Захищеність доходу

Доходи населення – один з найважливіших показників, що характеризує рівень економічного та соціального стану та захищеності суспільства. Питання цього розділу сформовані з метою отримання даних про елементи доходу, контроль за ними та ступінь захищеності кожного з них. Сенс цього поняття полягає в тому, що працюючим та членам їх сімей повинно бути гарантовано право на отримання достатнього мінімального доходу як на сьогоднішній день, так і в майбутньому для задоволення матеріальних потреб, доступності до якісної освіти, медичних послуг та відпочинку, що забезпечує нормальну життєдіяльність та можливості розвитку людини.

Відповіді респондентів щодо орієнтованого розміру середньомісячного грошового доходу на одного члена домогосподарства розподілилися наступним чином (діаграма 2).

Діаграма 2

Розподіл середньомісячного грошового доходу на одного члена домогосподарства, за чисельністю членів у домогосподарстві у 2002-2006 роках, грн.

Середній розмір особистого грошового доходу працюючих респондентів за основним місцем роботи становив 728 грн. Незважаючи на достатньо стабільну тенденцію зростання заробітної плати в економіці, все ж таки є неодинокі факти її зниження. За останні три місяці, що передували опитуванню, спостерігалось певне зниження середньої заробітної плати в сільському господарстві, промисловості, сфері послуг. Цей факт підтверджують і результати опитування. За результатами обстеження 8,2% (у 2004 році – 6,3%) опитаних вказали на зменшення заробітку за останній місяць, що передував опитуванню, (менше, ніж на чверть – 58,1% відповідей; між чвертю та половиною – 19,7%; більше, ніж на половину – 11,4%). Причому, на зменшення заробітку більше, ніж в два рази вказало 5,4% працівників невиробничої сфери, 9,5% – сфери послуг, 9,6% зайнятих в галузях промисловості та 28,3% працівників сільського господарства.

Одним із суттєвих чинників, які знижують доход, є затримка виплати заробітної плати. Упродовж трьох місяців, що передували опитуванню, заборгованість із виплати заробітної плати по економіці зросла більш ніж на 10%. Така тенденція, нажаль, спостерігалась по всіх видах економічної діяльності. В структурі боргу майже три чверті – борг працівникам сільського господарства та промисловості. Цю ситуацію підтверджують і дані обстеження.

Протягом трьох місяців, що передували опитуванню, практично кожний десятий працівник недоотримав своєчасно заробітну плату у повному обсязі: у сільському господарстві – 27,5%, у промисловості – 12,3%, у сфері послуг – 9,3% та у невиробничій сфері – 2,2%. За цей період респонденти отримали в середньому 49,0% від повного обсягу заробітної плати. Протягом одного місяця не отримали заробітну плату 35,8% працівників, двох та трьох – 37,4 та 26,8% відповідно. Як основну причину затримки респонденти вказали неспроможність підприємств виплачувати заробітну плату.

Важливу роль у соціальному захисті працюючих відіграє система соціальних виплат та пільг на підприємствах. Протягом останніх 12 місяців респонденти мали право на різні види соціальних виплат та пільг за місцем роботи (діаграма 3).

Базовим державним соціальним стандартом у сфері доходів населення визначено прожитковий мінімум, який затверджується законом і на основі якого визначаються розміри мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, неоподатковуваний мінімум доходів громадян, розміри державної соціальної допомоги, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, розміри інших видів соціальних виплат. Прожитковий мінімум застосовується також для загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення державних соціальних програм.

Серед опитаних 59,0% відповіли, що знають та можуть назвати розмір прожиткового мінімуму. Поряд із цим, правильно назвали його величину 17,9% респондентів (на дату обстеження розмір прожиткового мінімуму в середньому на одну особу становив 453 грн.), з них відзначили, що цієї суми достатньо для існування 4,3%.

Діаграма 3

Респонденти, які мають право на пільги за місцем роботи, %

Середній розмір мінімального грошового доходу для сім’ї з 4 осіб має бути, за думкою респондентів, 4960 гривень, причому на доход до 1000 грн. вказало 0,7%, від 1001 до 2000 грн. – 9,1%, від 2001 до 3000 грн. – 17,9%, від 3001 до 4000 грн. – 26,9%, від 4001 грн. і більше – 45,3%.

