6. Нормування праці та його роль у визначенні заробітної плати

У ринковій економіці, заснованій на найманій праці, нормування праці — це визначення обсягу робіт певної якості (змісту), який працівник має виконати за ціну послуг своєї робочої сили. Норма праці як базовий елемент нормування являє собою виражену в одиницях праці ціну послуг робочої сили.

Нормування як процес визначення об’єктивно необхідних витрат робочого часу в усіх сферах діяльності людини є однією з найважливіших складових суспільної організації праці.

На підприємствах нормування праці має виконувати цілу низку функцій, а саме: основи планово-економічних розрахунків поточного, перспективного й прогнозного характеру; вихідної бази обліку витрат і результатів виробництва; основи раціональної організації праці, виробництва й оперативного управління підприємством; засобу встановлення норм однакової інтенсивності, забезпечення суспільно необхідної інтенсивності праці; дійового засобу забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та її оплатою.

7. Системи оплати праці

Під системою оплати праці слід розуміти діючий на підприємстві організаційно-економічний механізм взаємозв’язку між показниками, що характеризують міру (норму) праці та міру її оплати відповідно до фактично досягнутих результатів праці (відносно норми), тарифних умов оплати праці та погодженою між працівником і роботодавцем ціною послуг робочої сили.

У разі використання як міри праці кількості відпрацьованого робочого часу має місце почасова форма заробітної плати. Якщо як міра праці використовується кількість виготовленої продукції (наданих послуг), то йдеться про відрядну форму заробітної плати.

З огляду на комплексність впливу діючих систем оплати праці на матеріальні мотиви працівників їх можна поділити на прості та складні. Так, за простої почасової системи оплати праці величина заробітку працівника залежить від кількості відпрацьованого часу та встановленої тарифної ставки (посадового окладу). За простої відрядної системи заробіток працівника формують такі показники, як кількість виготовленої продукції та діючі відрядні розцінки за одиницю продукції. У складних системах кількість додаткових показників, що формують величину заробітку, залежить від кількості «вузьких» місць на виробництві, наявних резервів підвищення виробництва та реальних можливостей працівників впливати на використання цих резервів. Найпоширеніші різновиди простих і складних систем такі: проста почасова,. пряма відрядна, відрядно-прогресивна, відрядно-регресивна, почасово- преміальна, відрядно-преміальна, акордна системи оплати праці. 

У разі застосування годинних і денних тарифних ставок за простої почасової системи  величина заробітку працівника, який оплачується почасово (Зпп), визначається за такою формулою:

,                                 (1) де  — тарифна ставка працівника за одиницю часу (годину, день), грн; 

• — фактично відпрацьований працівником час, годин або днів.

За прямої відрядної системи заробіток працівника (Зв) залежить визначається за такою формулою:

,                                   (3) де  — відрядна розцінка за одиницю продукції (виконану роботу), грн;

 — кількість виготовленої продукції (виконаної роботи) у встановлених одиницях. Відрядна розцінка за одиницю продукції () визначається за такою формулою:                                  (4) або 

Р_в = Т_р/Н_в,                                (5) де  — тарифна ставка, що відповідає розряду виконаної роботи, грн;

• — норма часу, годин;

• — норма виробітку у встановлених одиницях.

За відрядно-прогресивної системи оплати праці, починаючи з певного рівня виконання норм виробітку, застосовуються відрядні розцінки за виконану роботу (операції, деталі, вироби тощо) у підвищеному розмірі. За відрядно-прогресивної системи зростання заробітної плати працюючого є вищим за його виробіток. Тому застосування цієї системи не може бути масовим і постійним. Вона вводиться на обмежений термін, як правило до 6-ти місяців, у тих виробничих підрозділах, де існує потреба суттєвого нарощування обсягів виробництва.

Різновидом відрядної оплати праці є також відрядно-регре­сивна система, характерною ознакою якої є те, що, починаючи з певного рівня перевиконання норм, відрядні розцінки знижуються. Чим вищим є рівень перевиконання норм (понад визначений вихідний (базовий) рівень), тим нижчою є розцінка за кожну одиницю продукції (виконану роботу).

Заробітна плата працівника за почасово-преміальною системою  () визначається за такою формулою:

,                               (7)

де  — тарифна заробітна плата, що відповідає заробітку, визначеному за простої почасової системи, грн;

 — сума премії за досягнення кількісних і якісних показників роботи, грн. Заробітна плата працівника за відрядно-преміальною системою  () визначається за такою формулою:

.                                 (8)

За акордної системи оплата здійснюється за виконання певного комплексу робіт, які входять до акордного завдання і уводиться для колективу працівників (бригади, ланки. Загальна сума заробітку за виконання визначеного комплексу робіт фіксується й доводиться до робітників заздалегідь, до початку роботи.