ТЕМА 1. УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ ВІДНОСИН ІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ. УПРАВЛІННЯ ТРАНСФЕРОМ ТЕХНОЛОГІЙ. ПРОВЕДЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО АУДИТУ ТА ФОРМУВАННЯ «ПОРТФЕЛЯ» ІВ. ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОБЄКТУ ТРАНСФЕРУ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЙОГО ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПРАВОВЛАСНИКІВ. ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ТЕХНОЛОГІЙ.

Що ж таке «Трансфер технологій»?

Це порівняно новий і в той же час цікавий вид діяльності, який охоплює такі співзвучні терміни як «інноваційний менеджмент», «комерціалізація наукових розробок», «впровадження розробок», «впровадження винаходів» і т.д. Якщо сформулювати більш точно, то ТРАНСФЕР ТЕХНОЛОГІЙ – це процес, за допомогою якого світла ідея вченого чи винахідника (в будь якій сфері діяльності ) перетворюється в досягнутий успіх як для автора, так і для всього суспільства. Одна з головних проблем трансферу технологій полягає в тому, щоб переконати автора ідеї в тому, що довести цю ідею до успіху, до кінцевого продукту він самостійно не зможе практично ніколи. Його ідея повинна пройти по естафеті з рук в руки ланцюг "теоретик-винахідник ---дослідник-практик---дослідник-технолог---технолог-виробник---маркетолог-продавець", залучаючи на шляху в цю карусель і інноваційні центри, і адміністративні структури, і пресу, і банк, і допоміжні виробництва. Саме такий процес і називається трансфером технологій.

Слід відзначити, що термін «трансфер технологій» появився в Україні зовсім недавно і прямо пов'язаний з переорієнтацією на ринкові відносини в більшості сфер діяльності. Часто його вживають в поєднанні з іншим терміном – «комерціалізація технологій», хоча змістовне значення цих понять неоднакове. Англомовне слово «трансфер» успішно замінило насильний термін «впровадження», яким адміністративно – командна система нагородила благородний процес перетворення в життя інноваційної пропозиції. Проте це не просте заміщення, а суттєве перетворення змісту процесу. Замість насильного «впровадження» (пропоную чого активний чи пасивний опір середовища, в яке проводиться це «впровадження» чогось чужорідного) «трансфер» передбачає не тільки передачу інформації про новацію, але й її освоєння при активній і зацікавленій участі і джерела цієї інформації (наприклад, автора винаходу), і реципієнта, приймача і реалізатора інформації про нову технологію, і кінцевого споживача продукту, який виробляється з допомогою цієї технології. Тому, основний акцент при трансфері технології робиться не стільки на технології як такі, скільки на суб’єктах – учасниках цього процесу.

Визначення «Трансфер технологій» з різних джерел:

• процес, з допомогою якого нова ідея, розробка чи технологія перетворюється в комерційний продукт, забезпечений платоспроможним попитом;

• процес використання технології, експертних знань, ноу-хау чи обладнання для цілі, яка початково не планувалася організацією-розробником. Трансфери технологій в результаті дають комерціалізацію чи вдосконалення продукту/процесу;

• процес, при якому наявні знання, виробничі засоби чи потужності, отримані при державному фінансуванні НДДКР, використовуються для задоволення суспільних чи приватних потреб;

• формальна передача нових відкриттів і інновацій, отриманих в результаті наукових досліджень ВНЗ і некомерційних дослідницьких закладів, комерційному сектору для суспільного добробуту.

З наукової точки зору під трансфером технологій розуміють поширення технологічних знань прикладного характеру і досвіду стосовно процесів, методів виробництва і інноваційних продуктів всередині галузі, між галузями, а також міх державами.

Трансфер технологій включає в себе комерціалізацію наукових розробок, тобто передачу нової технології (інновації) для комерційного використання, а також поширення вже існуючих технологій.

Існує три основні форми трансферу технологій:

• Внутрішній трансфер, коли здійснюється передача технології від одного підрозділу організації до другого.

• Квазівнутрішній трансфер, тобто рух технології всередині альянсів, союзів, об’єднань самостійних юридичних лиць.

• Зовнішній трансфер, тобто процес розповсюдження технології, в якому приймають участь незалежні розробники і споживачі технологій.

Учасниками процесу трансферу технологій є:

• Власники технологій;

• Посередники;

• Консультанти;

• Інноваційні центри;

• Інформаційні мережі, ЗМІ;

• Державні органи;

• Інвестори;

• Потенційні покупці.

