Контрольні питання

1. Для розв’язання задач якого типу використовують Поиск решения? Наведіть приклади.

2. Як інсталювати Поиск решения?

3. Як запустити Поиск решения?

4. Що таке цільова комірка?

5. Що таке змінні параметри?

6. Як ввести обмеження задачі?

7. Види обмежень.

8. Як можна контролювати точність пошуку розв’язку?

9. Що таке моделі оптимізації і як їх використовувати?

10. Види звітів за результатами пошуку.

Лабораторна робота 12

Тема:ВИКОРИСТАННЯ СТАТИСТИЧНИХ ТА ФІНАНСОВИХ ФУНКЦІЙ В EXCEL.

Мета: ознайомитись з використанням статистичних та фінансових функцій для обчислень в Excel.

Теоретичні відомості та рекомендації Стандартні статистичні функції

Програма Excel містить комплекс засобів статистичного аналізу, до якого входять стандартні статистичні функції. Аргументом цих функцій найчастіше є діапазон комірок або список чисел, розділених крапкою з комою.

Стандартні версії статистичних функцій не враховують комірки з текстовими значеннями. Для обробки таких даних набір стандартних статистичних функцій розширено їх А-версіями. У них текстові значення замінюються на нулі. Як правило, А-версія функції має таке саме ім’я, що й стандартна версія, але доповнене літерою «А» у кінці назви функції. Наприклад, А-версія функції МАКС має назву МАКСА.

Розглянемо стандартні статистичні функції, які використовують найчастіше. При використанні майстра функцій більшість з них можна знайти в категорії Статистические. Виняток становлять функції СУММ та СУММЕСЛИ, які належать до категорії Математические.

• Функція СУММ повертає суму всіх аргументів. її синтаксис такий:

СУММ(Число1 ;Число2;...),

де Число1, Число2,... – список від 1 до З0 аргументів, які потрібно підсумувати.

• Функції МАКС, МИН повертають відповідно найбільше та найменше значення з набору аргументів. Синтаксис цих функцій такий: МАКС(Число1;Число2;...), МИН(Число1;Число2;...),

де Число1; Число2; ... – список від 1 до З0 аргументів, серед яких визначається найбільше та найменше значення.

• Функції СЧЁТ, СЧЁТЗ.

1. Функція СЧЁТ визначає кількість комірок у заданому діапазоні, які містять числа (у тому числі дати й формули, що повертають числа).

2. Для визначення кількості непорожніх комірок незалежно від їх вмісту використовують функцію СЧЁТЗ.

3. Синтаксис цих функцій такий: СЧЁТ(Значение1;Значение2;...), СЧЁТЗ(Значение1; 3начение2;...), де Значение1, Значение2, ... – список від 1 до З0 аргументів, кількість яких визначають наведені функції.

• Функції СУММЕСЛИ, СЧЁТЕСЛИ.

9. Функція СУММЕСЛИ подібна до функції СУММ, але перевіряє кожний аргумент на відповідність певній умові перед тим, як додати його до підсумку.

10. Функція СЧЁТЕСЛИ так само визначає кількість тільки тих аргументів, які відповідають певним умовам.

11. Синтаксис цих функцій такий:

СУММЕСЛИ(Интервал;Критерий;Сумм_интервал),

СЧЁТЕСЛИ(Интервал; Критерий),

де Интервал – діапазон комірок, для яких перевіряється критерій; Критерий – умова відбору у формі числа, виразу або тексту; Сумм_интервал – необов’язковий параметр, що визначає комірки, значення яких долучаються до підсумку в разі виконання умови. Діапазони Интервал та Сумм_интервал повинні мати однакову кількість комірок. Якщо аргумент Сумм_интервал пропущений, то розраховується сума з комірок діапазону Интервал, для яких справджується критерій.

• Функція СРЗНАЧ обчислює середнє арифметичне своїх аргументів. Синтаксис функції такий: СРЗНАЧ(Число1 ;Число2;...),

де Число1; Число2;... – список від 1 до З0 аргументів, для яких обчислюється середнє значення.

• Функції ДИСП, СТАНДОТКЛ та ДИСПР, СТАНДОТКЛП.

12. Функції ДИСП, СТАНДОТКЛ використовують для оцінювання дисперсії і стандартного (середньоквадратичного) відхилення випадкової величини для вибірки з генеральної сукупності. Дисперсія і стандартне відхилення є статистичними характеристиками розкиду множини значень. Стандартне відхилення – це квадратний корінь з дисперсії. За нормальним розподілом приблизно 68 % значень випадкової величини перебуває в межах одного стандартного відхилення від середнього значення і близько 95 % – у межах подвоєного стандартного відхилення. Синтаксис цих функцій такий:

ДИСП(Число1 ;Число2;...), СТАНДОТКЛ(Число1;Число2;...),

де Число1; Число2; ... – список від 1 до З0 аргументів, що становлять вибірку з генеральної сукупності.

13. Якщо числові значення утворюють генеральну сукупність, замість функцій ДИСП, СТАНДОТКЛ використовують функції відповідно ДИСПР, СТАНДОТКЛП.