Передмова

Посібник “Курс економічної теорії” призначено для студентів, що вивчають економічну теорію в технічних вищих навчальних закладах. Він відрізняється від подібних навчальних матеріалів вітчизняних і закордонних авторів. Науково-навчальна економічна інформація розглядається на основі класичної економічної теорії, маржинализму, кейнсіанства й інституціоналізму. У концентрованому виді відображається сучасний стан трансформаційної економіки України.

Структура посібника відображає структуру навчального курсу “Основи економічної теорії”. У першій частині висвітлюються методологічні основи: предмет, метод й еволюція економічної теорії, суспільне виробництво, економічні системи й власність, теоретичні основи ринкової економіки. У другій частині послідовно розглядаються закони мікроекономіки (попит та пропозиція, виробництво, витрати фірми, конкуренція й монополія). Третя частина присвячена розкриттю закономірностей макроекономіки (кругообіг продуктів і доходів, держава в економічний системі, макроекономічна нестабільність, макроекономічна рівновага, фінанси, гроші, економічне зростання). У заключній частині посібника викладено закономірності світової економіки (світове господарство й форми світогосподарських зв'язків в умовах глобалізації економіки).

Посібник орієнтує студентів на системний підхід до самостійного вивчення навчальної інформації й знаходженню знань. Авторський колектив убачає в підготовленому посібнику певну умову самостійного творчого придбання студентами наукового економічного мислення. В посібнику представлено практикум, який буде корисним для самостійної роботи студентів.

Навчальний посібник створено колективом викладачів: д.е.н. Архієреєв С.І. (передмова, гл. 21), к.е.н. Решетняк Н.Б., к.е.н. Кушнір В.С. (гл. 7), Демьохіна О.О. (гл. 1), к.е.н. Єгорова Ю. В. (гл. 2), к.е.н. Шкодіна І.В. (гл. 3, 4), Попадинець О.В. (гл. 5), Вініцька С.Г. (гл. 6), Шаша Л.І. (гл. 8, 9), Клімова С.О. (гл. 10) Двінських В.М. (гл. 11), к.е.н. Рябова Т.В., к.е.н. Шимпф К. (гл. 12),к.е.н. Шибаєва Н. В. (гл. 13), Деркач М.М. (гл. 14), Чорна Т.І. (гл. 15, 16, 17), к.е.н. Соболєва О.П. (гл. 18), к.е.н. Максименко Я.А. (гл. 19), к.е.н. Шкодіна Л.Г., к.е.н. Кір’янова О.А. (гл. 20), к.е.н. Тимченко І. Є., к.е.н. Решетняк Є.В. (гл. 21).

Глава 1. Предмет і метод економічної теорії

1. Суспільство і економіка. Економіка як об'єкт вивчення і об'єкт управління

Економіка є особливою сферою життєдіяльності людей. У повсякденному житті кожній людині доводиться вирішувати різні економічні проблеми: здобувати товари, оплачувати послуги, підраховувати витрати на що-небудь. Вже в силу цього кожна людина, незалежно від її професії, соціального стану, займаної посади, є економічним агентом. Невипадково сам термін «економіка» у перекладі з грецької означає мистецтво керувати домашнім господарством (ойкос – будинок, номос – закон, правило). Але люди одночасно є не тільки споживачами благ (товарів і послуг), але й їх виробниками. Саме люди як суб'єкти економіки роблять вибір на користь виробництва того чи іншого товару (послуги), інвестують капітал у засоби виробництва (сировину, устаткування), реалізують зроблені товари, одержують доходи, платять податки. Положення економічних суб'єктів і самої економіки піддається постійним змінам. Об'єктом вивчення економічної науки і її складової частини - економічної теорії саме і є виявлення і вивчення стійких тенденцій, взаємозв'язків, пошук економічних рішень.

Для того, щоб жити, люди повинні мати дах над головою, їсти, пити, одягатися, тобто задовольняти свої матеріальні потреби. У кожної людини виникає необхідність і в задоволенні більш складних – духовних потреб (освіта, культура, дозвілля). В міру розвитку суспільства відбувається постійне зростання і зміна потреб, що знаходить відображення в законі підвищення потреб.

Для того, щоб задовольняти зростаючі потреби, необхідно працювати. При цьому зростання і зміна потреб служить найсильнішим спонукальним мотивом трудової діяльності. Основна проблема, що виникає при цьому: матеріальні і духовні потреби безмежні, а ресурси, за допомогою яких вони можуть бути задоволені, – обмежені.

Економічні ресурси (фактори виробництва) – це природні, людські і матеріальні ресурси, що використовуються для виробництва товарів і послуг. Праця – це усі фізичні і розумові здібності людей, застосовувані у виробництві товарів і послуг. Земля – усі природні ресурси виробництва: земля, ліс, вода, корисні копалини. Капітал (інвестиційні ресурси) – це усі вже створені людьми засоби виробництва (будинки, спорудження, устаткування і т. ін.). Підприємницька здібність – особливий вид людських ресурсів, що полягає в умінні найбільш ефективно використовувати всі інші фактори виробництва.

Економічна діяльність суб'єктів являє собою єдність виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ. Виробництво – процес створення благ, що ведеться заради задоволення потреб, тобто споживання. Розподіл – це визначення кількості блага, що надходить у споживання учасникам економічної діяльності. Проблеми розподілу завжди цікавили економістів, тому що несправедливий розподіл найчастіше викликає соціальну напруженість у суспільстві. Розрізняють розподіл у вузькому змісті (розподіл благ) і розподіл у широкому змісті (умов і факторів виробництва). Розрізняють також первинний розподіл і вторинний (перерозподіл). Виробничі блага і отриманий дохід підлягають перерозподілу між різними суб'єктами економічної діяльності: підприємствами і державою, державою і регіонами і т. ін. Обмін: у ході цієї стадії руху суспільного продукту економічні блага надходять до суб'єктів економічної діяльності. В умовах сучасної економіки це – обмін товарами, посередником в якому виступають гроші. На більш ранніх стадіях економічного розвитку здійснюється обмін продуктами. Споживання, тобто, задоволення потреб – кінцева мета процесу виробництва. Споживання залежить від рівня доходів.