1.4. Договір міни (бартеру)

Договір міни (бартеру) - ст. 293 ГК України, статті 715 і 716 ЦК України. За цим договором кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін вважається і продавцем (щодо товару, який вона передає в обмін), і покупцем (щодо товару, який вона одержує взамін).

Товаром, що є предметом обміну, зазвичай є майно, проте згід­но із ч. 5 ст. 715 ЦК України договором може бути передбачений обмін майна на роботи (послуги).

Деякі види майна не можуть бути предметом договору міни (бартеру). Так, відповідно до ч. 4 ст. 293 ГК України подібна забо­рона встановлена для майна, яке згідно із законодавством нале­жить до основних фондів, що перебувають у державній або кому­нальній власності, а іншою стороною за договором не є відповідно державне чи комунальне підприємство.

До договору міни (бартеру) застосовуються положення ГК та ЦК щодо договорів купівлі-продажу, поставки, контрактації або інших договорів, елементи яких містяться в договорах міни, якщо це не суперечить законодавству і суті зобов'язань.

Особливості договору міни (бартеру) щодо певних сфер господа­рювання чи певних видів майна можуть передбачатися спеціальними законами. Так, у сфері зовнішньоекономічної діяльності специфіка цього різновиду договору на реалізацію майна визначається Законом України від 23 грудня 1998 р. «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»:

• сфера дії договору - зовнішньоекономічна діяльність, а са­ ме - експортно-імпортні операції;

• суб'єктний склад - резидент (суб'єкт господарювання, ство­ рений та зареєстрований відповідно до законодавства України) та нерезидент (іноземний суб'єкт господарювання, створений відпо­ відно до законодавства іншої країни);

• необхідність збалансування вартості товарів, що підлягають обміну, та пов'язана з цим вимога еквівалентного обміну;

• дотримання строків імпорту-експорту товарів, що є предме­ том договору;

• відповідальність за порушення строків проведення товарооб­ мінних операцій за договором: перевищення встановлених строків ввезення товарів за бартерним договором - пеня за кожний день про­ строчення у розмірі 0,3 відсотка вартості неодержаних товарів (робіт, послуг), що імпортуються за бартерним договором (проте загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості).

1.5. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

Регулювання відносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цієї категорії договорів на реалізацію майна, забезпечується: >

• Господарським кодексом України (статті 275-277);

• Цивільним кодексом України (ст. 714);

• законами: >

• від 16.10.1997 р. «Про електроенергетику» (регулює відно­ сини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і вико­ ристанням енергії, конкуренцією та захистом прав споживачір в цій сфері);

• від 20.04.2000 р. «Про природні монополії» (регулює діяль­ ність суб'єктів природних монополій в Україні, до яких належить

252

більшість підприємств, що здійснюють постачання енергетичними та іншими ресурсами);

• підзаконні нормативно-правові акти, в т.ч. Правила користу­ вання електричною енергією, затверджені постановою Національ­ ної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. (діє в редакції постанови НКРЕ від 22 серпня 2002 р. № 928).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язу­ється надавати іншій стороні (споживачеві, абонентові) енергетич­ні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотри­муватися передбаченого договором режиму їх використання, а та­кож забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Предметом договору є окремі види енергії (можуть бути й інші ресурси - наприклад, аміак, гаряча та/або холодна вода), що відпо­відають державним стандартам або технічним умовам.

Укладення такого договору має свої особливості, оскільки в більшості випадків постачальник є природним монополістом, а по­стачання здійснюється через приєднану мережу. Зокрема, за спожи­вачами (абонентами), що мають відповідні технічні засоби для одержання енергії (інших природних ресурсів), а на постачальника покладено обов'язок укласти такий договір.

Особливості визначення умов договору:

• загальна кількість енергії (ресурсів), що постачається, визначається за погодженням сторін або в межах ліміту (якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на державні потреби);

• показники якості енергії узгоджуються сторонами на підста­ ві ДСТ, ТУ шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язковим для сторін договору;

• строки постачання, що погоджуються сторонами, повинні забезпечувати ритмічність та безперебійність надходження енергії (інших ресурсів) споживачеві (абонентові); при цьому основним обліковим періодом є декада, з коригуванням обсягів протягом до­ би (можливо і погодинно, з визначенням часу і тривалості макси­ мальних та мінімальних навантажень);

• розрахунки здійснюються на підставі цін (тарифів), встанов­ лених відповідно до законодавства; оплата - зазвичай у формі по­ передньої оплати;

• користування енергією здійснюється відповідно до встанов­ лених правил;

253

• абонент (основний абонент) має право відпускати енергію (інші ресурси) приєднаним до його мереж вторинним абонентам (субабонентам) на підставі укладених з ними договорів (в цьому випадку абонент виступає як постачальник, а субабоненти - або­нентами); основний абонент має повідомляти перелік субабонентів постачальнику, за яким зберігається право контролю енергомереж і приладів абонентів та додержання субабонентами правил корис­тування енергією (ресурсами).

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про поставки, якщо інше не передба­чено законом або не випливає із суті відносин сторін.