11. Марксистська соціологія, її особливості.

К.Маркс та Ф.Енгельс зробили вагомий внесок у розвиток соціології та запропонували людству ліворадикальний проект перебудови суспільства

Особливості ідей марксистської соціології (наукового комунізму чи історичного соціалізму):

- сутність суспільства, свідомість та поведінка людей визначається реально існуючим способом виробництва матеріальних благ, який є визначальною силою суспільного розвитку (теорія суспільниї ек. формацій)

- розвиток суспільства визначається об’єктивними, всезагальними та специфічними законами

- у класовому суспільстві існують антагоністичні суперечності, які призводять до гострої, класової боротьби

- зміна соціально-політичного устрою можлива лише революційним шляхом знищення існуючого суспільства і заміною його на нове, справедливе.

К.Маркс був засновником теорії конфлікту і вважав його рушійною силою історії.

Марксизм був практичною програмою партійної соціології, яка захищала інтереси робітничого класу. Практикувався переважно в країнах Східної Європи, або серед радикально налаштованої молоді у бідних Латиноамериканських країнах.

К.Маркс та Ф.Енгельс розглядали ідеї з урахуванням суспільного розвитку того часу, які не всі підтвердилися, історичним розвитком, зокрема щодо абсолютності класової боротьби, неминучості диктатури, ролі насильства

12. Розвиток соціології е.Дюркгеймом.

Наприкінці 19 ст. зароджується класичний етап розвитку соціології, представники якого відмічають відмінність законів суспільного розвитку від законів природи.

Соціолог і філософ Е. Дюркгейм (1858-1917) став засновником нової франц. соціологічної школи.Соціологія у Дюркгейма - не лише специфічна наука, а ще й Наука Наук. Він був засновником нового методу „соціологізму = дослідження соціальних явищ шляхом порівняння та структурно-функціонального аналізу соц.фактів. Таким чином він встановлював відповідність між соц.явищем, соц.інститутом і потребою суспільства.

Він вважав, що структура суспільства це сукупність соціальних фактів у їх взаємодії та взаємозалежності, які треба вивчати як незалежну від індивідів реальність (звичаї, мова, закони, віра, грошова система, традиція).

Головна особливість методу: соціальне треба пояснювати соціальним. Соціальні факти треба розглядати як речі, які існують поза людиною та здійснюють на неї примусовий вплив. І лише завдяки цим соціальним фактам можна пояснити вчинки людини.

Соц.фактори можуть бути матеріальними (кількісними) щільність населення, розлучення, шлюбність та нематеріальними (суспільна думка, уявлення, судження)

За Дюркгеймом цінності та ідеї втілюються в соціальні норми та стають важелями соціальної регуляції.

13. Проблема соціальної солідарності за е.Дюркгеймом.

фран. соціолог і філософ Е. Дюркгейма (1858-1917) був засновником нової франц. соціологічної школи, аналізуючи якісно різні суспільства створив учення про солідарність у суспільстві.

Солідарність походить з колективної свідомості - сукупності спільних вірувань та почуттів, що розділяють члени однієї групи чи суспільства (родинна, професійна, релігійна, національна..). Колективна свідомість відображає характер та традиції народу. Чим більшим є розподіл праці, тим сильніше в людей прагнення до єдності та обміну.

Він сформулював концепцію еволюційного розвитку в розвитку 2 фаз солідарності:

= від механічної солідарності (примітивно-примусової) – властива первіснообщинному суспільству. Риси: - примусовий колективізм; рівність членів; пріоритет колективної власності, подібність індивідів, одноманітність виконуваних функцій, почуттів і вірувань. Механічна солідарність поглинає індивіда.

= до органічної солідарності (свідомо-добровільної) - властива індустріальному суспільству Риси: - розвинутий розподіл праці; відмінність, а не подібність людей різноманітність виконуваних ними функцій. Заснована на спеціалізації та розподілі праці.

Поділ праці, посилення спеціалізації змушує людей здійснювати обмін, підвищувати якість діяльності та професіоналізм, конкурувати між собою, покращувати особистості якості. Формується договірна держава, громадянське суспільство та органічна солідарність (на колективній свідомості)

За Дюркгеймом поділ праці – є мирним способом вирішення гострих соціальних проблем, обмінюватися продуктами своєї діяльності.