Міністерство аграрної політики України

Рівненський державний аграрний коледж

Основи філософських знань

посібник для самостійного вивчення

Рівне

Навозняк Л.М. – викладач соціально-економічних дисциплін,

спеціаліст вищої категорії

Рецензент Якубовська С. С. – викладач гуманітарних дисциплін, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист, кандидат педагогічних наук

Посібник для самостійного вивчення підготовлений для студентів бухгалтерського і комерційного відділень відповідно до навчальної програми з дисципліни «Основи філософських знань», затвердженої Навчально-методичним центром по підготовці молодших спеціалістів, 2003р.

Розглянуто та затверджено на засіданні циклової комісії

соціально-економічних дисциплін

Протокол № 6 від 21 березня 2007р.

Голова циклової комісії ______________Навозняк Л.М.

Пояснювальна записка

Самостійна робота студентів – основна форма вивчення будь-якого курсу.

Дисципліна «Основи філософських знань» вивчається відповідно до програми з курсу «Основи філософських знань», затвердженої Навчально-методичним центром по підготовці молодших спеціалістів, 2003р.

У курсі «Основи філософських знань» для студентів бухгалтерського і комерційного відділень на самостійне вивчення виділено 22 год.

Посібник створений з метою допомоги студентам у вивченні навчального матеріалу, який відводиться для самостійного опрацювання. В посібнику конспективно викладений навчальний матеріал для самостійного вивчення, розроблені конкретні завдання до кожної теми, зазначена література та питання для самоперевірки. Список літератури для виконання завдання є орієнтовним.

Робота студентів з посібником сприятиме активізації навчальної діяльності, успішному засвоєнню знань з тем, що вивчаються самостійно і входять до залікових питань модуля.

Зміст

Модуль № 1 Людське усвідомлення об’єктивної і суб’єктивної реальності

Філософія епохи Відродження …………..…………………………………………5

Філософія в 19-20 століттях………………………………………………………..8

Модуль № 2 Практичний спосіб людського буття

Категорії діалектики……………………………………………………………….18

Основний зміст пізнавальної діяльності………………………………………….24

Модуль № 3 Мета і цінність людської життєдіяльності

Особистість і суспільство………………………………………………………….30

Філософія культури та науки……………………………………………………...36

Стратегія людства в планетарному масштабі…………………………………44

Модуль № 4 Релігієзнавство

Локальні релігії. Світові релігії…………………………………………………….52

Давні вірування праукраїнців………………………………………………………..63

Християнство: витоки, віровчення, еволюція.

Особливості християнства в Україні……………………………………………..76

Соціальні інститути та спільноти спрямованість особистості…………….90

Модуль № 1

Людське усвідомлення об’єктивної і суб’єктивної реальності

Філософія епохи Відродження (2 год.)

Перелік знань та вмінь: знати особливості розвитку філософії в епоху Відродження, удосконалювати навички роботи з навчальним матеріалом та складання конспекту.

Завдання:

• скласти конспект відповідно до плану, використовуючи запропонований навчальний матеріал до самостійного вивчення;

• виписати визначення ренесансу.

План

1. Гуманістична спрямованість філософії Відродження.

2. Пантеїстична натурфілософія Ренесансу.

Навчальний матеріал до самостійного вивчення

1. Епоха Відродження (ХV-ХVІ ст.) приходить на зміну середньовіччю як наслідок занепаду феодальних соціальних інституцій і становлення буржуазного суспільства.

В сфері культури епоха Ренесансу утверджує новий тип духовності, орієнтований на людину, тобто тип гуманістичної культури.

Характерними ознаками культури цього періоду були такі:

• світський, нецерковний характер культури Відродження, що було наслідком секуляризації суспільного життя загалом;

• відродження інтересу до античної культурної спадщини_; яка була майже повністю забута у середні віки;

• ствердження людської естетично-художньої спрямованості культури в противагу релігійній домінанті в культурі середніх віків;

• повернення у власне філософських дослідженнях до античної філософії і пов'язана з цим антисхоластична спрямованість філософських вчень Відродження;

• широке використання теорії „подвійної істини” для обґрунтування права науки і розуму на незалежне від релігії і церкви існування;

• переміщення людини, як основної цінності, в центр світу і в центр філософії.

Варто насамперед уяснити, що в оцінці людини Відродження рішуче розриває з традиціями середньовіччя. Це виявляється в тому, що воно замінює «теоцентричний» тип світогляду, притаманний середнім вікам, на «антропоцентричний», тобто світогляд, орієнтований на людину. На цій основі формується нова гуманістична філософська антропологія. І хоча мислителі Ренесансу не заперечують існування Бога, але вони «підносять» людину до рівня Бога. Людина — це не «тварь», а творець. Людська природа (тіло людини) не є носієм гріховності, з якою потрібно боротися, а є основа творчого людського начала, закладено в ній Богом.

В тлумаченні гуманістів Відродження творчість людини включає в себе і бажання перетворити себе, свою долю і життя, свої людські якості.

