Шлях перемоги

ч.27(2514) – 3 липня 2002 р.

Акція протесту

НА ЗАХИСТ ПРАВ УКРАЇНЦІВ

Напередодні Дня Конституції, 27 червня, 10 правоцентристських партій і громадських організацій, серед яких УРП “Собор”, Конгрес Українських Націоналістів, “Реформи і Порядок”, “Батьківщина”, УНР, НРУ, “Просвіта”, пікетували Аміністрацію Президента і Кабінет Міністрів, а також пройшли по Хрещатику до столичної мерії, скандуючи: “Україні — українську владу”, “Україна без Кучми”, “Геть — злочинну владу”. Не менш красномовними були й транспаранти: “Українці! Кучма не наш президент!”, “Зросійщенню — заслін!”, “Ні — антиукраїнській політиці влади!” Саме останнє гасло було квінтесенцією протестних акцій.

Промовці народні депутати голова НСПУ Володимир Яворівський, голова УРП “Собор” Анатолій Матвієнко, голова Всеукраїнського товариства “Просвіта” Володимир Мовчан і багато інших привернули увагу до нечуваних масштабів нехтування Конституцією України, дискримінації корінної автохтонної української нації, тотального зросійщення, що, зокрема, знайшло відображення в Указі Президента № 238 “Про відзначення 350-тиріччя Переяславської ради 1654 року”. Саме влада під проводом президента Л.Кучми провадить антиукраїнську політику, котра, як приміром, горезвісні санкт-петербурзькі угоди з Росією щодо української газотранспортної системи, завдає шкоди національним інтересам України.

До акції протесту приєдналися і шахтарі.

Право-центристські партії ініціюватимуть внесення на розгляд сесії ВР звіту уряду з питань дискримінації українців.

Ольга ДМИТРЕНКО

Нота

“РАБИ, ПІДНІЖКИ, ГРЯЗЬ МОСКВИ...”

Антиукраїнська атмосфера, яка останнім часом зусиллями влади нагнітається в нашій державі, викликає протести та обурення суспільства, зокрема, провідної верстви української наукової еліти.

Дивовижні проекти Банкової на кшталт “Року Росії в Україні”, указу президента “Про відзначення 350-ї річниці Переяславської ради 1654 року”, російсько-української робочої групи з написання підручників з історії України — далеко не повний перелік антиукраїнських заходів, що проводяться на державному рівні і зініційовані людьми (як-от відзначення Переяславської ради — блоком “За єдину Україну”), які не мають почуття національної гідності, ні державницької постави, ні знань історичних джерел, зате завжди готові в три погибелі згинатися перед Москвою “за шмат гнилої ковбаси”. Вони не спроможні збагнути самопожертви тих українських лицарів, які за свободу і честь України героїчно вмирали, тому самі з радістю приймуть від “старшого брата” кайдани, аби лише ті були золотими. Ба, ті люди не здатні навіть на тверезий аналіз подій та логіку здорового глузду. Бо якщо 11 років тому Україна формально звільнилася з-під московського поневолення, то для чого їй тепер відзначати “ювілей” його початку? Проте в партії влади на чолі з Л.Кучмою своя “логіка”, продиктована кон’юнктурою — майбутніми президентськими виборами. Прикметно, що комісію з “переяславських святкувань” очолив глава Адміністрації Президента Віктор Медведчук, до речі, доктор наук.

На антинаціональні “ініціативи” офіційного Києва відреагувала українська спільнота з усього світу. Наша газета публікує офіційні заяви та звернення Наукового товариства ім. Т.Шевченка, учених та громади діаспори, Відкритий лист українських істориків, інтелігенції та представників громадськості, під яким поставили підписи тисячі громадян України. В редакцію щодня надходять листи, автори яких обурюються антиукраїнською політикою влади. Саме в них бринить надія на відродження української гідності, бо вони — моніторинг нашої совісті.

