- •Поняття світогляду.
- •Філософія піфагорійської школи
- •Філософія Елейської школи
- •1.Основні етапи розвитку античної філософії
- •2. Філософія Мілетської школи
- •3. Філософія піфагорійської школи
- •4. Філософія Елейської школи
- •2. Філософія софістів
- •2. Для софістів характерно:
- •4. Філософія Платона
- •5. Філософія Арістотеля
- •1. Основні риси елліністичного та римського періодів розвитку античної філософії
- •Скептицизм як філософське вчення
- •1.Основні риси середньовічної філософії
- •2. Номіналізм і реалізм – напрямки середньовічної філософії
- •3. Філософія Августина Блаженного
- •4. Філософія Фоми Аквінського (томізм)
- •1.Передумови виникнення філософії епохи Відродження
- •2. Основні напрямки філософії епохи Відродження:
- •4. Нова наукова картина світу Пізнього Відродження
- •5. Філософія Реформації
- •6. Політична філософія Ніколо Макіавеллі
- •Лекція 7. Філософія Нового часу
- •1. Раціоналізм як напрямое філософії Нового часу
- •2. Раціоналістична філософія Декарта.
- •4. Філософія Томаса Гоббса та Джона Локка
- •2.Французьке просвітництво д. Дідро, Вольтера, ж. Ж. Руссо
- •Лекція 9. Ідеї і. Канта як коперніканський переворот у філософії
- •1.Вчення і. Канта про пізнання
- •3.Структура свідомості за і. Кантом
- •2.Етика і. Канта
- •1.Іраціоналізм а. Шопенгауера. Поняття “воля”.
- •2. "Філософія життя" ф. Ніцше
- •1. Напрямки некласичної філософії
- •2. Психоаналіз як напрямок некласичного філософування
- •3. Екзистенціалізм (екзистенціальна філософія с.Кьеркегора, к.Ясперса, ж.П.Сартра, а.Камю, м.Гайдегера)
- •4. Постмодерністська філософія
- •Лекція 12. Філософські вчення Стародавнього Сходу
- •1.Філософські школи Стародавньої Індії Санкх'я
- •Міманса і Веданта
- •Вайшешика і Ньяя
- •Буддизм
- •Джайнізм
- •Локаята-Чарвака
- •2. Основні філософські вчення Стародавнього Китаю Конфуціанство
- •Даосизм
- •Лекція 13. Філософія в Україні
- •1.Передумови виникнення української філософії
- •2.Просвітницькі ідеї г.С.Сковороди
- •3.“Філософія серця” п.Юркевича.
- •4. Основні риси української філософії
-
Основні етапи розвитку античної філософії
-
Філософія Мілетської школи
-
Філософія піфагорійської школи
-
Філософія Елейської школи
1.Основні етапи розвитку античної філософії
Давньогрецька філософія (вчення, школи), вироблена грецькими філософами, що проживали на території сучасної Греції, а також у грецьких полісах (торгово-ремісничих містах-державах) Малої Азії, Середземномор'я, Причорномор'я і Криму, в елліністичних державах Азії й Африки, у Римській імперії. (В історії філософії філософія Давнього Риму або безпосередньо ототожнюється з давньогрецькою, або поєднується з нею під загальною назвою "антична філософія".)
Давньогрецька (антична) філософія у своєму розвитку пройшла чотири основних етапи:
-
досократичний – IV ст. до н. е.
-
класичний (сократичний) - середина V - кінець IV ст. до н.е.;
-
елліністичний - кінець IV - II ст. до н.е.;
-
римський - I в. до н.е. - V ст. н.е.
До досократичного періоду відноситься діяльність так званих філософів-“досократиків”:
-
Мілетської школи – “фізиків” (Фалеса, Анаксімандра, Анаксімена)
-
Геракліта Ефеського
-
Піфагорійської школи
-
Елейської школи та філософів-атомістів
Перші філософські школи Древньої Греції виникли в VI - V ст. до н.е. у ранніх давньогрецьких полісах, що знаходилися в процесі становлення.
2. Філософія Мілетської школи
Мілетська школа існувала в Древній Греції в VI в. до н.е. і одержала своє найменування від назви міста, де вона була заснована: Мілета – великого торгово-ремісничого поліса у Малій Азії. Основними представниками були Фалес (625-547 pp. до н.е.), Анаксімандр (610-546 рp. до н.е.), Анаксімен (588-525 pp. до н.е.).
Філософи Мілетської школи займалися не тільки філософією, але й іншими науками – точними і природними, намагалися пояснити закони природи (за що одержали свою другу назву - школа "фізиків"), шукали першооснову - субстанцію, з якої виник навколишній світ. Вчення мілетців про природний початок світу протиставляється міфологічним уявленням про створення світу богами з хаосу. Міфологічне тлумачення світу у мілетців замінюється визначенням поняття “Логос” (у значенні “слово”, “смисл”, “задум”, “закон”, “знання”). Логос дає початок космосу (де під “космосом” розуміється “порядок”, “гармонія”, “краса”, “спокій”, “лад”), з Логосу постає космічний порядок.
Першопочаток породжує багатоманітність речей, все існуюче, оформлює його в упорядкований Космос, керує рухом та розвитком Космосу. Визначальна тенденція цієї школи — намагання знайти невидиму простим оком єдність у видимій багатоманітності речей. Ця єдність може бути опанована тільки розумом.
Фалес – засновник Мілетськой школи, один з найперших видатних грецьких вчених і філософів:
-
першоосновою всього сущого вважав воду (“архе”);
-
вважав, що нежива природа та усі речі мають душу (тобто був гілозоїстом — одушевляв усе суще);
-
допускав наявність безлічі богів;
-
вважав центром всесвіту Землю;
-
точно визначив тривалість року — 365 днів;
-
зробив ряд математичних відкриттів (теорема Фалеса й ін.).
Анаксімандр, учень Фалеса:
-
першоосновою всього сущого вважав "апейрон" - вічну, невимірну, нескінченну субстанцію, з якої усе виникло, усе складається й у яку все перетвориться;
-
вивів закон збереження матерії (фактично відкрив атомарну будівлю речовини): усе живе, усі речі складаються з мікроскопічних елементів; після загибелі живих організмів елементи ("атоми") залишаються й у результаті нових комбінацій утворюють нові речі і живі організми;
-
першим висунув ідею про походження людини в результаті еволюції від інших тварин (передбачив вчення Ч. Дарвіна).
Анаксімен, учень Анаксимандра:
-
першопричиною всього сущого вважав повітря;
-
висунув ідею про те, що всі речовини на Землі - результат різної концентрації повітря (повітря, стискуючись, перетворюється спочатку у воду, потім в іл, потім - у ґрунт, камінь і т.д.);
-
проводив паралелі між душею людини ("психе") і повітрям ("пневмою") - "душею космосу";
-
ототожнював божества із силами природи і небесних світил.
Геракліт з Ефеса (2-я половина VI - 1-я половина V вв. до н.е.):
-
першоосновою всього сущого вважав вогонь;
-
вважав, що увесь світ знаходиться в постійному русі і зміні (“у ту саму ріку не можна ввійти двічі”);
-
був прихильником круговороту речовин у природі і циклічності історії;
-
визнавав відносність навколишнього світу (“морська вода брудна для людини, але чиста для риб”, у різних ситуаціях той самий вчинок людини може бути і гарним, і поганим);
-
всеосяжним, всепроникаючим божеством вважав Логос – Світовий Розум