1.3.Методи дослідження рекреаційно-туристичної діяльності

Загальні методи дослідження туризму співпадають із загальнонауковими методами дослідження.

Наукове дослідження - це цілеспрямоване вивчення об’єкта чи явища, в якому використовуються методи науки і яке, розкриваючи закономірності розвитку даного об’єкта (явища), формує нове знання про нього, пояснює закони його функціонування і вказує чи передбачає шляхи та форми використання одержаного знання в інтересах суспільства.

Емпіричне дослідження - спрямоване безпосередньо на об’єкт, що вивчається і будується на даних спостереження та експерименту. В процесі емпіричного дослідження встановлюються нові факти, проводиться їх систематизація та узагальнення.

Теоретичне дослідження пов’язане із вдосконаленням та розвитком

понятійного апарату галузі науки та спрямоване на пізнання об’єктивної реальності в її зв’язках та закономірностях.

Дослідницька діяльність туристичної діяльності ґрунтується на комплексі принципів - загальних, базових положень, в яких, на основі пізнання наукових законів, формулюються вимоги, що забезпечують успіх у досягненні мети. До провідних принципів дослідження в області туризму відносять:

Принцип об’єктивності. Він виключає однобічність, суб’єктивізм і

упередженість у підборі та оцінці фактів, вимагає використання таких

методів та процедур, які дозволяють одержати максимально достовірне

знання про предмет дослідження.

Реалізація принципу об’єктивності передбачає:

чітке обґрунтування вихідних позицій;

дотримання логіки та вибраних засобів дослідження;

забезпечення доказовості одержаних висновків і узагальнень.

Вихідна умова доказовості висновків проведеного дослідження - це

достовірність фактів, а також охоплення максимальної кількості факторів, що входять у сферу педагогічного дослідження.

Принцип врахування неперервних змін, розвитку досліджуваних явищ. Вказаний принцип обумовлюється діалектичною природою ринкового процесу, постійним розвитком досліджуваних явищ від одного стану до іншого.

Принцип виділення основних факторів, які визначають кінцевий результат. Із значної кількості факторів, які впливають на процеси в туристичні діяльності, необхідно виділити і вибрати головні, визначальні, які й стануть предметом розгляду.

Принцип єдності історичного та логічного. Він передбачає

врахування історії розвитку об’єкта (процесу), його сучасногостану та

перспектив подальшого розвитку. Реалізація даного принципу ставить

перед дослідником вимогу наступності в пошуковій діяльності

врахування нагромадженого досвіду та стану розвитку педагогічної

теорії.

Принцип концептуальної єдності педагогічних досліджень. Дослідник повинен пояснювати досліджувані явища, виходячи з єдиних позицій, розуміння сутності та закономірностей навчально-виховного процесу.

Принцип єдності дослідницького і практичного туристичного

процесу.

Дослідження туризму повинно завжди бути вписане в практичний

процес туристичної діяльності, сприяти її вдосконаленню і не

впровадженню негативних результатів.

Принцип поєднання аспектного і цілісного підходів. Багатоплановість

предмету дослідження туристичної галузі робить неможливим його

безпосереднє пізнання як єдиного цілого. Дослідник вимушений

обмежуватись і вивчати лише окремі аспекти. Разом з тим, це передбачає можливість і необхідність розгляду об’єкту з інших позицій, реальної оцінки результатів дослідження як часткових, співвіднесення їх з даними, одержаними при вивченні досліджуваного явища в інших аспектах.

Принцип системного підходу. Процеси чи явища, які відбуваються в

туристичній індустрії, завжди системні. Специфіка системи не

вичерпується особливостями складових елементів, а пов’язана, насамперед, з характером їх взаємодії між собою. Дослідник ставить за мету вивчити характер і механізм цих зв’язків та відносин.

При плануванні та проведенні наукового дослідження туризму варто

уникати можливих недоліків, до яких слід віднести:

Низький науковий та методологічний рівень дослідження.