Марія БАЗЕЛЮК

З приводу загрози політичного перегляду української історії

Президентові України Л.Кучмі

Прем’єр-міністрові України А.Кінаху

Голові Верховної Ради України В.Литвину

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ українських істориків, інтелігенції та представників громадськості

Ми висловлюємо глибоке занепокоєння з приводу створення російсько-української робочої групи для розробки нових підручників з історії України та Росії в рамках поглиблення міжурядових взаємин протягом ініційованого Президентом Росії В.Путіним “Року України в Росії”. До того ж група створена в Москві підкомісією з культурного та гуманітарного співробітництва між Росією та Україною, яку очолюють віце-прем’єри обох держав — Валентина Матвієнко та Володимир Семиноженко. Вони не є істориками, а тому не мають морального права впливати на перегляд змісту українських підручників,

Причиною створення такої робочої групи, як сказала 24 травня російський віце-прем’єр В.Матвієнко, є потреба перегляду нинішнього висвітлення історії, яке нібито зазнавало впливу політичної кон’юнктури перших років перебудови та реформ. Утім в Україні, насправді, саме в цей період зародилася незалежність історичної науки від політичної кон’юнктури, що панувала в радянську добу. Відродження історичної справедливості, в тому числі і в шкільних підручниках, не було доведено до кінця через неготовність до цього політичної еліти, про що може свідчити зволікання з державним визнанням ОУН-УПА українським національно-визвольним рухом та воюючою стороною у Другій світовій війні.

Переважна частина сучасної російської історіографії далі ігнорує або заперечує низку важливих фактів історії України. А це тепер може впливати і на зміст нових підручників з української історії.

Згадана робоча група з’явилася після того, як на нещодавніх переговорах із гуманітарного співробітництва російська сторона висловила невдоволення з приводу висвітлення в Україні замовчуваних у радянський період сторінок історії, таких, як організований Москвою голодомор 1932-1933 рр. та агресія більшовицької Росії проти нею ж визнаної Української Народної Республіки у 1917-1920 рр. Отже, йдеться про порушення прав українських істориків на незалежний науковий погляд, що рівнозначно відновленню російської політичної цензури на українські підручники з історії. Створення робочої групи супроводжується дозуванням інформації, приховуванням її від української громадськості та навіть фахівців-істориків.

Ми також висловлюємо стурбованість тим, що у момент, коли потрібно вживати заходів для виправлення пригніченого становища української мови, а також протидіяти російському політичному тиску на висвітлення українцями власної історії, виникають проекти, які можуть мати протилежну спрямованість: “Рік Росії в Україні” та санкціоноване Указом Президента України №238/2002 відзначення 350-ї річниці Переяславської козацької ради, що передбачає широкомасштабну антиукраїнську за своїм підтекстом кампанію, яка перегукується з тезами ЦК КПРС до 300-ліття “возз’єднання”. Інакше як ганебною наругою над долею України у складі Російської імперії не можна назвати державне відзначення події, від якої прослідковується процес порушення російською стороною Переяславської угоди, ліквідації козацького демократичного ладу, незалежності українських державних, економічних, військових, судових, церковних та інших суспільних інституцій, розгортання наступу на українську мову, науку, освіту, культуру, а також розв’язування репресій проти різних верств українського суспільства, козацтва, духівництва, селянства, інтелігенції.

Ми наполягаємо на розпуску згаданої російсько-української робочої групи, оскільки перегляд висвітлення історії в українських шкільних підручниках на догоду політичній кон’юнктурі нинішніх російсько-українських взаємин вважаємо неприпустимим.

Ярослав ДАШКЕВИЧ, доктор історичних наук, професор;

Володимир СЕРГІЙЧУК, доктор історичних наук, професор;

Сергій БІЛОКІНЬ, доктор історичних наук;

Павло СОХАНЬ, член-кореспондент НАН України, директор Інституту української археології та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України;

Ганна СИРПАНИК, доктор історичиих наук, професор, директор інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАНУ;

Євген СВЕРСТЮК, доктор філософії;

В’ячеслав БРЮХОВЕЦЬКИЙ, президент НаУКМА;

Наталя ЯКОВЕНКО, доктор історичних наук, професор НаУКМА;

Юрій ШАПОВАЛ, професор, доктор історичних наук;

Михайло ШВАЙКА, доктор економічних наук;

Олег ЯЦЕНКО, web-сайт “Майдан”;

Віктор БРЕХУНЕНКО, доктор історичних наук, учений секретар Інституту української археології та джерелознавства НАНУ;

Вілен ГОРСЬКИЙ, доктор філософських наук.