- •Лекція 1. Предмет та метод історії економіки та економічної думки
- •Основні методи дослідження економічних явищ, економічні закони закономірності та принципи
- •Мета та завдання курсу
- •Зв’язок предмету з іншими економічними дисциплінами
- •Цивілізаційний підхід
- •Лекція 2. Господарство первісного суспільства та його еволюція на етапі ранніх цивілізацій
- •Загальні риси первісної економіки та етапи її розвитку
- •Особливості господарського розвитку та економічної думки Давнього Єгипту, Месопотамії, Давньої Індії, Давнього Китаю, Стародавніх Греції та Риму
- •Господарська діяльність в первісній історії України
- •Лекція 3. Особливості господарського розвитку та економічної думки періоду формування світових цивілізацій (vііі ст. До н.Е. – V ст. Н.Е.)
- •Загальна характеристика Східної та Західної цивілізації в осьовий час
- •Особливості економічної думки Стародавніх Єгипту, Месопотамії, Індії, Китаю, Греції та Риму
- •Лекція 4. Господарство та економічна думка суспільств Європейської цивілізації в період середньовіччя (V – XV ст. Ст.)
- •Загальна характеристика економіки Східної та Західної цивілізації
- •Структура феодального суспільства, суть рентних відносин та їх види
- •Особливості господарського розвитку суспільств Європейської цивілізації у V-х ст.
- •Лекція 5. Господарство та економічна думка суспільств Європейської цивілізації в період середньовіччя (V – XV ст. Ст.). (Продовження)
- •Господарська система та економічна думка Західної Європи в хі – хv ст.
- •Розвиток феодального землеволодіння та його форм в Україні
- •Лекція 6. Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації (xvі—перша половина XVII ст.)
- •Еволюція господарських форм в країнах Західної Європи на етапі розпаду натурального господарства
- •Роль Великих географічних відкриттів у становленні ринкового господарства суспільств Європейської цивілізації
- •Суть первісного накопичення капіталу
- •Форми господарств на етапі утвердження мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи та українських землях
- •Лекція 7. Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації (xvі—перша половина XVII ст.). (Продовження)
- •Меркантилізм
- •Особливості меркантилістської політики західноєвропейських держав в період зародження ринкового господарства
- •Господарського розвитку українських земель у хvі-хvіі століттях.
- •Лекція 8. Розвиток ринкового господарства в період становлення національних держав (друга половина хvіі- перша половина хіх ст.)
- •Суть та значення демократичної, індустріальної та освітньої революцій для ринкових перетворень в країнах Європейської цивілізації
- •Промисловий переворот, його суть і значення для розвитку ринкового господарства
- •Лекція 9. Розвиток ринкового господарства в період становлення національних держав (друга половина хvіі- перша половина хіх ст.). (Продовження)
- •Загальна характеристика економічних теорій епохи вільної конкуренції та їх значення для розвитку ринкового господарства в країнах Європейської цивілізації
- •Класична економічна теорія, історична школа, марксизм
- •Лекція 10. Ринкове господарство країн Європейської цивілізації в період монополістичної конкуренції (друга половина хіх – початок хх ст.)
- •Загальна характеристика розвитку господарств провідних країн Західної Європи та сша в кінці XIX - початку XX ст.
- •Маржинальний напрям економічної думки
- •Виникнення інституціоналізму та його напрями
- •Неокласичний напрям економічної думки
- •Лекція 11. Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрямки економічної думки в Україні (друга половина хіх – початок хх ст.). (Продовження)
- •Роль реформ 1848 р. Та 1861р. У становленні ринкових відносин в Україні
- •Київська соціально-психологічна школа (м.Х.Бунге, м.І.Туган-Барановський, в.Я.Желєзнов, д.І.Піхно)
- •Лекція 12. Господарство та економічна думка в період державно-монополістичного розвитку суспільств Європейської цивілізації (перша половина хх ст.)
- •Вплив Першої світової війни на розвиток господарства європейських країн та сша
- •Криза світового господарства (1929 – 1933 рр.) та шляхи виходу з неї
- •Світове господарство в роки стабілізації
- •Лекція 13. Розвиток національних економік країн Європейської цивілізації в системі світового господарства під впливом науково-технічної революції (друга половина хх ст.)