Отже, на думку респондентів, мінімальний середньомісячний грошовий доход на одного члена сім’ї, який би гарантував достойне існування, повинен бути 1240 грн., що майже в 3 рази перевищує офіційно встановлений прожитковий мінімум. Опитування виявило, що більше половини респондентів мають середньодушовий сукупний доход на рівні нижчому за офіційно встановлений прожитковий мінімум.

Суб’єктивним свідченням щодо перебігу економічних перетворень є оцінка населенням свого матеріального становища та приєднання себе до певної соціально-економічної групи. Порівняння результатів опитувань починаючи з 2003 року показує, що оцінка респондентами свого соціально-економічного статусу дещо змінилася в бік зменшення частки бідних і збільшення частки тих, хто вважає свій статус в суспільстві більш вищим. Цей висновок підтверджують відповіді респондентів щодо їх соціально-економічного статусу (таблиця 6).

 

Таблиця 6

Оцінка власного соціально-економічного статусу в суспільстві

(у %)

За стандартами суспільства в якому Ви живете, до якої категорії Ви можете себе віднести?	Всього				Міські поселення				Сільська місцевість
	2002	2003	2004	2006	2002	2003	2004	2006	2002	2003	2004	2006
Бідний	39,6	44,0	32,0	31,2	39,8	42,9	31,2	30,7	38,8	46,6	34,5	32,5
Небагатий	39,3	38,1	45,9	45,6	38,4	38,5	45,6	44,9	41,4	37,1	46,4	47,7
Середній	13,2	11,4	16,3	17,2	13,8	11,9	17,1	18,6	11,9	10,2	13,7	13,2
Важко відповісти	7,8	6,3	5,2	5,4	7,8	6,5	5,2	5,2	7,7	6,0	5,3	6,2
Заможний	0,1	0,2	0,5	0,3	0,1	0,2	0,7	0,3	0,2	0,1	0,1	0,2
Дуже багатий	0,0	0,0	0,1	0,3	0,1	0,0	0,2	0,3	0,0	0,0	0,0	0,2

Слід відмітити, що порівняно з результатами попереднього обстеження погляди респондентів щодо оцінки доходу своєї сім’ї через рік стали більш песимістичними. Очікують, що він буде вищим, ніж сьогодні 8,6% (у 2004 році 12,2), нижчим, ніж зараз – відповідно 9,8% (у 2004 р. – 8,4%).

Не змогли висловити свою думку стосовно оцінки доходу своєї сім’ї через рік 62,2% респондентів, 19,3% вважають, що він буде таким, як зараз.

Стан заощаджень населення відображає процеси загальноекономічного розвитку країни, включаючи і соціальні процеси. Існує така соціально-економічна закономірність: при зростанні доходів зростає гранична схильність до заощаджень.

Незважаючи на значне загальне зростання фінансових активів (на 58% упродовж 2005 року) результати дослідження показують, що лише незначна частина домогосподарств опитаних (16,4%) може робити невеликі заощадження. Серед причин, які спонукають до цього, на першому місці залишаються заощадження на випадок непередбачених та надзвичайних обставин (80,3% відповідей). Для 36,3% опитаних метою заощаджень є придбання товарів, 7,3% – придбання будинку або іншого помешкання, 6,2% – можливість забезпечити себе після виходу на пенсію, 1,1% – можливість інвестування.

Важливим аспектом захищеності доходів є захищеність наявних у населення активів і власності. У найбільшій мірі респондентів турбує захищеність приватного житла, на що вказали 81,5% опитаних. Це пов’язано з тим, що приватне житло (здебільшого приватизоване) – це єдина реальна власність пересічного громадянина України. На другому місці стоять грошові заощадження. В значній мірі за них турбується 73,6% респондентів. Третє місце посідає земельна власність: її захищеність непокоїть 60,0% опитаних. Захищеність транспортних засобів та ділових активів турбує відповідно 48,9 та 27,4%. Найменшу кількість відповідей отримано відносно захищеності власного підприємства або його частки – 25,5%. Це пояснюється тим, що лише незначна частина населення займається підприємницькою діяльністю та є власниками підприємств.

