іншим особам на платній основі, тобто їх функціонування у формі товару;
-
професійні засади господарської діяльності;
-
спеціальний суб'єкт, який повинен зазвичай мати статус суб'єкта господарювання;
-
поєднання приватних інтересів виробника (в одержанні при бутку чи інших вигод/переваг від господарської діяльності) та пуб лічних інтересів (суспільства в особі широкого кола споживачів - в отриманні певних благ; держави - в отриманні прибутків та ін ших обов'язкових платежів від суб'єктів господарювання; терито ріальної громади - (1) в забезпеченні зайнятості членів громади шляхом їх залучення на засадах індивідуального підприємництва чи трудового найму суб'єктами господарювання до господарської діяльності, (2) у задоволенні потреб громади в певних продукції, роботах, послугах, (3) в участі суб'єктів господарювання у вирі шенні завдань територіальної громади в благоустрої, (4) у сплаті місцевих податків та зборів тощо).
Отже, з врахуванням зазначених ознак можна дати таке доктри-нальне визначення господарської діяльності: Господарська діяльність - це така суспільно корисна діяльність суб'єктів господа-рюеання щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою ЇХ реалізації за плату (як товару), що грунтується на поєднанні приватних і публічних інтересів І здійснюється професійно.
Будь-яка господарська діяльність здійснюється на певних заса дах, що враховують, з одного боку, ринкову орієнтацію вітчизня ної економіки і відповідно передбачають значну свободу для суб'єктів такої діяльності (насамперед, підприємців), а з іншого - соціальне спрямування господарської сфери, що зумовлює встанов лення певних обмежень для суб'єктів господарювання з метою врахування публічних інтересів (суспільства, держави, територіаль ної громади/громад, типових приватних інтересів громадян та ор ганізацій) в дотриманні встановленого державою суспільного гос подарського порядку, що передбачає дотримання суб'єктами гос подарювання різноманітних вимог щодо: і
- якості продукції, робіт, послуг, їх безпечності для життя і здоров'я споживачів;
-
екологічної безпеки виробництва;
-
добросовісної поведінки у сфері економічної конкуренції;
-
цивілізованого використання найманої праці (тобто з дотри манням вимог трудового законодавства) та ін.
Це знайшло відбиття в Господарському кодексі, ст. 6 якого закріплює загальні принципи господарювання:
-
забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;
-
свобода підприємницької діяльності у межах, визначених за коном;
-
вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;
-
обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості еко номіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і
держави;
-
захист національного товаровиробника;
-
заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.