3. Ленінська «Іскра»

Починався 1900 рік. Росія вступала у нове ХХ століття. Як і раніш в ній царювала феодально-кріпосницька династія Романових. Але у країні зріли могучі сили, здатні скинути царське самодержавство. Революційна буря неминуче наближалася.

У далекому сибірському селі Шушенському відбував заслання Володимир Ілліч Ленін. Довгими зимовими вечорами він напружено обмірковував план створення марксистської партії робочого класу, здатного підняти народ на революцію, стати на чолі її. Без такої партії неможливе було визволення трудящих від рабства. «Перед нами стоїть у всій своїй силі ворожа фортеця, - писав В.І.Ленін, - з якої осипають нас хмари ядер і куль, знищуючі кращих борців. Ми повинні взяти цю фортецю, і ми візьмемо її, якщо всі сили пробуджуючого пролетаріату з’єднаємо з усіма силами російських революціонерів в єдину партію, до якої потягнеться все, що є в Росії живе та чесне».

З чого почати організацію такої партії? З створення всеросійської політичної газети, відповідав Володимир Ілліч. Така газета стане центром будівництва партії.

Вона допоможе об’єднати у всеросійську організацію соціал-демократичні комітети, гуртки і групи, які існували в Петербурзі, Москві, Києві, Тифлисі, Одесі, Нижньому Новгороді і в багатьох інших містах. Газета дасть цим організаціям загальний план діяльності, однакове розуміння шляхів і засобів боротьби пролетаріату. Навколо газети виникне мережа революціонерів-агентів. Вони будуть розповсюджувати газету серед робочих, постачати її матеріалами. Вони складуть ядро, костяк будучої партії. Ленін вважав, що газету треба видавати за кордоном, тому, що в Росії вона була б швидко розгромлена поліцією.

В лютому 1900 року закінчився строк заслання Леніна і він виїхав у Європейську Росію. На шляху Володимир Ілліч провів ряд нарад з соціал-демократами в Уфі, Москві, Петербурзі. Пізніше, проживаючи в Пскові, він виїздив на наради в Ригу та інші міста. Обговорювався план видання газети, її перевезення, шифри для таємної переписки, адреси, явки , способи одержання кореспонденції та грошових засобів з місць.

В серпні 1900 року, вже в Швейцарії, Ленін вів переговори по цьому питанню з групою «Звільнення праці». Газету назвали «Іскра».

В грудні 1900 року вийшов перший номер «Іскри» з епіграфом «З іскри розгориться вогонь». Ці визначні слова, взяті з широковідомої відповіді декабриста Одоєвського на послання Пушкіна «В глибині сибірських руд», говорили, що «Іскра» продовжує традиції попередніх поколінь російських революціонерів.

«Іскра» почала видаватися в Німеччині. Але на початку 1902 р. німецькою міліцією разом з агентами російської охорони вдалося виявити існування іскрівської організації. Після цього, в квітні 1902 р. друк «Іскри» було перенесено в Лондон, а весною 1903 р. – в Женеву.

До редколегії «Іскри» входило 6 чоловік і основним її редактором та автором був Ленін. В газеті постійно з’являлися його статті та замітки. Ленін організував доставку газети в Росію, налагоджував зв’язки з російськими революціонерами. Йому допомагала Н. К. Крупська, яка була секретарем редакції та вела всю величезну переписку з російськими соціал-демократичними організаціями. Тираж «Іскри» складав 8-10 тис. екземплярів.

Віддруковану на тонкому папері газету перевозили в Росію в чемоданах з подвійним дном, в переплетах книг й іншими способами. Таємний вантаж доставляли на явки. Звідси «Іскра» розповсюджувалась по всій Росії. В Батумі пачки газети та іншої революційної літератури, завернуті в брезент, нерідко викидали з паровозів в море в назначених місцях, а потім робочі діставали ці тюки з дна. Доставка «Іскри» була важкою працею, пов’язаною з великим ризиком: за розповсюдження газети правительство жорстоко карало.