Трансфер технологій включає наступні етапи:

• Ідентифікація потреби в технології, з одного боку, і об’єкту продажу – з другого;

• Оцінка витрат, пов’язаних з купівлею технологій;

• Інформаційний пошук;

• Порівняння, вибір;

• Переговори між продавцями і покупцями технології;

• ЗУкладання договору і передача технології;

• Використання технології.

 Згідно визначення з Вікіпедії — вільної енциклопедії: трансфер технологій - основна форма просування інновацій :

• передача патентів на винаходи;

• патентне ліцензування;

• торгівля безпатентними винаходами;

• передача технологічної документації;

• передача ноу-хау;

• передача технологічних відомостей, що супроводжують придбання чи оренду (лізинг) устаткування і машин;

• інформаційний обмін у персональних контактах на семінарах, симпозіумах, виставках і т.п.;

• інжиніринг;

• наукові дослідження і розробки при обміні ученими й експертами;

• проведення різними фірмами спільних розробок і досліджень;

• організація спільного виробництва;

• організація спільного підприємства.

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» дає наступне тлумачення основних термінів і терміну «Трансфер технологій»:

    високі технології - технології, які розроблені на основі новітніх наукових знань, за своїм технічним рівнем перевищують кращі вітчизняні та іноземні аналоги і спроможні забезпечити передові позиції на світовому ринку наукомісткої продукції;

    документація - зафіксована на матеріальному носії інформація про технології та її складові (нормативна, науково-технічна, конструкторська документація, звіти про результати патентно-кон'юнктурних, наукових і науково-прикладних досліджень, конструкторських і проектних робіт, державних випробувань складових технологій), наявність якої забезпечує їх використання;

    ліцензія - дозвіл на використання технологій або їх об'єктів, наданий у договорі про трансфер технологій особою (особами), якій (яким) належать майнові права на зазначені технології та/або їх об'єкти;

    нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, у тому числі промислової, власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому законодавством, об'єктом права власності;

    ноу-хау - інформація, що отримана завдяки досвіду та випробуванням, яка: не є загальновідомою чи легкодоступною на день укладення договору про трансфер технологій; є істотною, тобто важливою та корисною для виробництва продукції та/або надання послуг; є визначеною, тобто описаною достатньо вичерпно, щоб можливо було перевірити її відповідність критеріям незагальновідомості та істотності;

    об'єкт технології - наукові та науково-технічні результати, об'єкти права інтелектуальної власності (зокрема, винаходи, корисні моделі, твори наукового, технічного характеру, комп'ютерні програми, комерційні таємниці, ноу-хау або їх сукупність), в яких відображено перелік, строк, порядок та послідовність виконання операцій, процесу виробництва та/або реалізації і зберігання продукції;

    патентна чистота - властивість технологій та/або їх складових бути вільно використаними в певній державі без загрози порушення чинних на її території охоронних документів (патентів) на об'єкти права інтелектуальної власності, які належать третім особам, визначена згідно з чинними охоронними документами (патентами) на ці об'єкти та нормативно-правовими актами держави (держав), де планується використання зазначених технологій та їх складових, а також відповідно до конкретного періоду часу, обумовленого строком дії охоронних документів (патентів) на складові технологій на території такої держави (держав);

    патентно-кон'юнктурні дослідження - системний науковий аналіз властивостей технологій та їх складових, які випливають з їх правової охорони, стану ринків технологій, їх складових та продукції, патентної та ліцензійної ситуації, що склалася щодо них, характеру виробництва продукції;

    ринок технологій - система взаємовідносин споживачів технологій та їх складових і/або конкуруючих між собою постачальників цих складових, спрямованих на задоволення суспільних і державних потреб у відповідних технологіях, їх об'єктах та продукції, виготовленої з їх застосуванням;

    складова технології - частина технології, де відображено окремі елементи технології у вигляді наукових та науково-прикладних результатів, об'єктів права інтелектуальної власності, ноу-хау;

    технологія - результат інтелектуальної діяльності, сукупність систематизованих наукових знань, технічних, організаційних та інших рішень про перелік, строк, порядок та послідовність виконання операцій, процесу виробництва та/або реалізації і зберігання продукції, надання послуг;

    технології подвійного призначення - технології, які крім цивільного призначення можуть бути використані для розроблення, виробництва або використання озброєння, військової чи спеціальної техніки;

    трансфер технології - передача технології, що оформляється шляхом укладення двостороннього або багатостороннього договору між фізичними та/або юридичними особами, яким установлюються, змінюються або припиняються майнові права і обов'язки щодо технології та /або її складових;

    цільова субсидія на трансфер технологій - субсидія або фінансове сприяння, що надається державою для реалізації трансферу технологій. Величина субсидії і розподіл субсидій за термінами надання вносяться до фінансового плану здійснення трансферу технологій і затверджуються комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів Кабінету Міністрів України (далі - Комісія).

