Українська держава

Напрямок діяльності

Вжиті заходи

Державотворча політика

Державний лад повинен був затвердити новий парламент — сейм. Гетьманові належала законодавча (видавав закони-універсали) й виконавча (формував і контролював уряд — Раду міністрів) влада, він же призначав Генерального суддю.

Налагоджено дієздатний адміністративний апарат (старости, урядники і т. п., які формувалися за рахунок професійного чиновництва). Однак укріплення його русифікованими представниками старорежимного апарату несло загрозу українській державності.

Життя більшості громадян на деякий час стало безпечнішим — результат покращення роботи судової системи. Реформа суду, прийняття нових законів.

Було організовано гетьманську варту (поліцію).

Військова політика

• Переформовані військові частини, організовані ще у період УЦР: на базі Запорозького корпусу організована Окрема Запорозька дивізія (з полком гайдамаків), на базі полку Січових стрільців — Сердюцька дивізія (на добровільних началах), 2 дивізії сірожупанників, 2 дивізії синьожупанників. Всього — 65 тис. багнетів та шабель.

• Спроба відновити українське козацтво як окремий стан населення і резерв національної армії (16 жовтня 1918 р. — відновлення окремим універсалом козацтва у Чернігівській, Полтавській губерніях та на Слобожанщині; у козацтво записували не тільки нащадків козаків, але й селяни, що брали на себе зобов’язання по захисту прикордонних губерній України), але полки сформувати не встигли.

• Виношував плани створення української регулярної армії, чисельність якої у мирний час повинна була перебільшувати 300 тис. чол. (мобілізація у два строки осінь 1918 р. і весна 1919 р.), але німці постійно гальмували цей процес.

Соціально-економічна політика

• Аграрна політика:

  • відновлення великими землевласниками своєї власності на землю;

  • розробка аграрного законодавства (липень 1918 р. — «Проект загальних основ земельної реформи»): розширення чисельності землевласників за рахунок наділення «справжніх хліборобів, що мають власні господарства» з робочою худобою та інвентарем, удільними а також викуплених у великих землевласників землями, однак нічого реально для втілення закону в життя не встигли зробити;

  • закон «Про засоби боротьби з розрухою сільського господарств», відповідно до якого селяни разом зі своєю худобою, возами та іншим інвентарем поступали ц розпорядження поміщиків; організатори страйків на польових роботах підлягали ув’язненню терміном на 1 рік.

• Фінансова політика: вдалі кроки на шляху реформування власної банківської системи й становлення української грошової системи.

• Транспорт: відновився залізничний рух, для чого були відновлені покинуті залізничні шляхи й мости, відремонтовані локомотиви

• Промисловість:

• щоб призупинити деградацію та налагодити вивезення сировини до Німеччини та Австро-Угорщини, окупаційні власті і гетьманська адміністрація намагалися примусити людей працювати інтенсивніше. Якщо трудові колективи вирішувалися почати страйк, влада, зазвичай, забороняло його, не зупиняючись перед використанням сили;

• спираючись на підтримку влади, підприємці перейшли у наступ на права робочого класу ( на металургійних заводах — 12 годинний робочий день, на цукрових — 9–10 годин); звичайне явище — локаути.

Культурна політика

Прагнув створити умови для національно-культурного відродження України, українізувати державний апарат:

• замісто українізації російських гімназій засновувалися поряд з ними — українські (осінь 1918 р. — близько 150), для малозабезпечених учнів затверджувалися 380 іменних стипендій;

• закон про обов’язкове вивчання української мови та літератури, історії та географії України в усіх середніх школах;

• реорганізація народного університету в Києві (1917 р.) у державний український університет Св. Володимира (3 тис. студентів), який діяв паралельно із російськомовним; вслід за Києвом — університет у Кам’янці-Подільському (1 тис. учнів); у Київському Харківському й Одеському російськомовних університетах — кафедри української мови, літератури, історії, права;

• створення Української Академії наук (24 листопада 1918 р.; Президент — В.І.Вернадський);

• заснування Національної бібліотеки України (серпень 1918), Національного архіву України; національної галереї мистецтв, Українського історичного музею, Українського національного театру (П.Саксаганський), «Молодого театру» (Л.Курбас).

Зовнішня політика

• дипломатичні відносини з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною, Швейцарією, Польщею, Фінляндією, Скандинавськими країнами;

• після перемир’я на Західному фронті направлена спеціальна дипломатична місія до Франції, готувалися місії до США та Великої Британії;

• через існуючу напругу з Румунією у Бессарабському питанні, надзвичайна місія направлена тільки у жовтні 1918 р.;

• дипломатичні відносини з Російською федерацією, Доном та Кубанню;

• розпочато переговори з генералом Сулькевичем про державне об’єднання Криму з Українською Державою.

Українські більшовики

Українські соціалісти

Махновці (анархісти-комуністи)

В умовах втрати контролю над територією України, відсутності дійової підтримки з Москви, скорочення членів партії до однієї тисячі, більшовики вирішили створити всеукраїнський партійний центр. Єдиної точки зору на її статус не було:

1) ідея самостійності Компартії Ук-раїни (М.Скрипник);

2) ідея складової частини РКП(б) (Е.Квірінг).

5–12 липня 1918 р. — Перший з’їзд КП(б)У, на якому після напружених дебатів було вирішено створити автономну в місцевих питаннях КП(б)У зі своїм ЦК і своїми з’їздами, як складова частина РКП(б). Першим секретарем ЦК КП(б)У ораний Г.П’ятаков. Для керівництва повстанським рухом створено Центральний військово-революційний комітет (ЦВРК).

Встановлення гетьманського режиму викликало незадоволення у соціалістичних колах України. Розгортаються гострі дискусії, у результаті чого посилилося розшарування серед них.

1. УСДРП

• до КП(б)У прийнято групу ліву групу (П.Буценко, В.Вруб-левський, П.Слинько та інші);

Виступали за відновлення влади Рад, але їх розуміння Рад було особливе: ці організації в усьому мали бути звітними місцевому населенню і повністю визначати політику на місцях без будь-якого впливу центру.