Тема 3. Спеціалізовані медіакритичні видання: "Телекритика", "Медіа Критика"

4, 5. Лекція 1, 2

ПЛАН

1. Історія створення спеціалізованих видань в Україні.

2."Телекритика"- професійне та авторитетне в медіаколах видання.

3. Боротьба часопису за свободу слова, боротьба із "джинсою".

4. Відстоювання принципів чесної журналістики.

5. Проблематика, рубрикація ж-лу "Медіакритика".

6. "Медіакритика" готує професійного читача.

7. Постійні автори – професія медіакритик.

На нинішньому етапі в українській журналістиці медіакритика як критично-оціночне осмислення ЗМІ представлена надзвичайно скупо. Із всієї системи засобів масової комунікації частіше всього на сторінках газет аналізується телебачення і кіно. Хоча критичний потенціал в кіно- і телеоглядах відчутно знизився. Як правило, вони зводяться до анонсування кінофільмів, програм. Скажімо, "Телетиждень" важко назвати медіакритикою, його можна розглядати як варіант презентації та осмислення медіа простору.

На професійному медіакритичному горизонті України чи не єдиною зіркою першої величини присутня досить популярна серед професіоналів, і не лише серед них, "Телекритика" – оперативне, аналітичне видання, яке має як електронний, так і паперовий варіанти. Саме "Телекритика" може стати базою для теоретичного становлення медіакритики. Дослідження та моніторинг цього видання дає можливість для різноаспектного вивчення жанрів медіакритики, її функцій, проблематики і т. і. Створене в 2000 році Наталею Лігачовою незалежне електронне видання задекларувало цінності свободи слова, політичної свободи ЗМІ, стало мобілізатором фахового середовища журналістів. На сьогодні "Телекритика" є професійним авторитетним виданням, котре аргументовано аналізує ситуацію в ЗМІ, порушує не лише проблему свободи слова, а й відстоює чесну, якісну, непродажну журналістику, бореться за дотримання журналістами журналістських стандартів, професійної етики.

Саме у зв’язку із "Телекритикою" можна говорити про появу в Україні нової журналістської спеціальності - "медіакритик".

У 2003 році з'являється ще одне медіакритичне видання – "Медіа Критика", головним редактором якого стає професор Львівського національного університету імені Івана Франка Борис Потятинник. Львів'яни пішли іншим шляхом, зосереджуючи свою увагу на осмисленні феномену ЗМІ, медіа філософії, видаючи тематичні випуски. Рубрики цього видання окреслюють ті проблеми, які є для "Медіа Критики" актуальними: гарячі точки, закордонний досвід, теорія, історія, законодавство, освіта, факти і цифри, химерна свобода. "Медіа Критика" виходить на проблеми регіональної преси, маніпулювання масовою свідомістю напередодні виборів. Досліджуються мовні аспекти негативізму вітчизняних ЗМІ, присутня педагогічна проблематика, подаються відповідні соціологічні розвідки, представлений досвід спеціального міжнародного семінару, як журналістам треба глибше розуміти й адекватніше висвітлювати явища тероризму. Сергій Квіт вважає, що прообразом журналу можна вважати подібне за дизайном і наповненням видання "Медіа-атака"(2002), де були опубліковані матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Медіа-освіта як частина громадянської освіти". Він зазначає, що "Медіа Критиці" вдається не ставати на якусь одну точку зору і не подавати діаметрально протилежних позицій: "Можливо журнал ідеально виконує свою природну функцію – допомагає своїм читачам знайти істину. В такому випадку журналістський суб’єктивізм, що спирається на правдиве інформування, висувається на перший план. Проте це не просто інформування і, тим більше, не маніпуляція. Представляється точка зору професіоналів, яку він має право висловлювати і доносити до своєї аудиторії через ЗМІ".

Медіакритика - це не вузьке коло професійних інтересів, проблем. Борис Потятинник чи не найважливішою для медіакритики вважає функцію медіа освіти суспільства: "якщо не вдається переробити медіа, то треба змінити їхню аудиторію". На сьогодні вона забезпечує також суспільний діалог, виконуючи соціальну функцію. ХХІ століття принесло в журналістику не тільки нові технології, а й нові проблеми. Збільшення швидкості процесів обміну інформацією, погоня за сенсаційними новинами, залежність ЗМІ від реклами – все це привело до того, що мас-медіа не втручаються більше в життєві процеси: аудиторія стає просто споживачем новин. У США на цю проблему звернули увагу ще в 80-х роках ХХ століття.

Окрім фактично одного спеціалізованого медіакритичного видання , яке виходить регулярно – "Телекритики" - (ситуація із "Медіа Критикою" є непередбачуваною) в сучасній Україні дуже важливим для української медіа критики є досвід зарубіжних країн.

Література

1. Квіт С. Медіакритика як нове медіа тло [Електронний ресурс] : Центр медіа реформ [сайт] / С. Квіт. – Режим доступу : http://www.mediareform.com.ua/article.php?articleID=424 (11.04.05). – Назва з екрану.

2. Михайлюта В. "Телекритика " в боротьбі за якісну журналістику / В. П. Михайлюта // Журналістыка – 2009: стан, праблемы і перспектывы: матэрыялы 11-й Міжнар. навук.-практ. канф. прысв. 65-годдзю факультета журналістыкі БДУ, 3-4 сн. 2009.г., Мінськ / рэдкал.: С.В. Дубовік (адк. рэд.) [і інш.] . – Вып. 11. – Мінськ: БДУ, 2009. – 571с. – С. 505-506.