Прояви креативності особистості

Рівень проявів	Прояви
Інтерактивний	1. незалежність 2. доброзичливість 3. відкритість 4. безкорисність

Продовж. табл. 1.1

Процесуальний	1.генерація нових ідей і варіантів 2.гнучкість, цілеспрямованість 3.здатність вирішувати проблему за допомогою загальних розумових операцій 4.комбінування як засіб творчої уяви 5.експериментування
Результативний	1.новизна 2.оригінальність 3.конструктивність 4.економічність і простота рішення 5.осмисленість
Особистісний	1. самостійність, 2. критичність мислення 3. альтернативність 4. асоціативність пам’яті 6. потреба в творчій діяльності 7. адекватна „Я”- концепція

Висвітлюючи проблему особливостей прояву креативності процесуальному рівні, слід звернутися до дослідження Я.О.Пономарьова, який запропонував найбільш цілісну концепцію творчості як психічного процесу [108]. Систематизуючи різні класифікації фаз процесу творчості, він запропонував таку їх послідовність: перша фаза (свідома робота) – підготовча (особливий діяльний стан як передумова інтуїтивного осягнення нової ідеї); друга фаза (несвідома робота) – дозрівання (несвідома робота над проблемою, інкубація спрямовуючої ідеї); третя фаза (перехід несвідомого у свідомість) – натхнення („інсайт”) (внаслідок несвідомої роботи в області свідомості надходить ідея щодо рішення, спочатку гіпотетично, як принцип, задум); четверта фаза (свідома робота) – розвиток ідеї, її кінцеве оформлення та перевірка. У базис виділення фаз творчого процесу в теорії творчості Я.О.Пономарьовим покладено експериментально досліджений факт переходу від свідомо організованих, логічно обґрунтованих пошуків до інтуїтивного вирішення проблеми або поставленого завдання. При цьому спочатку не усвідомлюється засіб рішення, а зміст ніяк не пов'язується зі змістом попередніх пошуків. Еволюція рішення приходить на наступних етапах процесу творчості. В такому випадку рішення, знайдене інтуїтивним шляхом, переходить у логічно завершене та усвідомлюється за своїм результатом.

Аналізуючи творчий процес на методологічному рівні, Я.О.Пономарьовим [108] було виділено також абстрактні і психологічні структурні одиниці творчості, де синтез абстрактних знань позначає суть явищ, а конкретно-синтетичний підхід розглядає психологію творчості на дієво-перетворюючому рівні. Творчість - багатогранний, багатоаспектний процес, який існує як синтез пізнавальної, емоційної, вольової сфери людської свідомості, як вищий рівень пізнання, який базується на попередньо накопичених знаннях і допомагає реалізації індивідуальних властивостей людини. З цього випливає, що чим вище інтелектуальна готовність людини, тим ефектніше вона зможе займатися творчою працею. Інтелект в ієрархії структурних складових творчості посідає значне місце.

За С.О.Медником [194], ключ до креативного процесу – це вміння висловлювати те, що приходить із підсвідомого. Креативності можна досягти тоді, якщо підсвідомі ідеї внесені в свідомі твердження. Підкреслюють активність підсвідомого в творчому процесі самі творці й носії видатної креативності. Ця концепція виникла з психоаналітичного трактування. За К.Юнгом [163], креативність поділяється на 2 види: психологічну, яка пов'язана з роботою свідомості, і візіонерську, що виражає архетипові образи підсвідомого. Інші дослідники ігнорують роль підсвідомого в креативності. Рішення цієї проблеми у тому, що зважена точка зору відводить підсвідомим процесам у креативності певну роль.

Дослідники П.Ленглі, Р.Джонс [189] надають важливу роль підсвідомим елементам у контексті активації пам’яті, яка релевантна творчому інсайту і робить доступною інформацію, яку не вимагали свідомо.

Згідно Дж.Девідсона існує 3 види інсайта:

1. інсайт "виборчого декодування", який дозволяє відділити релевантну інформацію від іррелевантної;

2. інсайт "виборчого комбінування", що правильно з’єднує "шматки" інформації;

3. інсайт "виборчого порівняння" зв’язує нову інформацію з тією, що вже тримається в пам’яті. В творчому процесі можна помітити всі три види інсайту [176].

У процесі творчого інсайту, щоб оцінити людей, що мають незвичайні здібності у вирішенні складних аналітичних проблем, особливо важливі наступні два види мислення: перший – янусианські розумові процеси, другий – здатність генерувати "одночасне бачення", необхідне для вирішення складних причинно-наслідкових проблем. Янусианське мислення - здатність активно обмірковувати дві протилежні речі одночасно і через це відпрацьовувати дві несумісні точки зору на предмет паралельності [31]. Оцінює здатність людей генерувати вид інсайту другий психометричний підхід, який зв’язаний із суперсучасними навичками вирішення проблеми.

