Розділ 3. Відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування

У разі невиконання чи неналежного виконання обов'язків за договором транспортного експедирування експедитором несе відповідальність перед клієнтом. Підставами її настання є шкода, про типравна поведінка, причинний зв'язок між ними та вина.

Зокрема, у разі порушення умов договору експедитором клієнт може вимагати розірвання договору, зміни умов зобов'язання, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Крім того, клієнт вправі вимагати від експедитора сплати неустойки незалежно від відшкодування збитків, якщо ще передбачено договором або законом. Разом із тим, законодавець надає сторонам можливість передбачити у договорі відшкодування збитків лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором також може бути передбачено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнути чи відшкодувати збитки (ст. 624 ЦК України)[17].

З ч. 2 ст. 623 ЦК випливає, що для відшкодування експедитором збитків, заподіяних ним порушенням умов договору, клієнт повинен довести їх розмір[1].

У зв'язку із цим слід зазначити, що законодавство України містить спеціальні вимоги стосовно документів, які підтверджують порушення виконання експедитором умов договору. Особливо це стосується тих випадків, коли експедитор здійснює перевезення і доставку вантажу своїми силами, використовуючи власні транспортні засоби, виступаючи, таким чином, перевізником вантажу Як свідчать матеріали судової практики, недодержання вказаних вимог є причиною відмови у позові про відшкодування збитків, оскільки останні вважаються недоведеними.

Разом із тим, відповідно до положень п. 15 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, у якому засвідчуються такі обставини:

а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;

б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері;

в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;

г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін [5].

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом.

При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони.

Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).

Таким чином, невідповідність акта вимогам законодавства стала причиною відмови позивачеві у позові і неможливості відшкодування завданих збитків.

Іншим правовим наслідком, передбаченим ч. 1 ст. 611 ЦК України є одностороння відмова від зобов'язання. Проте, для того, щоб така відмова була правомірною необхідно, щоб можливість її настання була передбачена договором чи законом. Враховуючи те, що на даний час одностороння відмова клієнтом від договору транспортного експедирування за порушення умов договору експедитором законом не передбачена, сторони договору, які бажають застосувати вказану санкцію, повинні передбачити можливість її настання у договорі [10, ст.588].

Експедитор може звільнитися від відповідальності, якщо доведе, що порушення ним зобов'язань сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому недодержання обов'язків третіми особами, з якими експедитор уклав договори для забезпечення виконання перевезення, не вважається випадком (ст. 617 ЦК).

Наприклад розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за якою позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення боргу за неналежно виконане зобов’язання за договором транспортного експедирування від 25.09.08 в частині оплати.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд - ВСТАНОВИВ: 25.09.08 між позивачем та Закритим акціонерним товариством "Технологічна аграрна компанія" сторонами у справі укладений договір транспортного експедування, відповідно до умов якого відповідач, як замовник, доручає здійснити послуги з експедування вантажних перевезень зерна кукурудзи, сої та міндобрив і зобов’язується оплатити послуги, а позивач, як виконавець, зобов’язується надати послуги на маршрутах визначених у ТТН і подорожніх листах, використовуючи своє пальне.

ВИРІШИВ: В позові відмовити повністю. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським[19].

Слід також зауважити, що ст. 14 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачає відповідальність експедитора перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника [3].

Для виконання своїх зобов'язань за договором експедитор може укладати договори перевезення з транспортними організаціями. Тому причиною невиконання чи неналежного виконання ним своїх договірних зобов'язань може бути порушення зобов'язань перевізником. Особливістю відповідальності останнього є, як відомо, її обмежений характер2. Проте, аналіз чинного законодавства України дає підстави для висновку, що ця особливість жодним чином не впливає на об'єм та умови відповідальності експедитора [17].

Так, згідно з ч. 3 ст. 14 ЗУ "Про транспортно-експедиційну діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії [3].