Номера «Іскри» передруковувались і в Росії – в Баку, Кишиневі.

Кругом «Іскри» склалася ціла сіть агентів, які розповсюджували газету в багатьох містах країни, направляли в редакцію кореспонденції, організовували іскрівські комітети та групи, установлювали зв’язки, таємні явки і т.д. Ця робота була для них серйозною революційною школою. Багато агентів «Іскри» стали потім видатними діячами партії: І. В. Бабушкін, Н.Е.Бауман, Р. С. Землячка, М. І. Калінін, Л. Б. Красін, Г. М. Кржижановскій, Н.П.Лепешинській, М. М. Литвинов, В. П. Ногін, Е. Д. Стасова, А. Д. Цюрупа, та інші.

Дуже гарно Володимир Ілліч сказав про агентів «Іскри» - чудового революціонера І. В. Бабушкіна. «Посмотрите первые 20 номеров «Искры», - писав Ленін, - все эти корреспонденции из Шуи, Иваново-Вознесенска, Орехово-Зуева и других мест центра России. Почти все они проходили через руки Ивана Васильевича, старавшегося установить тесную связь между «Искрой» и рабочими. Иван Васильевич был самым Усердным корреспондентом «Искры» и горячим ее сторонником».

«Іскра» постійно друкувала статті, кореспонденції про життя працівників, християн, солдатів, студентів; замітки про страйки, масовки, демонстрації, про права царизму з революціонерами. Газета відкликалась на всі важливі пригоди в країні. На її сторінках розкривалася широка картина життя Росії. «Іскра» допомагала працівникам та християнам правильно розібратися в різних ситуаціях0 відбувавшихся в Росії, та виховувала в них бойовий, революційний, інтернаціональний дух.

Газета придбала великий авторитет серед передових робочих та революційної інтелігенції. Один ткач в листі до редакції розповідав, що номер «Іскри» він показував багатьом товаришам, так що газета вся розійшлась. «Вона дуже дорога нам. В ній розповідається про всю нашу російську справу… Я минулої неділі зібрав 11 чоловік та читав «З чого почати?», тож ми до ночі не розходились. Як все правильно сказано, як до всього дойдено… Хочеться нам лист в цю саму «Іскру» написати, щоб вона тільки вчила, як почати, як жити, як помирати… Тепер вже нам не каси непотрібні, ні гуртки, навіть не книжки, тепер просто вчи, як в бій йти, я в бою воювати».

«Іскра» стала ідейним та організаційним центром російських революціонерів, політичним керуючим органом російського робочого руху.

Редакція «Іскри» після гострої полеміки між Леніним та Плехановим виробила марксистську програму партії, яка була опублікована в газеті в червні 1902 р.

Поступово більшість соціал-демократичних комітетів визнали ленінську «Іскру» своїм керуючим ідейним органом. «Весь цвет сознательного пролетариата стал на сторону «Искры», - писав В. І. Ленін.

Ленінська «Іскра» зіграла велику роль в підготовці // з’їзду РСДРП та в створенні більшовикової партії. З’їзд в спеціальному постановленні відмітив виняткову роль «Іскри» в захисті революційних марксистських поглядів, в боротьбі за створення партії та проголосив її центральним органом РСДРП.

З’їзд вибрав редакцію «Іскри» в складі Леніна, Плеханова та Мартова.. Останній демонстративно відказався увійти до редакції. З 45-го до 51-го номера газета редактувалася Леніним та Плехановим. Плеханов потребував включити до складу редакції інших минулих редакторів – меншовиків, з якими у Леніна були неузгодження по основних політичних питаннях. Ленін на початку листопада 1903 р. був змушений піти з редакції.

З 52-го номера «Іскра» перестала бути бойовим органом революційного марксизму, стала меншовистською газетою. Вона виходила до жовтня 1905 р. Більшовики з 1904 р. стали видавати газету «Вперед».