5. Психіка і свідомість. Характеристика структури свідомості.

Структура свідомості (психологічні характеристики за А. В. Петровським, 1966):

1. Сукупність знань про навколишній світ.

2. Закріплене у свідомості розрізнення суб'єкта (Я) і об'єкта (не-Я).

3. Забезпечення цілеспрямованої мислительної діяльності людини.

4. Наявність емоційних оцінок у міжособистісних стосунках.

Свідомість, з урахуванням з її структури та властивостей, може бути представлена у наступній класифікації (С. Ю. Головін, 1997).

1. З точки зору процесу свідомість поділяється на два великих класи:

- процеси мимовільні, ті що відбуваються начебто самі собою;

- процеси довільні, ті що організуються та направляються самим суб'єктом.

2. З точки зори свідомості як стану виділяють:

- сон, розглянутий як період відпочинку;

- пильнування, або активний стан.

3. Свідомість щоденна - сукупність уявлень, знань, установок і стереотипів, основаних на безпосередньому повсякденному досвіді людей і домінуючих у соціальній спільності, до якої вони належать. Від свідомості у широкому розумінні вона відрізняється тим, що її основу не складають наукові знання, а швидше народна мудрість, яка дає можливість робити правильні висновки, що перевіряються практикою повсякденного життя.

4. Свідомість політична - відношення людини до суспільних інститутів (насамперед інститутів влади). Політична свідомість може бути тоталітарною, авторитарною, демократичною тощо.

5. Свідомість релігійна - містичне відбиття людьми пануючих над ними природних та соціальних сил в образах, уявленнях, ідеях, що співвідносяться з дією надприродних сил.

6. Свідомість екстравертована (поверхнева) - в ній усвідомлення зовнішнього та внутрішнього світу змінюються протягом дня.

6. Сучасна психологія, її зв’язок з іншими науками та місце в системі наук. Структура сучасної психології.

Розуміння можливостей використання психологічних даних в інших науках і розуміння можливостей використання психологією результатів інших наук залежить від того, яке місце відводиться психології в системі наук. У різні історичні періоди місце психології в системі наук залежало від рівня розвитку психологічних знань, а також від загальнофілософської спрямованості самої класифікаційної схеми. В історії духовного розвитку суспільства жодна галузь знання не змінювала свого місця в системі наук так часто, як психологія. Нині загальноприйнятою вважається нелінійна класифікація академіка Б.М.Кедрова. Вона відображає багатоплановість зв'язків між науками, зумовлених їхньою предметною близькістю. Схема Б.М.Кедрова має форму трикутника, вершинами якого є природничі, соціальні та філософські науки. У центрі, на межі цих трьох головних груп наук, знаходиться психологія. Таке її положення зумовлене реальною близькістю предмета та методу кожної з цих основних груп наук з предметом і методом психології, орієнтованим залежно від поставленого завдання в бік однієї з вершин трикутника.

Найважливіша функція психології, на думку Б.Ф.Ломова, полягає в тому, що вона, синтезуючи досягнення інших галузей наукового знання, є інтегратором більшості наукових дисциплін, об'єктом дослідження яких є людина.

Головним завданням психології є вивчення законів психічної діяльності в її розвитку. Ці закони розкривають, яким чином об'єктивний світ відображається в мозку людини, як через це регулюються його дії, розвивається психічна діяльність і формуються психічні властивості особистості. Психіка, як відомо, є відображенням об'єктивної дійсності, і тому вивчення психологічних законів означає, насамперед, встановлення залежності психічних явищ від об'єктивних умов життя та діяльності людини.

Психологія має тісні зв'язки з суспільними науками. Дослідження процесів і явищ, які вивчаються історією, економікою, етнографією, соціологією, мистецтвознавством та іншими суспільними науками, приводить до проблем, які по своїй суті є психологічними. Нерідко соціальні процеси і явища не можуть бути досить повно розкриті без залучення знань про механізми індивідуальної і групової поведінки людей, закономірності формування стереотипів поведінки, звичок, соціальних установок і орієнтацій, без вивчення психологічних властивостей і особливостей особистості, її здатностей, почуттів, психологічного клімату, без дослідження психологічних властивостей і особливостей особистості, її здібностей, мотивів, характеру, міжособистісних стосунків тощо. Інакше кажучи, у дослідженні соціальних процесів виникає необхідність врахування психологічних чинників, які самі по собі не визначають соціальних процесів, і, навпаки, самі вони можуть бути зрозумілими тільки на засадах аналізу цих процесів. Головні форми психічної діяльності людини виникають в умовах суспільної історії, протікають в умовах предметної діяльності, що склалася історично, спираються на ті засоби, які сформувалися в умовах праці, використання знарядь і мови.

Можна виділити ряд галузей психології, які вивчають психологічні проблеми конкретних видів людської діяльності. 1. Психологія праці вивчає психологічні особливості трудової діяльності людини, психологічні аспекти наукової організації праці. У завдання психології праці входить дослідження професійних особливостей людини, закономірностей розвитку трудових навичок, з'ясування впливу на трудівника виробничої обстановки, конструкції та розташування приладів і верстатів, засобів сигналізації тощо Розділи психології праці, які є разом з тим самостійними, хоча й тісно пов'язаними один з одним галузями психологічної науки. Інженерна психологія, авіаційна психологія, космічна психологія 2. Педагогічна психологія має своїм предметом вивчення психологічних закономірностей навчання і виховання людини. Вона досліджує формування в учнів мислення, вивчає проблеми управління процесом засвоєння прийомів і навичок інтелектуальної діяльності, з'ясовує психологічні фактори, що впливають на успішність процесу навчання, взаємини між педагогом і учнем і відносини в учнівському колективі, індивідуально-психологічні відмінності учнів, психологічні особливості навчально-виховної роботи з дітьми, обнаруживающими відхилення в психічному розвитку, психологічну специфіку роботи з дорослими в процесі їхнього навчання і т.д. Розділів, або вузькими областями педагогічної психології є: психологія навчання, психологія виховання, психологія вчителя, психологія навчально-виховної роботи з аномальними дітьми. 3. Медична психологія вивчає психологічні аспекти діяльності лікаря і поведінки хворого. Вона підрозділяється на нейропсихологию, психофармакологію, психотерапію, психопрофилактику і психогигиену, 4. Юридична психологія розглядає психологічні питання, пов'язані з реалізацією системи права. Вона підрозділяється на судову психологію, кримінальну психологію, пенітенціарну, або виправно-трудову, психологію, 5. Військова психологія досліджує поведінку людини в умовах бойових дій, психологічні сторони взаємин начальників і підлеглих, методи психологічної пропаганди і контрпропаганди, психологічні проблеми управління бойовою технікою і 6. Психологія спорту розглядає психологічні особливості особистості та діяльності спортсменів, умови і засоби їх психологічної підготовки, психологічні параметри тренованості та мобілізаційної готовності спортсмена, психологічні фактори, пов'язані з організацією та проведенням змагань. 7.Псіхологія торгівлі з'ясовує психологічні умови впливу реклами, індивідуальні, вікові й інші особливості попиту, психологічні фактори обслуговування клієнтів, досліджує питання психології моди і т. п. В умовах ринкової економіки її значення зростає. 8. Психологія наукової творчості. Своєрідний розділ психології наукової творчості складає евристика, до завдань якої відноситься не тільки дослідження закономірностей творчої (евристичної) діяльності, а й розробка методів управління евристичними процесами. 9. Психологія художньої творчості (в галузі літератури і мистецтва) та естетичного сприйняття - область, значення якої не викликає сумніву, але поки ще досить слабо вивчену.