Відсутність глибокого теоретичного та практичного осмислення змін в туристичній політиці держави на конкретному етапі розвитку суспільства та на перспективу. Поверховий, некритичний аналіз історії розвитку досліджуваного питання, наукової літератури, ринкової практики.

Використання методів, що не забезпечують необхідної об’єктивності й достовірності одержаних емпіричних даних.

Некоректне застосування статистичних методів обробки результатів

дослідження, спрямованість методики й організації дослідження на розкриття нових наукових фактів, закономірностей туристичних явищ, пошук шляхів оптимізації практичної туристичної діяльності;

коректну організацію та поетапність проведення науково-дослідної роботи на основі системно-структурного підходу та використання адекватнихзасобів методологічного аналізу;

визначеність у виборі та застосуванні понятійно-категорійного апарату

дослідження.

Основні етапи проведення дослідження: збір інформації по

досліджуваною явищу, обробка наявної інформації, підбиття підсумків.

Головними інструментами дослідження туризму виступають: літературний метод (збір і вивчення літературних джерел), аналіз і синтез (розгляд явища по складових і в цілому), хронологічний метод (розгляд явищ в часі), статистичний метод (аналіз статистичної інформації),

Картографічний метод (застосування картографічного матеріалу для

вивчення туристичних маршрутів і т.п.), графічний метод (зображення

досліджуваних явищ, їх динаміки у вигляді графіків, діаграм), метод

опитування (усне, письмове – анкетування), методи прогнозування та

ове – анкетування), методи прогнозування та узагальнення. [12]

Метод графів, який дозволяє дослідити на лише основні напрямки потоків, але й їх вагу. Множину туристичних об’єктів (готелі, туристичні регіони, країни) зображують точками (вершини графів), а відношення між ними – туристичні потоки – лініями (ребра чи дуги графа). За теорією графів можливо розрахувати всі параметри графів. За допомогою методу графів можливо розрахувати та дослідити не лише вагу туристичних потоків, але й найбільш раціональне використання транспортної мережі для найбільш швидкої доставки туристів, схему екскурсійних маршрутів, яка б могла найбільш доцільно охопити всі цікавинки туристичного регіону, тощо. [5]

Картографічний метод, який дозволяє наочно зобразити стан та виявити існуючі закономірності, що визначають обсяг, напрям, структуру та динаміку туристичних потоків. Цей метод дозволяє різноманітними способами зобразити туристичний потік: картодіаграмами, картограмами, лініями руху. Методи розрахунку статистичних показників. Наприклад, за даними офіційного сайту Державної служби туризму та курортів України, маємо характериcтику в’їзного туризму з іноземних країн світу, що мають найбільшу частку у ньому. За допомогою нескладних розрахунків можемо визначити відсоток цих країн у туристичній сфері України.

  Характер туристичних потоків можна аналізувати не лише за прямими статистичними даними, щодо кількості туристів, але й за непрямою інформацією.

Туристичні потоки є цікавою та корисною галуззю дослідження. Подальша розробка цього питання можлива з точки зору розгляду динаміки туристичних потоків за сезонами року, що може допомогти у більш раціональному застосуванні рекреаційних ресурсів та перспектив розвитку регіонів, а також можливій розробці туристичних турів у міжсезоння.

Застосування у комплексі усіх вищезгаданих методів дасть змогу

якнайповніше дослідити те чи інше явище туристичної сфери. [14]

Висновки до І Розділу

Любіцева О.О. дала найчиткіше та правильне визначення рекраційно-туристичній діяльності. Також Стафійчук І.В. найправильніше визначив суспільні функції рекреаційно-туристичної діяльності. Також у цьому розділі розглянуто фактори територіальної організації туриської діяльності, і методи дослідження рекреційно-туристичної діяльності,деякі з них ми використовуємо в роботі, наприклад: статистичний метод, хронологічний метод ( у ІІ розділі).

Розділ ІІ. Оцінка характеру рекреаційно-туристичної діяльності

Київської області