Патологічний вигин хребта вбік внаслідок хвороби остеоартриту (ерозії міжхребцевих дисків)

 

Порушенню постави сприяє професійна діяльність людини. Фізичні вправи, зв'язані з різними видами праці і спорту, викликають більший розвиток тих м'язів, які є найбільш навантаженими. Праця професіонала зумовлює тривале перебування тіла в якомусь одному положенні (наприклад, зігнутому під час роботи за верстатом) чи постійну зміну положення тіла в одному напрямку (наприклад, згинання і розгинання тулуба в столярів). Тому професійна робота є причиною сильнішого розвитку одних частин тіла і деякого відставання інших.

Досить частим порушенням постави у дітей і підлітків є плоскостопість. До цієї хвороби призводять порушення формування кісток та ослаблення зв’язок стопи. Стопа деформується, її склепіння стає недостатньо високим, і нога торкається підлоги (землі) майже усією підошвою (слід не має внутрішньої виїмки). Оскільки більшість судин і нервів стопи розміщені зі сторони підошви, перенесення вантажів, тривале ходіння або стояння на місці швидко втомлює дитину.

Для попередження плоскостопості батькам і вчителям необхідно звертати увагу на правильну ходу дітей. Необхідно, щоб навантаження припадало на п’яти та перший і п’ятий пальці стопи, склепіння було піднятим. Рекомендується ходіння босоніж по нерівній але м’якій поверхні (пісок, м’який грунт), ходіння навшпиньки, носіння взуття, що відповідає гігієнічним вимогам. Таке взуття повинне не бути тісним і бути не надто просторим, мати широкі підбори, пальці не повинні стискатися.

Основою профілактики порушень постави є гармонійний розвиток дітей і підлітків, щоденне виконання ними фізичних вправ, зміцнення здоров’я.

Загальна будова нервової системи. Будова нервових клітин

Нервовій системі в організмі людини належить особливо важлива роль. Що б не робила людина, що б не діялось в її організмі, ніщо не відбувається без участі нервової системи. Вона здійснює взаємозв’язок окремих органів між собою і всього організму з навколишнім середовищем.

В організмі немає жодної ділянки тіла, де б не було нервових утворень. Вони є усюди: в м’язах, серці, кістках, судинах, шлункові, кишках, печінці, легенях, шкірі, нирках і т.д. Тому ні одна ділянка організму не залишається поза регулюючим впливом нервової системи. З частиною нервової системи — корою великих півкуль — пов’язане все свідоме життя людини – її мислення, мова, цілеспрямована поведінка та трудова діяльність.

 

Для того, щоб правильно оцінити фізичний розвиток дитини, необхідно знати закономірності росту дитячого організму. На основі зважування і вимірювання великої кількості здорових дітей одержано середні показники (маса тіла, зріст, окружність голови, грудної клітки, живота) фізичного розвитку, а також центральний розподіл цих показників. Порівняння показників розвитку дитини з середніми значеннями дає приблизне уявлення про її фізичний розвиток.  Впливає на фізичний розвиток ряд факторів:  1. Здоров’я.  2. Зовнішнє середовище.  3. Фізичне виховання.  4. Дотримання режиму дня.  5. Харчування.  6. Загартовування.  7. Спадкової схильності.  Маса тіла доношеної новонародженої дитини становить 2500-3500 г. Протягом 1 року життя швидко збільшується маса тіла дитини (потроюється).  Середні значення приросту маси тіла за кожний місяць першого півріччя становлять, г:  1-й місяць – 500-600 7-й місяць - 600  2-й місяць – 800-900 8-й місяць - 550  3-й місяць – 800 9-й місяць - 500  4-й місяць – 750 10-й місяць - 450  5-й місяць – 700 11-й місяць - 400  6-й місяць – 650 12-й місяць – 350.  Орієнтовно щомісячний приріст маси протягом першого року життя можна визначити за формулою:  800 г – (50 х n),  де n – вік у місяцях.  Масу тіла на першому році життя можна визначити за формулою;  Для І півріччя за цією формулою маса тіла дорівнює:  маси при народженні + (800 х n),  де n – кількість місяців, 800 – середній щомісячний приріст маси протягом І півріччя.  Для ІІ півріччя життя маса тіла дорівнює:  маса при народженні + (800 х 6) (приріст маси за І півріччя) –  400 г х (n-6)  де 800 г = 6 – збільшення маси за І півріччя;  n – вік у місяцях;  400 г – середній щомісячний приріст маси за ІІ півріччя.  Річна дитина в середньому важить 10 кг.  Після першого року життя темпи зростання маси тіла поступово знижуються, збільшуються лише в період статевого дозрівання.  Масу тіла дитини у віці 2-11 років можна встановити за формулою:  10 кг + (2 х n),  де n – кількість років.  Так, дитина у 10 років повинна важити:  10 кг + (2 х 10) = 30 кг.  Зріст (довжина тіла).  У 3 місяці середній зріст становить 60 см. У 9 місяців 70 см, у рік – 75 см для хлопчиків і на 1-2 см менше для дівчаток.  1, 2, 3 – кожен місяць по 3 см = 9 см.  4, 5, 6 – кожен місяць по 2,5 см = 7,5 см.  7, 8, 9 – кожен місяць по 1,5 см = 4,5 см.  10, 11, 12 – кожен місяць по 1 см = 3 см.  Отже, в середньому дитина виростає на 24-25 см (74-75 см).  Різні частини тіла дитини ростуть неоднаково, найбільш інтенсивно – нижні кінцівки, довжина їх за весь період росту збільшується в 5 разів, довжина верхніх кінцівок - у 4 рази, тулуба – у 3 рази, висота голови – у 2 рази.  Перше витягнення іде у 5-6 років.  Друге витягнення – 12-16 років.  Середній зріст дитини до 4 років визначають за формулою:  100 см – 8(4 – n),  де n – кількість років, 100 см – зріст дитини у 4 роки.  Якщо дитині більше 4 років, то її зріст дорівнює:  100 см + 6(4 – n),  де n – кількість років.  Окружність голови і грудної клітки  Окружність голови новонародженого дорівнює 32-34 см. Особливо інтенсивно збільшується окружність голови в перші місяці життя:  у І триместрі – по 2 см на місяць;  у ІІ триместрі – по 1 см на місяць;  у ІІІ півріччі – по 0,5 см на місяць.  Середні значення окружності голови у дітей різного віку  Вік     Окружність голови, см  Новонароджений   34-35  3 місяці   40  6 місяців   43  12 місяців   46  2 роки   48  4 роки   50  12 років   52  Окружність грудної клітки у новонародженої дитини на 1-2 см менша за окружність голови. До 4 місяців іде зрівнювання грудної клітки з головою, пізніше окружність грудної клітки збільшується швидше, ніж окружність голови.  Окружність живота повинна бути дещо меншою (на 1 см) окружності грудей. Цей показник інформативний до 3 років.  Нераціональне харчування, перенесені захворювання, дефекти догляду і виховання можуть призвести до відставання у фізичному розвитку. Фізичний розвиток може, також, значно порушуватися при нейроендокринних захворюваннях.