    Величина субсидій не може бути меншою за суму оподаткування, що нараховується при реалізації трансферу технологій.

Суб'єктами трансферу технологій є:

    центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки (далі - уповноважений орган), а також інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які беруть участь у закупівлі, передачі та/або використанні технологій;

    Національна академія наук України і галузеві академії наук, установи науки, освіти, охорони здоров'я та інші установи, де створюються та/або використовуються технології і яким належать майнові права на технології;

    науково-виробничі об'єднання, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, де створюються та/або використовуються технології;

    фізичні особи, які беруть участь у створенні, трансфері та впровадженні технологій, надають інформаційні, фінансові та інші послуги на всіх стадіях просування технологій та їх складових на ринок;

    юридичні та фізичні особи, які є постачальниками складових технологій, що використовуються під час застосування технологій, які пропонуються до трансферу;

    юридичні та фізичні особи, що надають технічні послуги, пов'язані із застосуванням технологій;

    технологічні брокери.

Суб'єкти трансферу технологій взаємодіють шляхом:

    обміну досвідом та інформацією щодо науково-технологічних досягнень;

    проведення консультацій з основних питань науково-технічної і технологічної політики стосовно застосування технологій та їх складових;

    виробництва та кооперації поставок складових технологій в межах договорів про їх трансфер;

    укладання інших цивільно-правових договорів відповідно до законодавства.

Розділ 2. Технологічний аудит

Трансфер технологій (ТТ) – довгий і клопіткий процес, і щоби бути впевненим в тому, що дана технологія принесе успіх, необхідно перш за все визначити її потенціал як об’єкту ТТ. Тим більше що зазвичай ініціатор ТТ (автор або власник технології) має зави шену уяву про цінність свого винаходу. «Вчений снобізм» уражує не тільки вчених. Винахідник майже завжди впевнений, що людство, дізнавшись про його епохальний винахід, негайно вишикується в чергу за цим винаходом і почне вкладати будь які суми заради його перетворення в життя. Це заблудження в поєднанні з зовсім необґрунтованою впевненістю, що саме він, автор інновації краще за інших може «впровадити» її у виробництво, дуже часто після майже неминучого провалу кидає автора в протилежну крайність, заставляючи закинути свій винахід в дальній куток пам’яті і зайнятися рутинними справами.

Тому першим заходом при трансфері технологій завжди має бути технологічний аудит – операція об’єктивної оцінки потенціалу інновації як об’єкту ТТ. Проте технологічний аудит має більш широке призначення. Щоб виявити цінність всіх знахідок, яких в більшості випадків і винахідники, і вчені, і практики через свою основну роботу не бачать (всіх можливостей і варіантів застосування цих дрібних (на їхній погляд) знахідок, вмінь, рішень), потрібний зовнішній, свіжий погляд, для чого й існує зовнішній технологічний аудит.

Найчастіше задачею цього заходу є виявлення всіх інноваційних технологій, наявних у замовника, і порівняльна оцінка потенціалу комерціалізації і потенціалу трансферу цих технологій. І той, і другий потенціал оцінюються за кількома параметрами. Найбільш гостро сьогодні стоїть питання про трансфер технологій з навчальних і наукових лабораторій, відділів і підприємств (де інноваційне багатство поєднується з зневіреним безгрошів’ям).

Однією з головних умов успішного проведення технологічного аудиту є зацікавленість керівництва організації – замовника в проведенні такого заходу і платний порядок його проведення (вже це є неявним свідченням серйозної зацікавленості організації в пошуку і комерціалізації технологій). Друга умова – співробітники організації повинні бути проінформовані про цілі і методи аудиту, оскільки на перших стадіях їх участь і підтримка обов’язкові. Зрозуміло, що самооцінка не може дати об’єктивної картини, але точно так же оцінка тільки стороннім аудитором найчастіше слабо відображає об’єктивний потенціал технології, тому краще за все працювати спільно. Досвід європейських і американських компаній показує, що технологічний аудит найкраще починати з анкетування працівників (причому і зміст питань анкети, і підбір опитуваних в кожному конкретному випадку може змінюватися), після чого за результатами аналізу анкет стає зрозумілим, кого з опитаних слід запросити для очної співбесіди. При цій співбесіді дуже важливо, щоб ведучий інтерв’ю був достатньо компетентним в тих питаннях, які необхідно уточнити чи вияснити. Якщо впевненість в достатній компетентності відсутня – краще запросити для участі в бесіді стороннього спеціаліста (експерта) в даній галузі. Правда тут виникає проблема, пов’язана з збереженням конфіденційності інформації, повідомленої під час інтерв’ю і проблема дублювання напрямів роботи ведучого інтерв’ю і запрошеного експерта. Досвід західних фірм дозволяє вирішувати ці проблеми за допомогою відповідних зобов’язань, відображених в договорі замовлення на технологічний аудит. Проте успішна робота з технологічного аудиту в значній мірі можлива лише при високому рівні взаємної довіри учасників, що в свою чергу передбачає і відповідний рівень порядності.