В основі такого підходу до людини лежать два принципи. По-перше, уявлення про безмежні можливості вдосконалення людської природи, яка розглядається не як раз і назавжди дана, а як така, що постійно вдосконалюється завдяки зусиллям самої людини. Бог лише закладає в людину певні можливості (задатки), а їх реалізація і розвиток залежить від самої людини. По-друге, уявлення про те, що людина, яка мас вільну волю, сама приймає рішення стосовно своєї поведінки і тим самим сама визначає свій життєвий шлях. Індивід — творець свого життя.

Отже, якщо в епоху середньовіччя вважалося, що лише Бог має повну свободу і тільки він визначає людське життя, гуманісти Відродження стверджують: людина теж володіє свободою.

Відродження поставило у центр філософії людину, а не Бога. Внаслідок, цього у філософську та й культурну загалом проблематику органічно вплітається питання про шляхи вдосконалення людини, виховання у неї справжніх чеснот: адже людина істота вільна, і вона повинна вміти правильно користуватися своєю свободою.

2. Вагоме місце в філософії Ренесансу належить пантеїстичній натурфілософії.

Спільними рисами натурфілософських концепцій Відродження були:

• всі вони є пантеїстичними вченнями, згідно з якими Бог є іманентним природі та її законом;

• світ розуміється як жива істота, яка в певній мірі наділена душею (гілозоїзм);

• світ осягається як цілісність, як єдність, співпадіння протилежностей;

• людина (мікрокосм) тлумачиться як частина природи (макрокосму) і мас ідентичні їй властивості.

Одну із перших натурфілософських концепцій Відродження створив Микола Кузанський (1401-1464 рр.).

Варто зазначити, що філософія природи Казанського ще в значній мірі підпорядкована релігійну світосприйняттю; він не заперечує існування надприродної істоти. Але проблему співвідношення Бога і світу він вирішує інакше, ніж релігія. В традиційному релігійному тлумаченні Бог розуміється як особа, що знаходиться над світом і, виходячи із своєї волі, довільно створює світ. Кузанський не заперечує того, що Бог є начало світу, але він тлумачить Бога не як позасвітову особу, а як таке начало, яке співпадає з світом. Світ включений в сутність Бога, а Бог — це і є світ в цілому. Світ, отже, ніколи не створюється, він існує завжди, як завжди існує Бог. Це є релігійна форма пантеїзму, оскільки світ розчиняється в надприродній істоті, а не вона — у світі.

Бог як абсолютне . начало заключає у собі весь світ, але в потенційному вигляді. Творення світу виступає як процес розгортання Бога, його перехід в природу.

Засновником системи натурфілософського пантеїзму був Дж.Бруно (1548-1600рр.).

В основу своєї натурфілософії Бруно покладає поняття єдиного. Єдине — це діалектична єдність всього, співпадіння протилежностей. Єдине є і Богом, і природою, причиною буття і самим буттям; воно є також формою і матерією, можливістю і дійсністю. Єдине — це максимум, постійність і мінливість, сутність і існування; єдине — це все.

В єдиному, отже, знімаються всі протилежності і серед них основна проти як це було у Кузанця). Природа, згідно з Бруно, є Бог. Така точка зору принципово суперечила традиційним релігійним канонам про те, що Бог є особа і творець світу. Тому-то церква вважала вчення Бруно єретичним, а сам він заплатив за свої переконання життям.

Завершує епоху Ренесансу творчість титанічної фігури Галілео Галілея (1564-1642), який створив своєрідну філософську систему.

При розгляді питання про відношення Бога і світу Галілей ще остаточно не пориває з середньовічними поглядами на Бога як творця природи, але витлумачує процес творіння по-новому. Бог, за його думкою, створив природу, наділив її певним порядком і закономірностями. Однак після цього він не втручається у природу, яка живе і розвивається самостійно, незалежно від Бога. Ця думка Галілея започатковує деїстичне розуміння світу. На підставі незалежного від Бога Існування природи Галілей обґрунтовує правильність концепції подвійної істини, що давало йому змогу відмежувати науку від релігії. Наука спрямована на пізнання природи, а теологія — Бога; у них різні сфери пізнання, а тому наука відкриває такі істини, котрі не можуть оцінюватися з позицій релігії. У творчості Галілея знаходять обґрунтування еспериментально-математичні методи пізнання, які на тривалий період визначили методологічні засади природознавства.

Перелік питань для самоперевірки

1.У чому полягає гуманізм і драма філософії епохи Відродження?

2. Дайте визначення ренесансу.

3. Чим відрізняється геоцентричний тип світогляду від антропометричного?

4. Охарактеризуйте філософські науково-природничі погляди М.Кузанського.

5. Дайте характеристику системи натурфілософського пантеїзму Дж. Бруно.

6. Які особливості поглядів на проблему відношення Бога і світу були у Галілея Галілео?

Форми контролю: перевірка конспекту, усне опитування

Література

1. Філософія / за ред. І.Ф.Надольного – К., 1997. – С. 58-64.

2. Філософія / за ред. Г.А. Заїченка – К., 1995. – С. 33-35.

3. Філософія / за ред. І.В.Бичко – К., 1994. – С. 85-102.

4. Філософія / за ред. Н.Я. Горбача – Л., 1995. – С. 31-43.