- •Лекція 1. Предмет та метод історії економіки та економічної думки
- •Основні методи дослідження економічних явищ, економічні закони закономірності та принципи
- •Мета та завдання курсу
- •Зв’язок предмету з іншими економічними дисциплінами
- •Цивілізаційний підхід
- •Лекція 2. Господарство первісного суспільства та його еволюція на етапі ранніх цивілізацій
- •Загальні риси первісної економіки та етапи її розвитку
- •Особливості господарського розвитку та економічної думки Давнього Єгипту, Месопотамії, Давньої Індії, Давнього Китаю, Стародавніх Греції та Риму
- •Господарська діяльність в первісній історії України
- •Лекція 3. Особливості господарського розвитку та економічної думки періоду формування світових цивілізацій (vііі ст. До н.Е. – V ст. Н.Е.)
- •Загальна характеристика Східної та Західної цивілізації в осьовий час
- •Особливості економічної думки Стародавніх Єгипту, Месопотамії, Індії, Китаю, Греції та Риму
- •Лекція 4. Господарство та економічна думка суспільств Європейської цивілізації в період середньовіччя (V – XV ст. Ст.)
- •Загальна характеристика економіки Східної та Західної цивілізації
- •Структура феодального суспільства, суть рентних відносин та їх види
- •Особливості господарського розвитку суспільств Європейської цивілізації у V-х ст.
- •Лекція 5. Господарство та економічна думка суспільств Європейської цивілізації в період середньовіччя (V – XV ст. Ст.). (Продовження)
- •Господарська система та економічна думка Західної Європи в хі – хv ст.
- •Розвиток феодального землеволодіння та його форм в Україні
- •Лекція 6. Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації (xvі—перша половина XVII ст.)
- •Еволюція господарських форм в країнах Західної Європи на етапі розпаду натурального господарства
- •Роль Великих географічних відкриттів у становленні ринкового господарства суспільств Європейської цивілізації
- •Суть первісного накопичення капіталу
- •Форми господарств на етапі утвердження мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи та українських землях
- •Лекція 7. Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації (xvі—перша половина XVII ст.). (Продовження)
- •Меркантилізм
- •Особливості меркантилістської політики західноєвропейських держав в період зародження ринкового господарства
- •Господарського розвитку українських земель у хvі-хvіі століттях.
- •Лекція 8. Розвиток ринкового господарства в період становлення національних держав (друга половина хvіі- перша половина хіх ст.)
- •Суть та значення демократичної, індустріальної та освітньої революцій для ринкових перетворень в країнах Європейської цивілізації
- •Промисловий переворот, його суть і значення для розвитку ринкового господарства
- •Лекція 9. Розвиток ринкового господарства в період становлення національних держав (друга половина хvіі- перша половина хіх ст.). (Продовження)
- •Загальна характеристика економічних теорій епохи вільної конкуренції та їх значення для розвитку ринкового господарства в країнах Європейської цивілізації
- •Класична економічна теорія, історична школа, марксизм
- •Лекція 10. Ринкове господарство країн Європейської цивілізації в період монополістичної конкуренції (друга половина хіх – початок хх ст.)
- •Загальна характеристика розвитку господарств провідних країн Західної Європи та сша в кінці XIX - початку XX ст.
- •Маржинальний напрям економічної думки
- •Виникнення інституціоналізму та його напрями
- •Неокласичний напрям економічної думки
- •Лекція 11. Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрямки економічної думки в Україні (друга половина хіх – початок хх ст.). (Продовження)
- •Роль реформ 1848 р. Та 1861р. У становленні ринкових відносин в Україні
- •Київська соціально-психологічна школа (м.Х.Бунге, м.І.Туган-Барановський, в.Я.Желєзнов, д.І.Піхно)
- •Лекція 12. Господарство та економічна думка в період державно-монополістичного розвитку суспільств Європейської цивілізації (перша половина хх ст.)
- •Вплив Першої світової війни на розвиток господарства європейських країн та сша
- •Криза світового господарства (1929 – 1933 рр.) та шляхи виходу з неї
- •Світове господарство в роки стабілізації
- •Лекція 13. Розвиток національних економік країн Європейської цивілізації в системі світового господарства під впливом науково-технічної революції (друга половина хх ст.)
- •Загальна характеристика розвитку світової системи господарства і провідних напрямів економічної думки в 50-70-ті роки хх ст.
- •Вплив інноваційно-технологічних факторів на розвиток національних економік провідних країн Європи та сша у 50-70-ті роки хх ст.
- •Лекція 14. Розвиток національних економік країн Європейської цивілізації в системі світового господарства під впливом науково-технічної революції (друга половина хх ст.). (Продовження)
- •Розвиток економічних систем змішаного типу та його відображення в економічній думці у другій половині хх ст.
- •Розвиток корпоративної форми господарств та їх відображення у економічній думці у другій половині хх ст.
- •Лекція 15. Світове господарство та основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець хх – початок ххі ст.)
