5. Визначення ціни виробу

Серед різних методів ціноутворення на ранніх стадіях проектування ПП досить поширений метод лімітних цін. При цьому визначаються нижня та верхня межа ціни.

1. Нижня межа ціни (цнм)

Захищає інтереси розробника ПП і передбачає, що ціна повинна покрити витрати розробника, пов’язані з розробкою та впровадженням ПП, і забезпечити прийнятний рівень рентабельності, не нижчий за той, що він має при впровадженні вже розроблених ПП.

Ц_НМ = С_п*(1 + р_н/100)*(1 +н_ПДВ/100), (5.1)

де С_п – повна собівартість розробки ПП,

н_ПДВ – норматив ПДВ, %,

р_н – нормативний рівень рентабельності, %.

2. Верхня межа ціни (цвм)

Захищає інтереси споживача і визначається тією ціною, яку споживач згоден заплатити за продукцію з кращою для нього якістю. Верхня межа ціни може бути обрахована, виходячи з рівня якості ПП (К_як) або на базі економічного ефекту від запровадження нового ПП

Ц_ВМ = Ц_Б * К_як , (5.2)

або Ц_ВМ = С_п + к_е * Е *Т, (5.3)

де Ц_Б – ціна базового ПП, грн.,

К_як – рівень якості нового ПП відносно базового,

С_п – повна собівартість розробки та впровадження ПП, грн

к_е – доля економічного ефекту, яка залишається в розпорядженні розробника ( найчастіше – 0.3),

Е – очікуваний економічний ефект від застосування ПП (розрахунок див. у п. 4);

Т – термін користування програмним продуктом, роки.

6. Техніко-економічне обгрунтування розробки (вдосконалення) пп на основі функціонально-вартісного аналізу (фва)

1. Вихідні положення

Формулюються задачі вдосконалення ПП (в процесі його модернізації) або вимоги, яким повинен відповідати новий ПП; визначається ціль ФВА відносно цього ПП. Якщо ПП, що досліджується, є частиною складної системи, то необхідно привести структурну модель системи і визначити місце і значення елемента, який буде досліджуватися, відносно системи. Якщо ПП, що досліджується, є складною системою, то для проведення ФВА можна взяти більш простий елемент (модуль) системи. При цьому необхідно в роботі привести структурну модель всієї системи і обгрунтувати вибір даного елемента як об’єкта дослідження.

В основі ФВА лежить функціональний підхід, згідно з яким об’єктом аналізу є не сам ПП, а функції, які він виконує. ФВА проводиться в два етапи: функціональний аналіз; вартісний аналіз [6, 7].

2. Методика проведення функціонального аналізу

   1. Обгрунтування функцій об’єкту

На основі вивчення організаційно-економічної суті об’єкта, що досліджується (в нашому випадку програмний продукт), обгрунтовуються основні функції, які буде реалізовувати об’єкт (наприклад обробка інформації, зберігання інформації та інше). При цьому будують функціональну модель об’єкта (рис. 6.1).

Головна функція реалізує ціль розробки (наприклад, розробка найбільш ефективної системи управління базою даних (СУБД)). Основні функції – ті, заради яких об’єкт створюється. Кожна з основних функцій може мати декілька варіантів реалізації. Функції і їх варіанти реалізації повинні бути чітко і повно описані. Вони використовуються для опису морфологічної карти (рис. 6.2).

Рис. 6.2. Морфологічна карта

На основі цієї карти виконують якісну оцінку варіантів. Для обмеження кількості варіантів, що аналізуються, будують позитивно-негативну матрицю, в якій оцінюють переваги і недоліки варіантів рішень. Результати аналізу подають у табл. 6.1.

По даних табл. 6.1 проводиться порівняльний аналіз всіх можливих варіантів реалізації функцій ПП. Варіанти, які мають суттєві недоліки, не відповідають з різних причин умовам технічного завдання, виключаються з подальшого розгляду. А з варіантами, які залишилися, буде проводитися технічна і економічна порівняльна оцінка.

Таблиця 6.1 - Позитивно-негативна матриця варіантів реалізацій функцій

Основна функція	Варіант реалізації	Переваги	Недоліки
	а
F1	б
	і т.п.
	а
F2	б
	в
і т.п.	і т.п.