Дуже турбує нестабільність доходу від фермерської діяльності 84,0% фермерів, 38,0% не можуть отримати кредит за прийнятними ставками для ведення фермерської діяльності. Можливо зважаючи на це, тільки 1,0% працюючих у сільськогосподарських підприємствах планують розпочати приватну фермерську діяльність протягом наступних 12 місяців.

Підприємницькою діяльністю – виробництвом товарів, наданням послуг та продажем товарів – протягом останнього року займалися 3,0% опитаних. На збільшення прибутку від підприємницької діяльності через рік мають надію 15,7%, 6,7% вважають, що він зменшиться, 13,7% сподіваються, що він залишиться незмінним, а 63,9% підприємців не змогли визначитися з відповіддю.

Переважну більшість підприємців (85,8%) турбує нестабільність доходу від підприємницької діяльності, лише 21,6% мають можливість отримати кредит за прийнятними ставками для ведення підприємницької діяльності, можливо тому лише 3,7% всіх опитаних планують розпочати підприємницьку діяльність у наступні 12 місяців.

Високий рівень стурбованості про основні активи свідчить, що головними проблемами розвитку підприємництва залишаються: низький рівень фінансової забезпеченості внаслідок труднощів з первісним нагромадженням капіталу, неможливість одержання кредитів на прийнятних умовах, неефективність податкової системи, слабка державна підтримка щодо сприяння розвитку малого та середнього бізнесу.

Можливість користування кредитами тісно пов’язана з рівнем доходів населення.

Більше половини респондентів відзначили, що їх домогосподарство бере гроші в борг, і майже всі непокояться про їх повернення. На момент опитування 24,0% мали борги, середній розмір яких становив 2831 гривню. Більша частина опитаних повертає борги протягом 6 місяців – 61,8%, року – 25,0%, 2 років – 7,4%, більше, ніж 2 роки – 5,8%. Заборгованість по квартплаті в середньому за 4 місяці мають 8,3% опитаних; 9,1 та 6,9% респондентів мають в середньому 4-місячну заборгованість за теплопостачання та водопостачання відповідно, заборгованість за газ – 7,7% опитаних (в середньому за 3 місяці), за електроенергію – 7,1% респондентів (в середньому за 2 місяця). Серед опитаних 8,9% мають борги по виплаті кредитів на придбання товарів довгострокового користування, 1,2% – на навчання, 0,8% – на придбання житла.

Беруть гроші в борг в основному у родичів, друзів або сусідів.

Захищеність професійних вмінь

Підготовка працівників, які за загальноосвітнім, професійно-кваліфікаційним, культурним рівнем відповідають вимогам сучасного виробництва та розвитку суспільства є необхідною передумовою для забезпечення якісного відтворення робочої сили. В сучасних умовах демократичних та ринкових перетворень перед освітніми закладами України стоїть відповідальне завдання задовольнити потреби суспільства у спеціалістах з глибокою професійною підготовкою, здатних до творчої праці, самовдосконалення, освоєння новітніх інформаційних технологій – людей високої фахової освіченості.

Переважна більшість респондентів (81,8%) відзначили, що вони пройшли курс навчання по якій-небудь професії, ремеслу, що на 2,2 в.п. вище, ніж у 2004 році та на 6,4 в.п., ніж у 2003 році. Із тих, хто пройшов навчання 90,5% закінчили навчальний заклад. Спостерігається збільшення чисельності тих респондентів, які були вимушені отримати додаткову освіту – 7,4% проти 5,8% за результатами обстеження 2003 року. Більшість респондентів, що пройшли навчання, мають дипломи та сертифікати (один – 70,5%, два – 20,1%, три і більше 7,3%).

Серед працівників, зайнятих в галузях економіки, більшість тих, хто пройшов професійне навчання (93,7%) використовують отримані знання, з них: 38,3 та 36,1% – повністю та значною мірою, 11,3% – приблизно наполовину, 8,0% – в деякій мірі, а 6,3% – не використовували отримані знання в своїй роботі (таблиця 7). Це означає, що кожний сьомий працівник (14,3%) майже не використовує отримані професійні знання в своїй теперішній роботі.

Таблиця 7