- •Інтернаціоналізація та глобалізація світового господарства останньої третини хх – початку ххі ст. Та їх відображення в економічній думці
- •Проблеми функціонування господарської системи та загальна характеристика нового кейнсіанства у 80-ті рр. Хх ст.
- •Лекція 16. Світове господарство та основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець хх – початок ххі ст.). (Продовження)
- •Розвиток світової економіки в останній третині хх – на початку ххі ст.
- •“Рейганоміка” та “тетчеризм”
- •Зміна ролі факторів економічного розвитку та еволюція інституціоналізму у другій половині хх – на початку ххі ст.
- •Трансакційний сектор економіки, теорія прав власності та трансакційних витрат
- •Лекція 17. Економічний розвиток України в умовах радянської економічної системи та його трактування в економічній думці
- •Становлення господарської системи радянського типу та теоретичне осмислення її засад в працях українських економістів
- •Основні етапи розвитку радянської господарської системи (1917-1991 рр.)
- •Реформи 60-90-х років хх ст. Як спроба вдосконалення радянської господарської системи
- •Лекція 18. Формування основ ринкового господарства в Україні (90-ті роки хх ст.)
- •Стан економіки України на момент проголошення незалежності
- •Перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки та спроби його обґрунтування в економічній літературі
-
Зміна ролі факторів економічного розвитку та еволюція інституціоналізму у другій половині хх – на початку ххі ст.
Від 50—60-х років XX ст. у межах неокласичної течії формується новий науковий напрям, представники якого працюють на межі економічної теорії та інших суспільних наук — філософії, соціології, політології, кримінології тощо. Якщо інституціонально-соціологічний напрям, що виник на початку XX ст., вважається «старим» інституціоналізмом, то цей новий науковий напрям називають неоінституціоналізмом. Неоінституціоналізм як особлива економічна теорія набула визнання у 80—-90-х рр. XX ст. Основними представниками неоінституціоналізму є Рональд Коуз (1910 р. н.), Даглас Норт (1920 р. н.), — Нобелівські лауреати, Олівер Вільямсон (1932 р. н.) та ін.
Стрижень сучасного інституціоналізму становлять два напрями — неоінституціональна економіка та нова інституціональна економіка. Незважаючи на те, що назви видаються ідентичними, ці два напрями мають принципово різні підходи до аналізу інститутів (інституцій). Обидва вони сформувалися або на основі неокласичної теорії, або під помітним впливом її. Так, перший напрям — неоінституціононалізм — залишає незмінним жорстке ядро неокласики. Другий напрям — нова інституціональна економіка — навпаки, відображає спробу створити нову теорію інститутів, не пов'язану з колишніми постулатами неокласики.
Структура сучасного Інституціоналізму та шляхи його еволюції у другій половині XX — на початку XXI ст. вельми складні. Поряд із вищезазначеними схемами класифікації умовно його можна розподілити ще на три основні школи, або «рукави»: «індустріально-соціологічна школа», «школа суспільного вибору», «кон'юнктурна школа».У більшості напрямів неоінституціоналізму основну увагу приділено правовим аспектам економічного життя. Відповідно до контрактної (договірної) парадигми неоінституціоналізму, будь-які відносини між людьми розглядаються як взаємовигідний обмін, що закріплюється певними зобов'язаннями сторін. Саме способи регламентації договірних відносин визнаються найважливішою економічною інституцією.
Утім, єдиної класифікації інституціональних теорій до цього часу так і не склалося, тому намагання врахувати наявність різноманітних підходів та взаємозв'язків між ними викликає певну складність під час висвітлення проблем інституціональної економічної теорії. Сьогодні неоінституціоналізм становить цілу сукупність підходів, об'єднаних кількома спільними базовими ідеями. Неоінституціональна теорія виходить із організаційно-контрактної перспективи, де на перший план висуваються витрати, що супроводжують взаємодію економічних агентів. Неоінституціоналізм має свої методологічні особливості, зумовлені вихідними теоретичними джерелами: традиційним інституціоналізмом та неокласикою. Зокрема, неоінституціоналізмом активно використовуються такі провідні елементи неокласичної моделі ринкової поведінки як раціональний вибір та прагматизм, методологічний індивідуалізм, концепція «економічної людини», максимізація корисності. Засновником неоінституціоналізму із повним правом вважається Рональд Коуз. У його статтях «Природа фірми» (1937) та «Проблема соціальних витрат» (1960) було вперше сформульовано дослідницьку програму неоінституціоналізму, з якою пов'язані подальші зміни у захисній оболонці неокласичної теорії.