- •Загальна характеристика розвитку світової системи господарства і провідних напрямів економічної думки в 50-70-ті роки хх ст.
- •Вплив інноваційно-технологічних факторів на розвиток національних економік провідних країн Європи та сша у 50-70-ті роки хх ст.
- •Лекція 14. Розвиток національних економік країн Європейської цивілізації в системі світового господарства під впливом науково-технічної революції (друга половина хх ст.). (Продовження)
- •Розвиток економічних систем змішаного типу та його відображення в економічній думці у другій половині хх ст.
- •Розвиток корпоративної форми господарств та їх відображення у економічній думці у другій половині хх ст.
- •Лекція 15. Світове господарство та основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець хх – початок ххі ст.)
- •Інтернаціоналізація та глобалізація світового господарства останньої третини хх – початку ххі ст. Та їх відображення в економічній думці
- •Проблеми функціонування господарської системи та загальна характеристика нового кейнсіанства у 80-ті рр. Хх ст.
- •Лекція 16. Світове господарство та основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець хх – початок ххі ст.). (Продовження)
- •Розвиток світової економіки в останній третині хх – на початку ххі ст.
- •“Рейганоміка” та “тетчеризм”
- •Зміна ролі факторів економічного розвитку та еволюція інституціоналізму у другій половині хх – на початку ххі ст.
- •Трансакційний сектор економіки, теорія прав власності та трансакційних витрат
- •Лекція 17. Економічний розвиток України в умовах радянської економічної системи та його трактування в економічній думці
- •Становлення господарської системи радянського типу та теоретичне осмислення її засад в працях українських економістів
- •Основні етапи розвитку радянської господарської системи (1917-1991 рр.)
- •Реформи 60-90-х років хх ст. Як спроба вдосконалення радянської господарської системи
- •Лекція 18. Формування основ ринкового господарства в Україні (90-ті роки хх ст.)
- •Стан економіки України на момент проголошення незалежності
- •Перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки та спроби його обґрунтування в економічній літературі
Лекція 15. Світове господарство та основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець хх – початок ххі ст.)
-
Інтернаціоналізація та глобалізація світового господарства останньої третини ХХ – початку ХХІ ст. та їх відображення в економічній думці.
-
Проблеми функціонування господарської системи та загальна характеристика нового кейнсіанства у 80-ті рр. ХХ ст.
-
Інтернаціоналізація та глобалізація світового господарства останньої третини хх – початку ххі ст. Та їх відображення в економічній думці
Складовою глобалізаційних процесів, а також характерною рисою сучасного етапу розвитку світового господарства є сталий розвиток міжнародної торгівлі й розширення потоків капіталів. Сучасне виробництво, що ґрунтується на новітніх технологіях, наштовхнулося на вузькість національного ринку при реалізації своєї продукції, що стимулювало прагнення країн збільшувати експорт. Нарощування обсягів міжнародної торгівлі тепер відбувається не лише за рахунок розширення експортного виробництва в країні, а й експорту капіталу до інших країн для будівництва підприємств, що вироблятимуть ці товари. Посилення спеціалізації виробництва зумовлює до перетворення великих сучасних компаній. Сучасні компанії перетворюються на транснаціональні корпорації (ТНК). Інвестування набуває форм прямих капіталовкладень. Сьогодні рівень міжнародної торгівлі набагато вищий, ніж будь-коли. У пій задіяний значно ширший набір товарів та послуг. Але найголовніша відмінність полягає в інтенсивності фінансових потоків та рух капіталів. Сучасна світова економіка, прив'язана до «електронних грошей», які існують лише у вигляді цифр на моніторі комп'ютера, не має аналогів у минулому. Проникнення ТНК до інших країн супроводжується привнесенням до цих країн нових знань, нової технології виробництва і
нових виробничих відносин. За підтримки національних урядів руйнуються соціальні структури традиційних суспільств, адже міжнародні корпорації перетворюють їх відповідно до «міжнародних стандартів». Побут, культурні цінності, економіка в різних регіонах світу стають дедалі схожими. Цій уніфікації суспільств та економік сприяють потужні потоки капіталу між країнами, що вимагають єдиних правил гри. На противагу попереднім підходам, що характеризувалися порівняно високим рівнем незалежності національних економік і більшою свободою прийняття рішень, у новій глобалізованій міжнародній економіці залишається дедалі менше можливостей для національних автономій. Це, звісно, призводить до втрати керівництва національних економік контролю в управлінні господарським розвитком країни і, зокрема, в таких ключових сферах, як «рівень державних витрат». Глобалізація економіки практично унеможливлює регулювання ринку і системи виробництва в країні на національному рівні.
