Тема 1 (лекція ) Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

з дисципліни "БЖД і ООП"

План лекції

1. Об'єкт та предмет безпеки життєдіяльності (БЖД), теоретичні положення БЖД, їх філософська основа.

2. Основні завдання науки про безпеку людини, історія її розвитку.

3. Ноосфера як етап розвитку людства, вклад В.І. Вернадського в розвиток науки про ноосферу.

4. Основні положення концепції сталого розвитку та програми Національної безпеки України.

5. Основні поняття та визначення БЖД, небезпека, безпека, ризик – їх взаємозв'язки.

6. Теорія ризику, оцінка рівня ризику.

7. Прийнятний ризик та безпека.

8. Управління ризиком, можливі шляхи його зменшення.

9. Сучасні проблеми життєдіяльності.

10. Законодавство України з забезпечення БЖД

Об'єкт та предмет бепеки життєдіяльності (БЖД), теоретичні положення БЖД, їх філософська основа.

Життєдіяльність (ЖД)- це специфічна форма активності людини, яка охоплює усю різноманітність взаємодії людини з навколишнім середовищем.

Базовий зміст сучасної системи державного управління в розвинутих країнах світу становлять потреби життя людини – безпека власного існування, стабільність життєзабезпечення, впевненість у завтрашньому дні, прагнення уникнути несправедливості, гарантія зайнятості, страхування від нещасного випадку, тощо.

Комплексний аналіз життєдіяльності (ЖД) передбачає розгляд людини як ланки у системі "людина - машина - навколишнє середовище". Досить часто у системі ЖД людини з'являються шкідливі та небезпечні фактори, які діють на людину. В наш час актуальним є питання не лише захисту людини від шкідливих та небезпечних факторів виробництва та навколишнього середовища, але й захисту навколишнього середовища від впливу людини та виробництва.

У розглянутій системі структурно виділяється декілька підсистем:

- пряма взаємодія людини та машини ( вивчає "Ергономіка та інженерна психологія");

- проблеми безпеки людини на виробництві (розглядає "Охорона праці");

- взаємодія системи з навколишнім середовищем (аналізує "Промислова екологія");

- дія на систему факторів надзвичайних ситуацій, розробка заходів щодо їх прогнозування, способів і засобів захисту людини, а також вирішення проблем ліквідації їх наслідків (вивчає "Цивільна оборона").

Тривалий час безпека розумілася лише як захист територій від зовнішнього вторгнення, захист національних інтересів засобами зовнішньої і внутрішньої політики, як глобальна безпека від загрози ядерного самознищення людства.

Концептуально, безпека людини має двокомпонентну будову, що конкретно виявляється:

0. в захисті від зненацького травмуючого порушення життєвого процесу в побуті, на роботі чи в суспільстві загалом;

1. в свободі від загроз голоду, хвороб, репресій.

Саме ці складові визначають або підвищення, або зниження безпеки людства і окремої соціальної групи чи особи зокрема.

Отже, безпека людини - поняття, що торкається сутності людського життя та сфери її діяльності.

Знання основ безпеки розширює психологічне поле самозахисту особистості й, зокрема, розвиває в неї здатність піклуватися про себе, задовольняти свої потреби та одержувати задоволення від життя. Активна участь кожного громадянина в піклуванні про довкілля і про самого себе є гарантом безпеки особи, суспільства і людства, на шляху до збалансованого сталого розвитку.

У всі часи людина прагнула до забезпечення своєї безпеки, охорони здоров'я. Але з появою нових приладів, машин, технологічних ліній, атомних електростанцій та інш., виникли й нові небезпеки: електричний струм, електромагнітне поле, радіація, хімічні сполуки. Практика дає людині усі підстави для висування аксіоми, що усяка діяльність людини є потенційно небезпечною. Потенційна небезпека ЖД людини існує як явно, так і приховано як результат виникають наслідки, котрі важко передбачити і що спричиняють травми, захворювання, погіршення працездатності, самопочуття, загибелі та інших небажаних наслідків.

Забезпечення безпеки - це складний процес, в якому можна виділити елементарні складові, вихідні положення, ідеї, що іменуються принципами. Принципи забезпечення безпеки за ознаками їх реалізації умовно ділять на 4 класи: орієнтуючі, технічні, управлінські, організаційні.

Орієнтуючі принципи - це основоположні ідеї, що визначають напрямок пошуку безпечних рішень і служать методологічною і інформаційною базою.

Технічні принципи спрямовані на безпосереднє відвернення дії небезпечних факторів і базуються на використанні фізичних законів. До них відносяться принципи захисту відстанню і часом, екрануванням, недоступності, блокування, герметизації, дублювання.

Управлінськими називаються принципи, які визначають взаємозв'язок і відносини між окремими стадіями і етапами процесу забезпечення безпеки. До них належать: плановість, контроль, управління, зворотний зв'язок, підбір кадрів, відповідальність.

До організаційних належать принципи, за допомогою яких реалізуються положення з залученням науково обґрунтованих рішень. Це принципи несумісності, ергономічності, раціональної організації праці і відпочинку, компенсації.

Небезпека - явища, процеси, об'єкти, які здатні за певних умов завдавати шкоди здоров'ю або життю людини як відразу, так і в майбутньому, тобто викликати небажані наслідки. Небезпека - це наслідок дії окремих факторів на людину. Розрізняють вражаючі, небезпечні та шкідливі фактори.

Вражаючі фактори можуть призвести до загибелі людини.

Небезпечні фактори викликають за певних умов травми чи раптове погіршення здоров'я (головний біль, погіршення зору, слуху, зміну психологічного і фізичного стану та ін.).

Шкідливі фактори можуть викликати захворювання чи зниження працездатності людини як у явній, так і в прихованій формі.