По-перше, розглядається ширший, ніж у неокласиці, спектр форм власності та контрактних форм, на основі яких здійснюється обмін. По-друге, в неокласичну модель вводиться поняття інформаційних витрат, тобто витрат, пов'язаних із пошуком і отриманням інформації про угоду і про ситуацію на ринку загалом. По-третє, поряд із виробничими, або трансформаційними витратами неоінституціоналісти припускають існування транзакцій-них витрат. Під цим терміном, центральним для теорії трансакційних витрат (Р. Коуз, О. Вільямсон), розуміються всі витрати, що виникають при здійсненні угод. У свою чергу, нова інституціональна економіка, як уже зазначалося, відображає спробу створити нову теорію інститутів, яка не пов'язана з попередніми постулатами неокласики і представлена такими основними теоріями:
• теорія ігор (О. Моргенштерн, Дж. Неш);
-
теорія неповної раціональності Г. Саймона;
-
економіка угод (Л. Тевено, О. Фавро, А. Орлеан, Р. Буайє).
У зв'язку з розвитком пової інституціональної економіки відбулися зміни в «жорсткому ядрі» неокласики. Так, теорія ігор завдала удару по моделі загальної рівноваги Вальраса — Ерроу — Дебре, Теорія ігор ґрунтується на припущенні, що може існувати кілька точок рівноваги, які не цілком збігаються з точками оптимуму за В. Парето, або що рівновага може не існувати взагалі.
. Центральними теоріями цього напряму інституціоналізму є; теорії індустріального та нового індустріального суспільства, теорія постіндустріального суспільства, теорія суспільства «третьої хвилі», теорія інноваційно-підприємницької економіки, теорія суспільства знання, теорія інформаційного суспільства, теорія постекономічного суспільства та інші.
Подальший розвиток системи ідей індустріального суспільства зумовив становлення теорії постіндустріального суспільства. В основу концепції постіндустріального суспільства покладено теорію трьох хвиль цивілізації Е. Тоффлера —- розподіл усього суспільного розвитку натри етапи: доіндустріальний, індустріальний та суперіндустріальний. У до індустріальному суспільстві визначальною була (а в багатьох країнах країн залишається і сьогодні) сільськогосподарська сфера, з церквою та армією як головними інститутами суспільства; в індустріальному — промисловість, із корпорацією та фірмою на чолі; у постіндустріальному — сфера послуг та інформації, з університетом як головним місцем її вироблення та зосередження. Виникнення постіндустріального суспільства пов'язане передусім із тими змінами, що відбуваються в економіці, професійній системі та соціальній структурі, і зумовлені новою роллю науки та техніки — відбувається докорінна зміна структури виробництва (панування третинного та четвертинного за межами третинного секторів) та структури зайнятості (значна частка зайнятих, що має тенденцію до зростання, припадає на третинний та четвертинний сектори сервісно-інформаційної економіки).
На формування концепції постіндустріального суспільства суттєвий теоретичний вплив справили теорії індустріального суспільства (особливо концепції Р. Арона та В. Ростоу). Теорію постіндустріального суспільства було розроблено американським соціологом Д. Беллом.
Д. Белл подав концепцію постіндустріального суспільства як теорію соціальних змін, що можуть статися в суспільстві найближчими десятиліттями перш за все внаслідок розгортання вже помітних тенденцій випереджувального зростання сфери послуг та інформації, здобуття наукою нової ролі та перебудови суспільства, організованого за «економізованою» моделлю в напрямі моделі «соціологізованої».
Д. Белл розглядав становлення пост індустріального суспільства як переважно еволюційний процес, у результаті якого індустріальний світ не руйнується, а радше збагачується додатковими рисами. Найголовніша праця Д. Белла — «Прийдешнє постіндустріальне суспільство» (1973) — це завершенне теоретичне дослідження, в якому проблема постіндустріалізму розглядається в усіх її виявах: від аналізу джерел концепції до вивчення політичних і культурних процесів, що супроводжують становлення нового суспільства. Фундаментальними складовими теорії пост індустріального суспільства є такі: домінування підходу, що ґрунтується на періодизації історії не за принципом оцінки класової структури відповідних суспільств, а на підставі дослідження технологічних аспектів організації суспільного виробництва; принцип домінування технологічних аспектів організації суспільного виробництва над оцінкою класової структури поширено не лише на історичну періодизацію, а й на конкретний аналіз економічного розвитку сучасних суспільств.
Головну роль у становленні пост індустріальної теорії відіграла інституціональна теорія (вебленівська традиція), яка полягала в тому, що абстрактна ідея протиставлення стадій технологічної еволюції (у межах історичної школи), за нових умов видозмінилася в структуризацію секторів суспільного виробництва і виявлення внутрішніх закономірностей господарського розвитку, котрі не залежали від соціальної та політичної системи тієї чи іншої країни.
Ще наприкінці 40-х років XX ст. у працях американського економіста К. Кларка «Економіка у 1960 році» та французького суспільствознавця Ж. Фурастьє «Велика надія XX століття» були сформульовані методологічні принципи теорії пост індустріального суспільства — розподіл усього суспільного виробництва на три сектори: первинний (сільське господарство та видобувна галузь), вторинний (промисловість та будівництво), третинний (сфера послуг).