Глобалізація набуває різного сенсу залежно від того, чи йдеться про окрему компанію, галузь, країну, або про світове виробництво загалом. Глобалізація фінансового капіталу випробувала концепції рівноважного розвитку ринкової економіки на основі ліберальної економічної політики. Класична і неокласична економічні теорії спиралися на раціональну основу пізнання, на досконалість знань. Але вже Хайєк стверджує, що абсолютне знання на основі сучасної інформації не існує і неможливе, а отже, рівноважного стану не можна досягти і в умовах централізованої економічної системи, і тому тільки ринок може з найменшими витратами уникнути втрат від асиметрій, що виникають. Хоча Пригожий (брюссельська школа) стверджує, що саме хаос породжує порядок. Але це означає, що теорія «економіки раціональних очікувань» повинна стати надбанням історії економічних учень.
Глобалізація, збільшивши простір і глибину фінансових ринків, нестабільність не ліквідувала, а породила умови її безупинної нестійкості. У кредитних відносинах також відбулися серйозні зміни. Суб'єктивна оцінка у зв'язці «кредит—застава» — реальність. Цінність застави залежить від того, яку суму готовий позичити банк його власнику. Особливо це характерно у відносинах центру і периферії на постсоціалістичному просторі, де кредитні ризики дуже великі. А кредитний ризик веде до збільшення ставки процента. Тут відносини «дикого капіталізму», а Дж. Сорос називає його «бандитським капіталізмом».Для сучасного періоду розвитку світового господарства характерним також с посилення ідеології інтернаціоналізації та консолідації. Цьому сприяв розвиток продуктивних сил, що дедалі більше вимагав активного обміну між багатьма країнами та уніфікованих правил гри на міжнародному ринку. Від переговорів на двосторонній основі, що створювало різні умови для експорту чи імпорту одного товару, країни перейшли до міжнародних угод. Стосовно посилення ідеології інтернаціоналізації та консолідації у світовому господарстві необхідно зазначити, що нині на авансцену світового економічного життя виходять нові учасники,
які, поряд із традиційними, стають головними законодавцями моди у світогосподарських процесах. Так, сьогодні виокремлюють вісім нових основних суб'єктів, що справляють вирішальний вплив на світогосподарські процеси. Це - міжнародні організації — Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Продовольча і сільськогосподарська організація об’єднаних Націй (ФАО), Міжнародна організація праці (МОП), Світова організація торгівлі (СОТ);
країни «Великої сімки» — С7 (чи вісімки, С8, разом із Росією);регіональні організації, яких налічується близько 60;2)багатонаціональні корпорації (понад 60 тисяч);3)інституціональні інвестори (пенсійні та інвестиційні фонди, страхові компанії); 4)неурядові організації; 5)великі міста; 6)окремі видатні особистості (науковці -— лауреати Нобелівської премії, університетські професори, відомі фінансисти, підприємці та ін.) Таким чином, глобалізація стала постійним чинником внутрішньої та міжнародного економічного життя.
