1. Суть і завдання зовнішньоекономічних зв’язків, що здійснюються на регіональному рівні.

Прикордонне співробітництво - це специфічна сфера зовніш­ньоекономічної діяльності на регіональному рівні. Воно визнача­ється наявністю кордонів і необхідністю їхнього облаштування, спільним вирішенням екологічних проблем, широким спілкуванням населення сусідніх держав, значним навантаженням на технічну та комунікаційну інфраструктуру. Прикордонне співробітництво спрямоване на подолання негативних наслідків існування кордонів, що виникли на прикордонних територіях внаслідок їхнього розта­шування на окраїнах (периферії) держав.

За своєю сутністю прикордонне економічне співробітництво є специфічним системним утворенням - сукупність слабопов'язаних між собою функціонуючих відносно самостійних форм, котрі ґрунтуються на локальному підході. Уся специфічність цього явища полягає у його регіональності, прив'язаності до конкретного господарського простору - територій уздовж державного кордону.

Прикордонне співробітництво є складовою частиною нової концепції європейського співробітництва, яке сприяє консолідації демократії та безпеки на континенті. Мова йде про важливу роль прикордонного співробітництва у вирішенні питань подолання недовіри та створення атмосфери взаєморозуміння та взаємодопо­моги вздовж географічних чи ідеологічних кордонів. Сьогодні прикордонне співробітництво розглядається як сут­тєва частина стабільності та безпеки у рамках розвитку загально­європейського співробітництва.

До основних завдань ЗЕЗ можна віднести завдання у сферах:

- налагодження планування прикордонного розвитку та підготовка відповідних програм;

- контроль у сфері охорони навколишнього середовища, збере­ження флори та фауни, завдяки використанню системи інформації, взаємних консультацій, наукових досліджень, створенню узгодженої системи контролю за регіонами, що потребують охорони;

- організація взаємодопомоги та безпосереднього інформа­ційного обміну у випадках пожежі, повені та забруднення;

- зняття напруженості у випадках надзвичайних ситуацій;

- культурні обміни, зокрема у театральному мистецтві, музиці, художніх виставках, шкільних обмінах, а також розвиток телекомунікацій для досягнення культурних та науково-технічних результатів;

- співробітництво між університетами та дослідницькими установами і організаціями;

- інтенсифікація взаємних контактів за допомогою прикордон­них товариських зустрічей, радіо та телебачення, а також газет;

- покращення умов для прикордонного співробітництва;

- однакові можливості для участі в адміністративних та правових заходах з питань ефективного розвитку прикордонного співробіт­ництва;

2. Регіональні зовнішньоекономічні зв’язки у системі зовнішньоекономічної діяльності України.

Включення у світовий економічний простір та міжнародну економічну систему будь-якої країни, в тому числі України, визна­чають показниками відкритості її економіки.

Формування відкритої економіки України визначається стратегічними напрямами її інтернаціоналізації, яка повинна відбуватися за такими напрямками:

- системна інтеграція у світове господарство із забезпеченням реальної міжнародної конкурентоспроможності;

- ефективна міжнародна спеціалізація, скоординована з внутрішньою структурною модернізацією та орієнтована на доступні прогресуючі сегменти світового ринку;

- міжнародна диверсифікація, спрямована на ліквідацію монопольної залежності від окремих зарубіжних ринків;

- становлення власних транснаціональних економічних структур з глобальним менеджментом;

- інтеграційна макровзаємодія із СНД, Європейським Союзом, центрально- і східноєвропейськими угрупованнями країн;

- забезпечення належного рівня економічної безпеки з дійовими механізмами захисту від несприятливих змін міжнародної кон'юн­ктури та фінансових криз.

Включення України в систему світогосподарських зв'язків вимагає серйозної адаптації її структури, всього господарського механізму до надзвичайно серйозних вимог, котрі диктує світове господарство та його економічні інститути.

Програма «Україна - 2010» визначає стратегічний прогноз входження України в систему міжнародного поділу праці:

- на першому етапі входження у систему міжнародного поділу праці відбувається нарощення експорту та одночасне скорочення промислового імпорту;

- на другому етапі - істотне збільшення експортної частки машинобудівної та високотехнологічної продукції;

- третій етап відзначатиметься інтенсивним розвитком усіх галузей економіки, що стане головним фактором розвитку експорту.

Україна почала використовувати нові форми включення у світовий економічний простір. Це такі форми як:

- вільні або спеціальні економічні зони;

- єврорегіони;

- морські економічні райони міжнародного співробітництва;

- спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку;

- міжнародні транспортні коридори.

Тепер майже у всіх прикордонних регіонах України діють ті чи інші організаційні форми включення у світовий економічний простір. Крім того, Україна бере участь у роботі таких міждержав­них об'єднань, як Співдружність незалежних держав - СНД; Чорноморське економічне співробітництво - ЧЕС; а також ГУАМ (Грузія - Україна - Азербайджан - Молдова).

Успішна реалізація усіх цих інтеграційних процесів має такі позитивні наслідки для економіки України:

- залучення іноземних інвестицій для прискореного соціально-економічного розвитку окремих регіонів;

- залучення передових технологій, «ноу-хау»;

- створення нових робочих місць;

- розвиток взаємовигідного товарообміну;

- створення наукових впроваджувальних центрів;

- вдосконалення системи підготовки кадрів;

- взаємний обмін фахівцями з різних галузей знань;

- вирішення екологічних проблем.

У 1987 році у місті Хака (Іспанія) був проведений університет­ський симпозіум під егідою Ради Європи з питань прикордонного співробітництва. У документах симпозіуму було наголошено на тому, що прикордонне співробітництво може бути успішним, зокрема, у таких сферах:

- налагодження планування прикордонного розвитку та підготовка відповідних програм;

- контроль у сфері охорони навколишнього середовища, збере­ження флори та фауни, завдяки використанню системи інформації, взаємних консультацій, наукових досліджень, створенню узгодженої системи контролю за регіонами, що потребують охорони;

- організація взаємодопомоги та безпосереднього інформа­ційного обміну у випадках пожежі, повені та забруднення;

- зняття напруженості у випадках надзвичайних ситуацій;

- культурні обміни, зокрема у театральному мистецтві, музиці, художніх виставках, шкільних обмінах, а також розвиток телекомунікацій для досягнення культурних та науково-технічних результатів;

- співробітництво між університетами та дослідницькими установами і організаціями;

- інтенсифікація взаємних контактів за допомогою прикордон­них товариських зустрічей, радіо та телебачення, а також газет;

- покращення умов для прикордонного співробітництва;

- однакові можливості для участі в адміністративних та правових заходах з питань ефективного розвитку прикордонного співробіт­ництва.