34. Сучасні геополітичні стратегії світового розвитку: «геополітичні розломи».

Для більшості країн, що розвиваються, характерні низький вихідний рівень та досить вузький перелік галузей виробничої, а відтак – і експортної спеціалізації. Тому головний інтерес цих економік полягає у максимальній лібералізації доступу до платоспроможних ринків розвинених країн за можливої лібералізації непріоритетних галузей. На відміну від наведених вище країни з перехідною економікою характеризуються наявною розгалуженою, проте застарілою виробничою структурою, яка “зав’язана” на численні виробничі та фінансові відносини і є джерелом коштів до державного бюджету та доходів мільйонів працівників. Тому поряд з безперечною зацікавленістю у спрощенні входу на світові ринки ці країни також надають великого значення захисту національних ринків та мінімізації економічної та соціальної ціни внутрішніх структурних перетворень. З огляду на колишню неринкову структуру економік цих країн, застосування щодо них традиційних критеріїв вельми утруднене, що фактично унеможливлює коректне розв’язання торговельних суперечок. Фактично поява перехідних економік з їхньою стійкою специфікою вимагає суттєвої модернізації міжнародних економічних угод та інституцій.

35. Концептуальні основи трансформації міжнародних економічних стратегій в умовах глобалізації.

Глобалізація відкриває нові можливості для розвитку і одночасно накладає нові обмеження та реалізацію національних економічних стратегій. При цьому можливості створюються на наднаціональному рівні, а їхнє використання, як і запобігання негативним наслідкам глобалізації, належать до першочергового обов’язку національних політик. Збереження національного суверенітету, неодмінною складовою якого є суверенне право формувати власну економічну політику, виходячи з примату національних інтересів, за сучасних умов можливе лише за врахування під час формування економічної стратегії держави суті та особливостей теперішнього етапу глобалізації, впливу національної економічної політики на адаптацію України до процесів глобалізації та пріоритету зміцнення національної конкурентоспроможності й забезпечення економічної безпеки країни.

36. Стратегія глобалізації: базові принципи формування.

Серед основних принцпів глобалізації науковці виділяють:

• лібералізацію міжнародної торгівлі (в чому чи не визначальну роль відіграло поширення умов ГАТТ/СОТ, за якими нині здійснюється близько 95 % усіх світових торговельних оборотів), що обумовила стрімке зростання обсягів та диверсифікацію географії міжнародних потоків товарів і послуг;

• лібералізацію міжнародних фінансових потоків, розвиток надпотужних транснаціональних корпорацій, формування глобального фінансового ринку;

• технологічний прогрес у сфері транспорту, електроніки, телекомунікацій, інших галузях;

• розвиток і вдосконалення засобів комунікації, що сприяло інтенсифікації інформаційного обміну, підвищенню прозорості інформаційних потоків, усуненню перешкод на його шляху, а також уніфікації соціально-культурного простору;

• посилення мобільності населення, підтримане як технологічним прогресом, так і посиленням інформаційно-культурного обміну.