Ціль технологічного аудиту – виявлення сильних сторін роботи співробітників організації – замовника, тому акцент на слабких сторонах ні при анкетуванні, ні при співбесіді недопустимий, оскільки це найчастіше приводить до безрезультатності (а точніше, до необ’єктивних результатів, що в даному випадку одне і теж).

Заключна оцінка технології повинна проводитися обов’язково з участю її автора чи розробника.

Тепер розглянемо, що ж власне оцінюється при технологічному аудиті і за якими критеріями. Вибір критеріїв оцінки безпосередньо залежить від цілі аудиту і може доволі сильно варїрувати в залежності від галузі, до якої відноситься організація – замовник, від стану ділової сфери регіону чи країни, і навіть просто від специфічних умов «зовнішнього соціально – економічного середовища».

В таблиці 1 наведені в першому наближенні основні параметри, за якими може проводитися оцінка потенціалу комерціалізує мості і потенціалу трансферу технологій. З такої таблиці зазвичай починається порівняння виявлених технологій. В комірках таблиці в режимі активного обговорення проставляються бали оцінки для кожної технології, виявленої під час аудиту. В різних країнах застосовується різна система бальних оцінок. В даному випадку зручною є або шкільна п’ятибальна система, або інша п’ятибальна система оцінок; від -2 до +2 з таким змістовним наповненням кожної оцінки;

+2 - відмінно +1 – добре, прийнятно, 0 - задовільно, середньо (а також – невизначено, невідомо), -1 - погано, суттєво нижче середнього, -2 – дуже погано.

Таблиця 1 Матриця розрахунку потенціалу комерціалізує мості і потенціалу трансферу технологій. [За матеріалами статті: А.Бретт. Оценка коммерциализуемости технологий. В кн. "Коммерциализация технологий. Мировой опыт – российским регионам. М., Moscow News, 1995].

Таблиця 1

Потенціал комерціалізує мості		Технологія 1	Технологія 2	....
1	Розумна собівартість комерційної розробки
2	Можливість отримання не одного, а сімейства продуктів чи додатків
3	Наявність ринку
4	Конкурентні переваги
5	Проведена чи проводиться в даний момент промислова проробка
Сумарна оцінка потенціалу комерціалізуємості
Потенціал трансферу
1	Технологія в достатній мірі підготовлена до передачі
2	Наявна група, здатна допомогти при розробці чи передачі технології
3	Технологія варта уваги з ринкової точки зору
4	Терміни комерційної проробки розумні
5	Виявлені фактичні чи потенціальні покупці технології чи ліцензії
Сумарна оцінка потенціалу трансферу
Сумарна оцінка

Крім цього, можливий вихід за границі цього інтервалу оцінок, якщо якомусь з параметрів технологія або принципово неприйнятна (наприклад, з екологічної точки зору чи з причини подвійного використання, забороненого певними угодами), або обіцяє настільки великі прибутки, що це може переважити незначні недоліки за іншими параметрами. За результатами заповнення зведеної матриці по всіх виявлених у замовника технологіях в ході аудиту простим сумуванням балів вираховуються сумарні бали, які характеризують окремо потенціал комерціалізує мості і потенціал трансферу, а також результуючий бал як сума цих двох сумарних балів. Після обрахунків цих трьох інтегральних балів по всіх технологіях формулюється рекомендація про перевагу роботи по трансферу тих технологій, які набрали максимальні бали, а в деяких випадках – і рекомендації про найбільш привабливу стратегію трансферу чи комерціалізації. Про те це є тільки першим наближенням оцінки, яке годиться тільки для грубого порівняння виявлених технологій, оскільки: по – перше, параметри оцінки є дуже узагальненими, а по – друге, відсутні вагові коефіцієнти значущості кожного параметра (а вони з точки зору поставленої задачі зовсім не рівноцінні). Строгіший підхід до формування матриці оцінки може налічувати більше десятка таких критеріїв з ваговими коефіцієнтами, які теж суттєво розрізняються. Загалом складання такого списку само по собі є достатньо складною задачею. В таблиці 2 приведений приблизний шаблон матриці технологічного аудиту для деякої усередненої технології.

Таблиця 2