Творчий акт складається зі сприйняття проблеми, пошуку рішення, виникнення, формулювання гіпотез, їх перевірки і модифікації, знаходження результату [36, с.179].

Із розуміння креативності Т.Амабель, Ф.Баррон, Б.Хеннесі [168-170] випливає, що креативний процес виникає лише в результаті сприятливих сполучень багатьох факторів: структури індивідуальності, необхідних навичок, наявності проблем, спеціального оточення.

Виходячи з цього, можна вважати, що на процесуальному рівні показниками креативності є наступні елементи:

1. генерація нових ідей та варіантів;

2. гнучкість;

3. здатність вирішати проблему за допомогою загальних розумових операцій;

4. комбінування як засіб творчої уяви;

5. експериментування [31; 56; 108; 176; 189; 194]

На результативному рівні прояви креативності можна визначити, виходячи з поглядів Я.О.Пономарьова, згідно яких “Творчість – це така діяльність людини, в результаті якої створюється щось нове, до цього ще неіснуюче. Продукти творчості – це не тільки матеріальні продукти…, а й нові думки, ідеї, рішення, які можуть і не знаходити відразу ж матеріального втілення. Іншими словами, творчість – це створення нового в різноманітних планах і масштабах, як матеріально закріпленого, так і матеріально незакріпленого” [108, с.5-6].

За Л.М.Фрідманом “…творчість може бути двох видів – особистісна і суспільна.” [166, с.10]. Причому, під особистісною творчістю ми розуміємо створення чогось нового тільки для себе, а під суспільною – створення нового для всіх людей у науці, мистецтві, техніці тощо.

Ф.Баррон [169], Н.Роджерс [121] вважають, що креативність може бути спрямована як на зовнішні об’єкти, в результаті чого виробляються нові структури, процеси, вироби, так і на власну поведінку, що призводить до породження нових відношень, смислів, способів дій.

Т.Тардиф і Р.Стернберг, дотримуючись точки зору на самостійність процесу креативності, виділяють два основні підходи до процесу креативності: як до процесу, який протікає в окремій особистості в окремо взятий момент часу (цього кута зору дотримується більшість дослідників), або до процесу, який залежить від системи соціальних зв’язків, проблемних сфер, критеріїв оцінок креативного продукту тощо, тобто в широкому соціальному та історичному контексті; при цьому процес креативності не втрачає свого зв’язку з індивідуальністю творця, але вимагає іншого підходу до аналізу процесу та його дозрівання [202].

Отже можна вважати, що на результативному рівні показниками креативності виступають:

1. новизна результату;

2. оригінальність результату;

3. конструктивність;

4. економічність і простота рішення;

5. осмисленість [56; 121; 169; 202].

Також прояви креативності можна виявити на інтерактивному рівні.

На думку Л.С.Виготського, „будь-який вчинок людини виникає у відповідь на імпульси, поштовхи, роздратування зовні, із середовища його життєдіяльності. Таким чином, поведінка дитини – це процес взаємодії її організму з середовищем” 32. Дитина сама розвивається, змінюючи при цьому середовище, коли вона взаємодіє з середовищем.

На думку Г.С.Костюка 64, „не все те, що оточує дитину, є дійсним середовищем його розвитку. На цей процес впливають тільки ті умови, з якими він вступає в той чи інший дійсний зв’язок. Середовище впливає на розвиток індивіда через його діяльність. Зі зміною індивіда змінюється і конкретні умови його життя.” Особливості розвитку особистості в середовищі можна пояснити характером діяльності в цьому середовищі.

Створення відповідних відносин між учасниками педагогічного процесу пов’язано з позитивним настановленням до особистості іншої людини, визнання її цінності без обмежень, надлишкової критичності та оцінювання. Безоцінне ставлення знижає відчуття погрози, а тому підвищує впевненість учнів у власних вміннях, робить їх відкритими новому досвіду. Таке ставлення дозволяє понизить скептичну, оборонну позицію від страху зробити помилку. Доброзичливість, довіра у відносинах завжди дає право вільно думати і відчувати, що допомагає більший реалізації креативності [102].

Отже можна вважати, що на інтерактивному рівні показниками креативності виступають такі особливості ставлення оточуючих до особистості:

1. доброзичливість

2. відкритість

3. незалежність

4. безкорисливість [32; 64; 102].