Новими економічними явищами, що характеризували функціонування світового господарства у 70-х на початку 80-х рр. XX ст., були: подальше розгортання НТР, посилення інтелектуалізації й віртуалізації економічних відносин; вступ виробництва на основі переходу до наукомістких і ресурсозбережувальних технологій у фазу глобальної технологічної модернізації; вичерпність традиційних екстенсивних факторів економічного зростання; загострення проблеми дефіцитності енергетичних ресурсів у вигляді глобальної енергетичної (нафтогазової) кризи розвинених країн. Також у цей період посилювалася роль екологічної складової економічного прогресу перед загрозою тотального руйнування навколишнього природного середовища. Зростання інтернаціоналізації господарських зв’язків та панування транснаціональних корпорацій надавали кризовим явищам характеру. глобальності. Характерним було також поєднання глобальних проблем із поглибленням економічних суперечностей та виявів макроекономічної нестабільності економік провідних країн Заходу. Світові економічні кризи 1974—1975 та 1980—1982 рр. Надзвичайної гостроти їм надавало поєднання циклічних спадів із низкою структурних криз —- енергетичною, валютно-фінансовою, екологічною, що зумовило небачені раніше за глибиною й раптовістю шоки пропозиції. Стрімке зростання світових цін на нафту спричинило подорожчання паливно-сировинних ресурсів. Ціни на сировину та паливо впродовж 1972—1973 рр. перевищили зростання їх за період від кіпця Другої світової війни до 1972 року, що завдало нищівного удару по пропозиції; зумовило спад у країнах із розвиненою ринковою економікою за одночасного зростання цін. Суттєвою відмінністю від попередніх циклічних спадів стало таке нове економічне явище, як стагфляція — одночасний спад зі зростанням безробіття, та інфляція. Необхідність пошуку шляхів виходу з кризи кейнсіанського напряму призвела до посилення критики кейнсіанської ортодоксії з боку представників неортодоксального кейнсіанства. Вихід із кризи вбачали в необхідності модернізації та модифікації методологічних засад кейнсіанства. Посилення розмежування в середовищі кейнсіанства наприкінці 60-х — на початку 70-х рр. XX ст., що було пов'язане з переоцінкою вагомості ортодоксальної теорії кейнсіанства з боку самих кейнсіанців, призвело до формування двох основних тенденцій подальшого розвитку цього напряму: по-перше — традиційні кейнсіанці, представники старого покоління кейнсіанців (П. Самуельсон, Дж. Тобін, Г. Екклі, Л. Клейн, Ф. Модільяні), які за умов теоретичної кризи цього напряму залишилися на непохитних позиціях кейнсіанської ортодоксії, і, по-друге — посткейнсіанці, що являли собою молоду генерацію науковців-новаторів (Р. Клауер, А. Лейонхуфвуд, П. Девідсон, С. Вайнтрауб, X. Мінскі), які виступили з різкою критикою ортодоксальної кейнсіанської теорії. Утворилось 2 течії. Отже, виходячи зі сказаного вище, можна вирізнити дві основні течії у структурі посткейнсіанства:
1)американська течія посткейнсіанства, або монетарне посткейнсіанство — Р. Клауер, А. Лсйонхуфвуд, П. Девідсон, С. Вайптрауб, X. Мінскі;
2)англійська течія посткейнсіанства, або калецькіансько-неорікардіанське посткейнсіанство — Дж. Робінсон, Н. Калдор, П. Сраффа, Л. Пазінетті, Я. Крсгель, Дж. Ітуелл. Отже, у 1970-х рр. посткейнсіанство як нове теоретичне відгалуження кейнсіанського напряму зробило спробу оновлення макроекономічної теорії з урахуванням змін у тогочасній ринковій економіці.
До ідейно-теоретичних ідей посткейнсіанства можна віднести:
1) власне теорію Дж. М. Кейнса, яка лежала в основі обох напрямів посткейнсіанства;
2) критичне й творче використання ідей монетаризму та неокласичної мікроекономічної теорії американськими посткейнсіанцями;
3)відродження рікардіанства, і передусім методологічних за сад його теорії вартості представниками англійського посткейнсіанства (П. Сраффа);
4)використання англійськими посткейнсіанцями здобутків інституціонального напряму економічної теорії, враховуючи у власних дослідженнях існування і взаємодію соціально-економічних та політичних інституцій;
5)використання наукових ідей макроекономічної теорії й теорії розподілу національного доходу, економіко-математичні методи дослідження польського економіста Міхала Калецького;
6)визнання деякими представниками англійського посткейнсіанства (Дж. В. Робінсон) доцільності використання елементів марксистського аналізу, особливо макроекономічних, загальнорівноважних аспектів теорії суспільного відтворення.
Посткейнсіанські течії об'єднують спільні цілі, якими є:
1)теоретичне протистояння неокласичній системі;
2)необхідність завершення кейнсіанської революції;
3)створення нового синтезу макро- та мікроекономіки. Але поряд з цим американське та англійське посткейнсіанство мають певні відмінності та особливості.