4) Уява - складова творчості.

Уява постає як антипод само собою зрозумілого, тривіального. Уява - це почуття новизни, яке є неоціненною якістю людини.

5) Уява нерозривно пов'язана з усіма ланками психіки людини.

Так, вищий "розквіт" уяви проявляється в хвилини небезпеки: перед атакою, операцією тощо. Сприймання стимулює уяву.

64. Аналітико-синтетичний характер процесів уяви. Прийоми створення образів уяви.

Творче перетворення дійсності в уяві підпорядковується своїм законам і здійснюється у відповідності з певними способами і прийомами. Нові уявлення, завдяки операціям аналізу і синтезу, виникають на основі того, що вже відображене у свідомості. Таким чином, процеси уяви полягають у розумовому розкладанні вихідних уявлень на складові частини (аналіз) і подальшому їх з'єднанні в нових сполученнях (синтез), тобто носять аналітико-синтетичний характер. Перерахуємо прийоми і способи процесу уяви.

1. Комбінування - поєднання окремих елементів різних образів в абсолютно нових комбінаціях.

2. Аглютинація - "склеювання", комбінація, злиття окремих елементів або частин кількох предметів в один образ.

3. Акцентування, або загострення, - виділення і підкреслення якої-небудь частини, деталі в створюваному образі; виділення тих чи інших рис, властивостей частин об'єкта. Даний спосіб створення образів широко використовується при створенні шаржів, карикатур. При акцентуванні використовують такі прийоми: а) Утрирування - навмисне підкреслення особливостей зовнішності або поведінки (наприклад, Карлик-Ніс, Гаргантюа); б) перебільшення або применшення (хлопчик-мізинчик, Велетень, Дюймовочка, Гулівер у країні ліліпутів); в) типізація - узагальнення і емоційне насичення образу (наприклад, Отелло - узагальнений образ ревнивця).

Враховуючи, що продуктом, або результатом, процесу уяви є образи уяви, слід відзначити їх специфіку. Образи уяви можуть виникнути як відповідно до інструкції, вказівками іншого суб'єкта, так і довільно - на основі перегляду фотографій, картин, кінофільмів, природних впливів та ін. На відміну від процесів пам'яті минулий досвід в уяві перетвориться (узагальнюється, доповнюється, перекомбініруется, набуває іншу емоційне забарвлення, змінюється його масштабність). На відміну ж від розумових образів (понять, суджень, умовиводів) в уяві значно знижена функція контролю. Уява відносно вільно, бо не скута завданням оцінки правильності того, що продукує наша свідомість або підсвідомість. Новизна образів в уяві носить не абсолютний, а відносний характер. Образ уяви є новим по відношенню до побаченого, почутого, воспринятому в якийсь момент часу або точці зору, підходу до трактування якого-небудь людини. У процесах творчості цієї новизни більше, в відтворює уяву - менше. Характерною відмінністю образів уяви є їх наочність (представляемо), віднесеність до якої-небудь модальності (зорової, слуховий, тактильної, смакової і т.п.).

65. Характеристика видів уяви. Індивідуальні особливості уяви.

Залежно від досвіду людини, роду її занять, особливостей її навчання й виховання у кожної людини уява виявляється індивідуальною. Якими ж індивідуальними особливостями уяви люди відрізняються один від одного?

Ці особливості можна розділити на три групи.

1. Пов’язані з особливостями структури процесу уяви й переважаючих її прийомів. Поверніться до прочитаного раніше розділу, у якому йдеться про структуру уяви й її прийоми. Згадайте, що здійснення різних прийомів завжди балансує між двома протилежними полюсами: вільним фонтануванням і суворою цілеспрямованістю. Уяві кожної людини властиве деяке цілком конкретне співвідношення між ними: в однієї воно заміщене до полюса фонтанування, в іншої – організованості, у третьої – точно посередині, у четвертої – постійно «скаче» туди-сюди. При цьому ступінь виразності, рівень розвитку кожного із цих двох полюсів буває різним: і якість фонтанування, і якість організованості може бути розвиненою сильно або слабко.

Подивіться перелік основних прийомів уяви. Кожна конкретна людина звичайно застосовує у своїй уяві далеко не всі з них, а лише деяку частину – ті, якими вона володіє краще, якими користуватися звикла. Відповідно до цього, у одного їх набір широкий, в іншого вузький, один найчастіше застосовує ці прийоми, другий – інші. Із цієї причини в усіх у нас уява різна.

2. Друга група індивідуальних особливостей уяви пов’язана з переважанням різних видів уяви. Поверніться до розділу, у якому описані різні види уяви. Кожна людина зазвичай використовує одні з них і не використовує інші. З їхніх сполучень і складається індивідуальний «портрет» уяви. Так, у когось частіше й краще відбувається відтворювальна уява, у когось творча, а в декого розвинені вони обидві; комусь більш властива уява довільна, комусь – мимовільна, а комусь – їхнє сполучення. Аналогічно й відносно всіх інших видів уяви. У результаті можна отримати, наприклад, такі «ланцюжки»-характеристики уяви двох різних людей: перша: творча – довільна – продуктивна – спадкоємна – екстравертована – абстрактна тощо; друга: відтворювально-творча – мимовільна – спадкоємна – інтровертовано-екстравертована – конкретна тощо.

3. Третя група індивідуальних особливостей уяви пов’язана із властивими людині загальними характеристиками образів, що виникають у неї (у першу чергу, зорових, тому що саме вони найчастіше в уяві відіграють провідну роль). Виділяють три основні параметри, якими описують образну сферу людини. Так, образи можуть мати такі полярні якості:

а) яскравість – блідість; у першому випадку вони виразні, наповнені світлом і кольором, із чіткими контурами й добре промальованими деталями; у другому – невиразні, аморфні, нечіткі, невизначеного кольору, без деталізації; образам кожної конкретної людини властиво своє цілком певне положення на цій шкалі зі зрушенням або до першого полюса, або до другого;

б) жвавість – нерухомість; у першому випадку образи рухливі, мінливі, живуть своїм власним життям, ніколи не залишаються на місці; у другому – застиглі, нерухливі, не змінюються, міцно зберігають свою первісну фактуру;

в) контрольованість – неконтрольованість; у першому випадку людина легко керує виниклими в неї образами, робить їх такими, якими вважає за потрібне; у другому – таке керування відсутнє або неможливе, їх вид і рух мало залежать від намірів і потуг людини.

Наведені параметри, за якими оцінюють індивідуальні особливості уяви, не є взаємовиключними, а радше, уточнюють і доповнюють один одного. Так, склад властивих людині прийомів уяви тісно пов’язаний з тими видами, що в неї переважають, а останні тісно пов’язані з якостями властивих людини образів.