Нерівномірність росту - пристосування, вироблене еволюцією. Бурхливий ріст тіла в довжину на першому році життя пов’язаний із збільшенням маси тіла, а уповільнення росту в наступні роки зумовлене активними процесами диференціювання клітин, тканин, органів.    Розвиток веде до морфологічних та функціональних змін, а ріст - до збільшення маси тканин, органів і всього тіла. При нормальному розвитку дитини обидва процеси тісно взаємозв’язані, але періоди інтенсивного росту можуть не збігатися з періодами інтенсивного диференціювання. Посилене диференціювання зумовлює уповільнення росту. Наприклад, маса головного і спинного мозку в основному наростає до 8-10 років, майже досягаючи маси цих органів у дорослого, а функціональне удосконалення нервової системи відбувається ще протягом тривалого часу. Дозрівання рухового аналізатора настає в 13-14 років, а разом з тим в 15-18 років відбувається подальший інтенсивний ріст і диференціація м’язової тканини.    Нерівномірність розвитку - гетерохронія - дає можливість забезпечити прискорений вибірковий ріст і диференціацію тим структурам і їхнім функціям, які насамперед необхідні організмові на даному етапі онтогенезу. П.К.Анохін висунув вчення про гетерохронію (нерівномірне дозрівання функціональних систем). Функціональні системи дозрівають нерівномірно, включаються поетапно, змінюються, забезпечуючи організмові пристосування в різні періоди онтогенетичного розвитку. Структури, які до моменту народження повинні становити функціональну систему, закладаються і дозрівають вибірково і прискорено. Наприклад, коловий м’яз рота іннервується прискорено і задовго до того, як будуть іннервовані інші м’язи обличчя. Прискореного розвитку зазнає не лише коловий м’яз рота, а й інші м’язи і ті структури центральної нервової системи, які забезпечують акт смоктання. Із всіх нервів руки насамперед і найповніше розвиваються ті, що забезпечують скорочення м’язів -згиначів пальців, які беруть участь у виконанні хватального рефлексу. Такий вибірковий і прискорений розвиток морфологічних утворень, які становлять повноцінну функціональну систему, що забезпечує новонародженому виживання дістав назву системогенезу.    4. Акселерація - прискорення розвитку. Вона характеризується : - збільшенням довжини тіла і маси новонароджених (за останні 30-40 років на 0,5-1см і 100-150г); - збільшення зросту, маси (інших параметрів тіла) дітей і підлітків усіх вікових груп. Сучасна 9-річна дитина має зріст і масу 10-річної дитини 1940 року; - більш ранню зміну дитячих пропорцій тіла дорослими; - більш раннє прорізування і заміну молочних зубів постійними (на 1-2роки); - прискорене окостеніння скелету, зокрема дрібних кісток зап’ястя (на 1-2роки), і більш раннє завершення росту. У 18ст. у чоловіків ріст тривав до 26років, у1940р. - до 21р, а у 1960 - до 18-19р.; - більш ранню появу (на 1-2роки) перших статевих ознак(у дівчат у 8-9років, у хлопців - у 10 років), більш швидке завершення цього періоду.    Справжня акселерація характеризується прискоренням фізичного розвитку і статевого дозрівання. Спеціальними дослідженнями встановлено, що акселерації фізичного розвитку не завжди відповідає високий рівень психічного розвитку, працездатності і соціальної зрілості. Тому, вчителі повинні вивчати індивідуальні особливості розвитку кожного учня і відповідно добирати форми і методи виховання.    Акселерацію пояснюють дією комплексу факторів, які ще до кінця не вивчені. Зокрема, поліпшенням загальних умов життя, харчування, медичного обслуговування, урбанізацією та інтенсифікацією темпів сучасного життя.