- •Конспект лекцій по загальній психології
- •Вступ до розділу 1
- •Тема 8. Індивідуально-психологічні особливості людини Лекція 1. Розвиток поглядів на предмет в історії психології
- •1.1. Донаукова психологія як вчення про душу
- •1.2. Психологія – наука про свідомість
- •1.3. Поведінка як предмет психології
- •1.4. Психіка як відображення
- •Лекція 2. Сучасний стан психологічної науки
- •2.1. Місце психології в системі наук. Галузі сучасної психології
- •2.2. Основні теоретичні підходи в сучасній психології
- •Основні теоретичні напрямки сучасної психології
- •2.3. Методологічні основи психології
- •2.4. Методи психологічного дослідження
- •2. Емпіричні методи:
- •3. Методи обробки даних:
- •4. Інтерпретаційні методи:
- •– Системність;
- •Лекція 3. Психіка й мозок
- •3.1. Уявлення про взаємозв’язок психіки й мозку
- •3.2. Будова та функції нервової системи
- •3.3. Рефлекторна діяльність мозку
- •Лекція 4. Виникнення і розвиток психіки у філогенезі
- •4.1. Проблема виникнення психіки. Об'єктивні критерії психіки
- •4.2. Етапи розвитку психіки у філогенезі
- •4.3. Сутність розбіжностей психіки людини і тварин
- •Лекція 5. Свідомість людини
- •5.1. Суспільно-історична природа свідомості людини
- •5.2. Розвиток свідомості в онтогенезі. Поняття вищих психічних функцій
- •5.3. Характеристики свідомості
- •5.4. Змінені стани свідомості
- •Лекція 6. Несвідомі психічні явища
- •6.1. Несвідомі механізми свідомих дій
- •2. Несвідомі чинники свідомих дій
- •3. Надсвідомі процеси
- •Лекція 7. Психологія особистості
- •7.1. Поняття особистості в психології
- •7.2. Структура особистості
- •7.3. Спрямованість та самосвідомість
- •7.4. Типології особистості
- •Деякі класичні типології
- •Лекція 8. Індивідуально-психологічні особливості людини
- •8.1. Поняття індивідуально-психологічних особливостей
- •8.2. Темперамент
- •8.3.Характер
- •8.4. Здібності
- •Лекція 9. Увага
- •9.1. Загальна характеристика уваги
- •9.2. Теорії уваги
- •9.3. Дослідження уваги в сучасній когнітивній психології
- •Лекція 10. Пам’ять
- •10.1. Загальна характеристика пам'яті.
- •10.1. Загальна характеристика пам'яті
- •10.2. Дослідження пам'яті в сучасній когнітивній психології
- •Генератор відповіді
- •10.3. Довільне і мимовільне запам'ятовування
- •10.4. Повторення й забування
- •Експериментальні умови для вивчення ретроактивного гальмування
- •Лекція 11. Уява
- •11.1. Місце уяви в структурі психічного
- •11.2. Уява і творчість
- •11.3. Уява як основа цілепокладання
- •Список використаної літератури
- •Лекція 12. Предмет психології мислення
- •1. Місце мислення в структурі психічних явищ
- •2. Науки, що вивчають мислення
- •3. Мислення як процес вирішення завдань
- •4. Види мислення
- •Лекція 13. Теорії мислення
- •1. Механістичний підхід до дослідження мислення
- •2. Телеологічний підхід
- •3. Цілісний підхід
- •4. Логічна теорія мислення
- •Лекція 14. Психологія інтелекту
- •1. Проблема визначення інтелекту
- •2. Тестологічний підхід до дослідження інтелекту
- •3. Експериментально-психологічні теорії інтелекту
- •Лекція 15. Мислення і мовлення
- •1. Проблема співвідношення мислення і мовлення
- •2. Слово й поняття
- •Висловлення й думка
- •Проблема внутрішнього мовлення в психології
- •Список використаної літератури
Лекція 6. Несвідомі психічні явища
6.1. Несвідомі механізми свідомих дій.
6.2. Несвідомі чинники свідомих дій.
6.3. Надсвідомі процеси.
6.1. Несвідомі механізми свідомих дій
Несвідомі психічні явища є зворотною стороною свідомості людини.
Усі неусвідомлювані психічні процеси можна розділити на три класи:
1) неусвідомлювані механізми свідомих дій;
2) неусвідомлювані чинники свідомих дій;
3) “надсвідомі” процеси (рис.6.1.).
До неусвідомлюваних механізмів належать:
1.1. Неусвідомлювані автоматизми – дії чи акти, які відбуваються без участі свідомості.
Аналіз автоматизмів виявляє їх двояке походження: деякі ніколи не усвідомлювалися (первинні автоматизми чи автоматичні дії), інші пройшли через свідомість й перестали усвідомлюватися (вторинні автоматизми або автоматизовані дії – навички).
До первинних автоматизмів належать уроджені акти або ті, які формуються дуже рано, часто протягом першого року життя дитини: смоктальні рухи, моргання, схоплювання предметів, ходьба, конвергенція очей тощо.
Група навичок особливо широка й цікава. Завдяки навичці:
– дія починає здійснюватися швидко й точно;
– свідомість вивільнюється й може бути спрямована на освоєння більш складної дії.
Рис. 6.1. Неусвідомлені форми психічної діяльності людини
Поле свідомості неоднорідне й містить: фокус, периферію, границю, за якою починається сфера неусвідомлюваного. Ця неоднорідна картина свідомості нібито накладається на ієрархічну систему складної дії. Найвищі поверхи системи – найбільш пізні і складні компоненти дії – виявляються у фокусі свідомості; наступні поверхи потрапляють на периферію свідомості; найнижчі й найбільш відпрацьовані – виходять за межі свідомості.
Відношення різних компонентів дії до свідомості нестабільне: у полі свідомості з’являється той чи інший “шар” ієрархічної системи актів, які складають дану дію: добре засвоєні компоненти дії ідуть з фокуса свідомості на його периферію, і звідти – в область неусвідомлюваного; деякі компоненти навички повертаються у свідомість у разі виникнення труднощів, стомлення, емоційної напруги. Це повернення у свідомість може бути результатом свідомого наміру.
Первинні автоматизми не усвідомлюються й не піддаються усвідомленню. Більш того, спроби їх усвідомлення звичайно руйнують дію.
1.2. Неусвідомлена установка – готовність організму або суб'єкта до здійснення певної дії чи до реагування певним чином.
Підготовка руки дитиною під форму предмета, який вона хоче взяти, – це приклад моторної установки. Якщо в темній кімнаті чекаєте чогось страшного і дійсно починаєте це бачити – це перцептивна установка. Можливе існування розумової установки, яка виявляється в схильності справлятися із завданням тільки звичним способом.
Установка, тобто готовність до певної дії, дає можливість здійснювати її більш ефективно.
1.3. Неусвідомлене супроводження свідомих дій не реалізує дію, як автоматизми, і не підготовляє її, як установка, а саме супроводжує. До нього відносять: мимовільні рухи, тонічні напруги, міміка й пантоміміка, а також вегетативні реакції, які супроводжують дії і стани людини.
Ці процеси включені в спілкування між людьми і служать найважливішими додатковими засобами комунікації. Вони можуть бути використані як об'єктивні показники різних психологічних станів людини – її намірів, відносин, прихованих бажань тощо. Найлегше людині вдається контролювати зовнішні дії, важче – м'язову тоніку (позу, міміку, інтонацію), найважче – вегетативні компоненти дій: сльози, тремтіння, зміну зіниці.