Розділ перший

СУТНІСТЬ

І призначення

ФІЛОСОФІЇ

1.1. Чи потрібна філософія?

А й справді, чи потрібна філософія? Чи витримала б філософія тест на корисність? Чи виправдала б вона себе перед нашим сьогоденням, коли орієнтація на корисність, доцільність, ефективність, ба навіть вульгарну вигідність стає дедалі одвертішою й стійкішою? Отож, звернімося до вашої уяви, шановний читачу.

Уявімо собі поважну комісію, яка піддає випробуванню на потрібність різні науки, а разом з ними й їхніх дітей - відповідні навчальні дисципліни. Членами комісії є Влада, Освіта, Здоровий Глузд, Масовий Читач, Пересічний Студент та інші, як то кажуть, зацікавлені особи. З Математикою, Теоретичною Механікою, навіть з Екологією ніяких ускладнень немає. Власне, ніхто до них особливо й не дослухається. Аж от надходить черга Філософії.

- Чому, - питають її, - Ви наполягаєте, щоб Ваша дочка залишилася жити на правах поважного члена дружної родини Вищої Школи?

Тут якесь непорозуміння, - відповідає Філософія. -Досі моя донечка не мала належних прав у Вищій Школі. Вона тільки зрідка заходила туди, а часом і просто прокрадалась. А та, яку шанували мов навчальну дисципліну й яка називалася нашим іменем, то дочка моєї далекої родички Ідеології.

• Хоч би як воно було, а Вам належить тепер довести свою потрібність людям, отже, й те, що знайомство з Вашою дочкою буде для студентської молоді справді корисним.

• Даруйте мені, - ніяковіє Філософія, - але я маю спочатку дещо з'ясувати. Я не дуже розумію, що таке потрібність і що таке корисність.

7

• Ото сказанула, - заходиться реготом Здоровий Глузд.

• Адже ж це знає кожний, чи не так? - підштовхує він до розмови Масового Читача.

Той мовчки знизує плечима, а Філософія продовжує:

• Чи завжди те, чого людина конче потребує, без чого вона нібито зовсім не може обійтися, справді їй потрібне? Візьміть, наприклад, солодощі, цигарки, алкоголь... А чи завжди вільно визначають люди те, чого вони потребують? Чи не намагаються вони часом подолати стан втоми зайвою годиною сну, тоді як насправді їм потрібні чисте повітря й певне фізичне навантаження? Щоб справді знати, що нам потрібно, ми повинні з певністю знати, по- перше, наші реальні (а не уявні) нестачі, по-друге, переживати їх дошкульність для нас, по-третє, бути певними, що ліквідація цих нестач справді полегшить нам життя, буде для нас справді корисним. Тільки коли виникає конча потреба спілкуватися з іноземцями, ми вважаємо корисним для себе вивчати іноземну мову.

• От бачите, - втручається Освіта. - Ви вже самі пояснили, що таке корисне. Гадаю, це вже один бал на вашу користь. Принаймні тут Ви виявилися потрібною нам.

• Але ж ми ще не з'ясували достеменно, що таке корисне. Ми щойно взялися до цього, та й то тільки тому, що почали визначати, що таке потрібність...

• Годі, годі! - подала голос Влада. - Нехай краще скаже, яку користь мають від спілкування з нею її вірні лицарі - ті, кого звуть філософами.

• Ну що ж, - мовила Філософія. - Розумію, на що Ви натякаєте. Справді, далеко не всі мої лицарі дістали земних благ або навіть визнання. Але ж чи того вони прагнули, йдучи за мною? Отож, наведу кілька свідчень. Пригадую, на питання, чого навчила його філософія, один з учнів Сократа Антісфен відповів, що він навчився вести бесіду із собою. Арістотель зазначав, що користь йому від філософії полягає в тому, що він навчився добровільно робити те, що інші роблять зі страху перед законом. А ще один з учнів Сократа Арістіпп стверджував, що філософія зробила його здатним сміливо розмовляти з ким завгодно...

• Досить, - перебиває її Влада. - Така користь від філософії нам видається сумнівною й навіть дещо підозрілою.

• Справді підозріло, - підтримує Здоровий Глузд. - Виходить так, буцімто нормальні громадяни виконують за­ кони тільки тому, що бояться покарання. Чи не надто високої

про себе думки й сама філософія, й її лицарі? Чи не криється за їхньою пихою нездатність до справжнього діла?

• Або прихований непослух і небажання чесно служити існуючим інституціям, - додає Влада.

• Зачекайте, - мовить Філософія. - Я розповім усе докладно. Й почну саме з ваших, добродії, побоювань.

- Послухаємо її, - кажуть разом Освіта й Пересічний Студент. І далі комісія уважно слухає. Будьмо ж уважними й ми.