Види мислення.

Залежно від того, яке місце в розумовому процесі займають слово, образ і дію, як вони співвідносяться між собою, виділяють три види мислення: конкретно-дієве, або практичне, конкретно-образне і абстрактне. Ці види мислення виділяються ще і на підставі особливостей завдань - практичних і теоретичних.

Конкретно-дієве мислення направлене на рішення конкретних задач в умовах виробничої, конструктивної, організаторської і іншої практичної діяльності людей. Практичне мислення це перш за все технічне, конструктивне мислення. Воно полягає в розумінні техніки і в умінні людини самостійно вирішувати технічні задачі. Процес технічної діяльності є процес взаємодій розумових і практичних компонентів роботи. Складні операції абстрактного мислення переплітаються з практичними діями людини нерозривно пов'язані з ними. Характерними особливостями конкретно-дієвого мислення є яскраво виражена спостережливість, увага до деталей, частковостям і уміння використовувати їх в конкретній ситуації, операція просторовими образами і схемами, уміння швидко переходити від роздуму до дії і назад. Саме в цьому виді мислення в найбільшій мірі виявляється єдність думки і волі.

Конкретно-образне, або художнє, мислення характеризується тим, що відвернуті думки, узагальнення людина утілює в конкретні образи.

Абстрактне, або словесно-логічне, мислення направлене в основному на знаходження загальних закономірностей в природі і людському суспільстві. Абстрактне, теоретичне мислення відображає загальні зв'язки і відносини. Воно оперує головним чином поняттями, широкими категоріями, а образи, уявлення в ньому грають допоміжну роль.

Всі три види мислення тісно пов'язані один з одним. У багатьох людей у однаковій мірі розвинені конкретно-дієве, конкретно-образне і теоретичне мислення, але залежно від характеру завдань, які людина вирішує, на перший план виступає то один, то інший, то третій вид мислення.

Якщо мислення розглядати в процесі розвитку його у дітей, то можна виявити, що раніше всього виникає мислення конкретно-дієве, потім конкретно-образне і, нарешті, абстрактно-логічне. Але особливості кожного з вказаних видів мислення у дітей декілька інші, зв'язок їх простіше.

4. Уява.

Уява-процесс створення індивідом наочних образів, внутрішня активність, за допомогою якої він здійсню випереджувальне відображення дійсності, розширює виднокруг свого життя.

Уява- це психічно- пізнавальний процес створення новіх уявлень на основі того, що є опіта, тобто процес перетворюючого віддзеркалення дійсності.

Уява виникає на грунті потреби в передбаченні результатів дії: первісна людина не могла б виконувати дію, не усвідомлюючи її мети. Можливості задоволення такої потреби приховані, очевидно , в пам`яті.Саме уявлення пам`яті, які в образній формі закріплюють досвід взаємин людини з природою, створюють підстави для відображеня очікуваного. Вже вони несуть у собі значення, користуючись якими людина будує образ світу, спочатку мимовільно,а потім і довільно оперуючи наочними образами реальності.

Уява поділяється на види залежно від способів утворення нових образів. Відтак вона може бути пасивною та активною.

Пасивна уява- мимовільне або довільне створення образів, не призначених для втілення в дійсність. До цього виду уяви належать сновидіння, фантазування та ілюзії.

Сновідіння – певним чином організована система образів, що мимовільно виникають під час сну –стану, протилежного неспанню, ознакою якого є віключеність організму від зовнішніх впливів. Аналіз електроенцефалограм біоелектричної активності мозку показує, що у всіх людей, починаючи з дворічного віку, регулярно бувають сновідіння, при цьому більшість запам`ятовує їх зміст.

Фантазування – довільне оперування образами уяви, що має задовольнити потребу. на шляху реального задоволення якої є перешкоди.

Активна уява – процес довільного створення індивідом наочних образів. Він має відтворювальний і творчий характер.

Відтворювальна уява обслуговую сприймання та відтворення об`єктів, які потребують представлення у формі наочних образів.

Творча уява – це створення нових наочних образів, які можуть бути втілені в оригінальних і суспільно-цінних продуктах.Зразком творчої уяви є мрія-внутрішня діяльність , що полягає у створення образу бажаного майбутнього.

Уява є зміною і перетворенням людиною своїх уявлень на основі:

1) зміни величини об'єктів у бік перебільшення (гіпербола) або зменшення в порівнянні з дійсними і створення таким шляхом всіляких фантастичних образів.

2) з'єднання в своїй уяві вичленних з різних об'єктів частин або елементів і створення таким шляхом уявного образу нового, не існуючого раніше в природі предмету.

3) уявного посилення якої-небудь властивості або якості, додання цій властивості невідповідний більшого або особливішого значення в характеристиці об'єкту.

4) створення нового образу в результаті узагальнення рис, що спостерігалися у ряду схожих об'єктів.

5) уявного услабленія якої-небудь властивості або якості предмету, в своєму сильному ступені контрастного образу, що приводить до побудови, наділеного властивостями, прямо

протилежними початковому.

Фізіологічну основу уяви складають залишкові (сліди) процеси збудження і гальмування, позитивних і негативних індукції, аналізу і синтезу в кіркових відділах різних аналізаторів. У результаті сетой складної нервової діяльності і виникають нові, такі, що не мали місця в реальному процесі воспріятнія поєднання тимчасових зв'язків, що утворилися в минулому досвіді, складові постійну «базу» уяви.