Тема 11. Собівартість продукції і ціноутворення Сутність і значення собівартості продукції як економічної категорії, її види

Для здійснення виробничої діяльності підприємці використовують виробничі чинники: виробничі помешкання, засоби виробництва (основні й оборотні фонди), робочу силу для виконання виробничої діяльності, послуги інших підприємств і організацій.

Проте наявність виробничих чинників не завжди гарантує необхідний результат. Головними завданнями підприємця є вибір і управління комбінацією цих чинників.

У основі будь-якого економічного рішення лежить відповідь на питання: як співвідноситься те, що витрачається на той або інший проект і те, що внаслідок здійснення проекту можна одержати понад витрати (прибуток).

Отже, однією з основних задач управління є пошук шляхів найбільш ефективного використання наявних обмежених ресурсів за допомогою планування, калькулювання, урахування і контролю витрат виробничої діяльності.

Собівартість продукції представляє виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на підготовку до виробництва, виготовлення і реалізацію продукції (робіт, послуг).

Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології й організації виробництва.

Собівартість продукції є не тільки найважливішою економічної категорією, але і якісним показником, на підставі якого можна судити про ефективність використання підприємством різноманітних видів ресурсів, а також про рівень організації праці на підприємстві.

Як економічна категорія собівартість продукції виконує ряд найважливіших функцій:

• урахування і контроль усіх витрат на випускк і реалізацію продукції;

• є базою для формування цін на продукцію підприємства, розрахунку прибутку і рентабельності;

• економічне обґрунтування доцільності вкладення реальних інвестицій на реконструкцію, технічне переозброєння і розширення діючого підприємства;

• служить одним із показників ефективності виробництва, у частині спожитих ресурсів;

• визначення оптимального обсягу випуску продукції підприємством;

• використовується при економічному обґрунтуванні прийняття управлінських рішень.

У сучасних умовах роль і значення собівартості продукції для підприємства зростає.

З економічних і соціальних позицій значення зниження собівартості для підприємства полягає в наступному:

• у збільшенні прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, а отже, у появі можливості не тільки в простому, але і розширеному відтворенні;

• у появі більшої можливості для матеріального стимулювання робітників і рішення багатьох соціальних проблем колективу підприємства;

• у поліпшенні фінансового стану підприємства і знижені ступеня ризику банкрутства;

• у можливості зниження ціни реалізації на свою продукцію, що дозволяє значною мірою підвищити конкурентноздатність продукції і збільшити обсяг продажів.

Види собівартості:

1. У залежності від часу формування витрат розрізняють:

Планова собівартість передбачає попереднє планування і розраховується на основі раніше досягнутого рівня витрат з урахуванням зниження, що передбачається.

Звітна (фактична) собівартість характеризує фактичний рівень витрат за минулий (звітний) період. Вона розраховується по звітним даним за відповідний період і використовується для визначення результатів виробничої діяльності і виявлення резервів для зниження витрат.

Кошторисна собівартість характеризує витрати на виробництво виробу або замовлення, що виконують у разовому порядку.

2. У залежності від місця формування витрат розрізняють:

Виробнича собівартість - витрати на виробництво продукції у межах усього підприємства.

Повна собівартість - складається з витрат на виробництво і реалізацію продукції.

3. По тривалості розрахункового періоду розрізняють собівартість:

• місячну;

• квартальну;

• річну.

4. По складу продукції розрізняють:

Собівартість валової продукції. З кошторису витрат вираховують витрати, що не включаються у виробничу собівартість (витрати на підготовку й освоєння нової продукції, якщо вони не фінансуються з прибутку, невиробничі витрати, утрати від браку), віднімається приріст суми зменшення залишків витрат майбутніх періодів, підсумовується приріст зменшення залишків майбутніх платежів (відпускні, винагороди за стаж роботи, підготовчі роботи в сезонних виробництвах).

Собівартість товарної продукції – це собівартість валової продукції за відрахуванням приросту залишків незавершеного виробництва плюс витрати по збуту.

Собівартість реалізованої продукції - це собівартість товарної продукції мінус приріст залишків нереалізованої (готової) продукції.

Собівартість незавершеного виробництва.

5. У промисловості розрізняють: індивідуальну і галузеву собівартість.

Індивідуальна собівартість обумовлюється конкретними умовами, у яких діє те або інше підприємство.

Галузева собівартість - це витрати, пов'язані із виробництвом і реалізацією якогось виду продукції по групі однорідних підприємств або галузей.

Середньогалузева собівартість визначається в середньому по галузі.