5. Оборот об’єктів та суміжні з цим категорії цивільного права

При обороті об’єктів постають численні питання укладення правочинів з додержанням відповідних вимог та прав осіб. Крім того, ураховуючи, що оборот тягне за собою правові наслідки, урегульовані не лише цивільним законодавством, усі ці питання в сукупності стають безпосередньо пов’язаними між собою, а саме:

• урахування прав інших осіб на відчужувані об’єкти, зокрема малолітніх та неповнолітніх дітей;

• правовий режим спільної власності;

• правовстановлювальні документи на об’єкти;

• відчуження об’єктів особою, яка не має права на цей об’єкт, та наслідки цього;

• оборот і момент виникнення права власності в набувача;

• нотаріальне посвідчення та державна реєстрація правочинів;

• державна реєстрація прав на об’єкти;

• оподаткування;

• звітування та ін.

На усі наведені вище та інші аспекти увага акцентована буде пізніше —при коментуванні інших статей ЦК. Тут же лише звертається увага на значущість питання обороту об’єктів та його зв’язок з різноманітною проблематикою, що потребує врахування.

Глава 13. Речі. Майно Стаття 1. Поняття речі

1. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки.

1. Визначення поняття речі

1.1. У статті, що коментується, законодавець надав визначення речі, згідно з яким під нею розуміється предмет матеріального світу. Однак це хоча й досить об’ємне, але не безпроблемне поняття речі.

Дійсно, іноді важко визначити те, що сприймається зазвичай просто і на перший погляд зрозуміло. Так, іноді для з’ясування сутності поняття речі вдаються навіть до методу «від противного», тобто вказуючи на те, що річчю не є. Наприклад, це те, що не є особою (адже особи і речі, будучи суб’єктами та об’єктами, є протилежними «полюсами»); або те, що не є ані особою, ані тяжбою (тобто додається ще один юридичний напрям, який демонструє свою нетотожність речам); або те, що не є ані особою, ані тяжбою, ані діянням¹³. В останньому випадку ще звужується коло, в яке поміщаються речі і від якого відмежовуються й дії.

І сьогодні застосовується подібний підхід до визначення речі, шляхом вказівки на те, що нею розуміється любий матеріальний (або тілесний) об’єкт (предмет), який не є особою¹⁴.

2. Річ як матеріальна субстанція

2.1. Що ж залишається в цьому колі? Часто говорять про річ як тілесну субстанцію. Причому тілесними можуть бути як істоти, крім людини, так і предмети. Істоти ж можуть бути речами в тому розумінні, що вони не наділені вільною волею і розумом, а тому не можуть приймати вольових рішень, тобто діяти (в юридичному значенні дій). Те, що має неживу природу, є не чим іншим, як предметами.

Живим у буквальному сенсі є той, хто має душу, свідченням наявності якої є здатність відчувати і переживати, реагувати на події, що відбуваються, в емоційному плані¹⁵.

Із цього виходить, що український законодавець, визначаючи речі як предмети, вивів з їх кола тварин, визначивши їх як окремий об’єкт права¹⁶.

2.2. Наступне, на що слід звернути увагу у визначенні речі: це те, що стаття, яка коментується, вказує на річ як предмет матеріального світу. Тобто річ — це все те, що об’єктивно існує (можна побачити, «помацати»), це предмети матеріального світу, що можуть мати природне походження або створюватися в результаті різноманітної діяльності людей (вирощуватися, виготовлятися, будуватися тощо). Тобто річчю є те, що існує в дійсності, фактично, а не в уявленні, та може виникнути колись у майбутньому.

2.3. Попри те, що речами є наявні предмети матеріального світу, допускається можливість укладати правочини і з такими речами, яких ще не існує, наприклад, коли йдеться про заставу майбутнього врожаю. Договір поставки також укладається щодо постачання ще не виготовленого товару. Однак як у першому, так і в другому прикладі, такі речі з’являться і стануть предметами матеріального світу, і вже після цього з’явиться можливість їх обороту – звернення стягнення на вирощений урожай у разі, якщо заставодавець не виконав кредитного договору, забезпеченого заставою; поставки виготовленого виробником товару.

2.4. Речами не можна вважати й майнові права, які не відповідають тим ознакам, які наведені у ст. 179 ЦК України. Утім, у ч. 2 ст. 190 ЦК України майнові права визначаються як неспоживна річ, що містить у собі істотну суперечність і поняттю речі, і сутності майнових прав¹⁷.

Відмінність речі від майнових прав як об’єктів демонструється на прикладі укладення договору іпотеки на об’єкт незавершеного будівництва. Наприклад, громадянин одержує кредит під заставу майбутньої квартири. Зрозуміло, що за відсутності квартири як речі вона не може бути об’єктом права, на неї не може бути звернено стягнення у випадку порушення особою кредитного договору. Тому в цьому випадку об’єктом права виступатиме майнове право на квартиру, що будується.

2.5. Українське право не знає класифікації речей на тілесні та безтілесні. Хоча висловлена й позиція про віднесення до безтілесних речей (res incorporales) енергії та цінних паперів¹⁸.