Лекції з навчальної дисципліни: „Художнє оформлення видань"

Тема 1. Історія розвитку друкованих видань. Види видань за дсту 3017–95. Зв’язок між змістом і оформленням видання. Терміни та визначення План лекції

1. Історичний екскурс розвитку оформлення видань.

2. Існуючі традиції, терміни та стандарти.

3. Принцип класифікації видань.

1.1. Історія книгодрукування у Європі. Питання першості та наслідуваності.

Хронологія друку книжок з наборних форм

*- Найдревнішою відомою людству друкованою книгою можна вважати текст, надрукований способом ксилографії (друк з різьблених дерев’яних дощечок) з 12 дощечок у Кореї в період між 704 и 751 рр. н.е.

**- Перші друковані книжки з’явилися: в 1465 в Італії, в 1468 в Словаччині и Швейцарії, в 1469 в Нідерландах, в 1470 у Франції, близько 1473 у Польщі, в 1473 в Угорщині, в 1474 в Іспанії и Бельгії, в 1477 в Англії. Друковані книги видані до 1 січня 1501 р., називають інкунабулами, Друковані книжки 1-ї половини 16 в. — палеотипами.

***- Перші друковані книжки кирилівського шрифту видані Ш. Фиолем в Кракові в 1491.

До 1430 р. – друкарство у Європі виникло завдяки нідерландським майстрам, в часності Лоуренсу Янсзону Костеру [Попов П. «Друкарство, його початок і поширення в Європі XV-XVI сторіччя (ДВУ-1925 р.)].

1445 р – Йоган Гутенберг видав свою книгу (відомі фрагменти інших першодруків, що відносять до його праць за стилістикою та діалектами у текстах, та датують більш раннім часом друку).

1491 р. – у польському Кракові друкарем Швайпольтом Фіолем друкуються «Октоїх» та «Часослов» (до цього часу вже відомі принаймні 5 його книжок – сере них «Тріоді Пісна і Цвітна» - 2 книги та «Псалтир» - 2 книги).

1517 р. – Франциск Скорина у Празі видав першу книгу «Псалтир».

1525 р. - Франциск Скорина (можливо у Кракові) видав дві книги - «Апостол» та «Мала подорожня книжиця».

1553 р. – виявлено першодруки, що виготовлялися вже діючою у Москві на той час «анонімною» друкарнею.

1564 р. – вийшла перша точно датована друкована книга видана друкарями Іваном Федоровим та Петром Мстиславцем («Апостол» Москва).

1564 р. – відрукована перша книга друкарем-видавцем Іоганом Богбіндером (датчанин) [Строев П. Обстоятельное описание старопечатных книг славянских и российских, хранящихся в библиотеке тайного советника, сенатора … графа Фёдора Андреевича Толстого., Москва – 1829 г.]

1569 р. – на території нинішньої Волині (а тоді земель Литовської Русі) у місті Заблудові І.Федоров та П.Мстиславець видрукували Заблудівське Євангеліє.

1574 р. – у Львові виходить «Апостол» та «Буквар» друкаря І.Федорова.

1578 р. – «Острожська Азбука» друкаря І.Федорова.

1.2. Існуючі традиції, терміни та стандарти.

Розглянемо принцип наслідування оформлення книги починаючи з рукописних.

«Евангелие из Келса». Рукописная книга. Ирландия. Около 800.

«Остромирово евангелие». Рукописная книга. 1056—57.

Євангеліє апракос. Рукописна книга. Початок ХІІ ст.

42-строчная Библия И. Гутенберга. Середина 15 в.

«Всемирная хроника» Х. Шеделя. Печать А. Кобергера. 1493.

Заставка в Псалтирі ХV ст..

«Апостол». Печать Ивана Фёдорова и Петра Мстиславца. 1564.

Описание России в издании Эльзевиров. 1630.

«Краткое описание Комментариев Академии наук». Гражданский шрифт. 1728.

Типографское руководство П. Фурнье. 1764.

Издание У. Морриса. 1897.

Переплёт средневековой рукописной книги.

В. И. Ленин. «Карл Маркс». Переплёт В. Тоотса. 1968.

З перших друкованих видань склалася певна побудова книги та почали використовуватися елементи художнього оформлення видання:

Колофон – вихідні данні у кінці книги. В яких розповідається про рік видання, вказується імя замовника та друкаря/видавця (уперше зафіксовано у 1457 р – «Псалтирь» Фауста Шьоффера).

Сигнети - фірмовий герб видавництва (там же, у вигляді двох щитів. У подальшому розміщувались на титульній сторінці)

Еррата – листок-перелік помилок у тексті (від лат. Errata) розміщувався у кінці видання (уперше у 1457 р – там же)

Титульний лист – перша сторінка видання з назвою, коло фоном та сігнетами.(уперше у 1476 р. в «Астрологічному або астрономічному календарі» Ерхарда Ратольда з Аугсбурга)

Регістр – аналог оглавлення але для друкарів-складальників(палітурників) книги, розміщувався у кінці книги та складався з початкових слів зошитів.

Кустоди – друк малими літерами на останній сторінці зошиту перших слів першої сторінки наступного зошиту.

Нумерація листів (філіація) – колонцифри у теперішньому розумінні. (вперше у книзі Миколи Гету з Кьольна, 1470 р)

Ілюстрації (друковані) – вперше зафіксовані в книгах друкаря Пастера А. у 1461 р.

Формати (долі паперового аркушу) – 1/2 - in folio; 1/4 - in kvarto; 1/8 – in octavo.

Можна позначити певні етапи в розвитку книгодрукарства та підходів до оформлення книги:

Від IV до ХV ст. н.е. – шрифти, структура книги, матеріали.

до IV – становлення класичного алфавіту, розповсюдження письма та розвиток рукописних шрифтів як прототипів майбутніх друкарських. Римський капітальний шрифт (маюскул), рукописний капітальний шрифт (рустика), римський курсив. Використання папірусу з 3тис. до н.е. розробили технологію обробки шкіри – «пергамен» ( м.Пергам, II ст. до н.е.), винахід паперу у Китаї в ІІ ст.н.е. Звитки, тетраді, книги «кодекс».

IV-ІХ ст. н.е. – уніціальний шрифт, полууніціальний шрифт (мінускул), каролінгський мінускул, винахід ксилографії (Корея, VII ст.).

ІХ-ХІІІ ст. н.е. – міссаль-готичний шрифт, полуготичний шрифт, початок виробництва паперу у Європі(ХІІв).

ХIV-ХV ст. н.е. – новокаролінгський (гуманістичний) шрифт. склалися основні елементи книги, принципи її оформлення, редагування, виготовлення та розповсюдження книг.

Від ХV до ХХ ст. н.е.

ХV- ХVІІІ – початок книгодрукування з використанням наборних друкарських форм, використання гравіювання ілюстрацій, розробка єдиних стандартів для книг – типометрії, застосування літографії, формування принципів оформлення.

XV ст. у Кореї починають друкувати книги окремими рухомими літерами, відлитими з бронзи.

В Європі в 1440 році в місті Таарземі (Голландія) літери відливає Лаврентій Костер.

Йоганн Гутенберг винайшов пуансон – відливну матрицю, ручний відливний апарат, литу свинцеву (гартову) літеру, скла­дання з окремих літер та ручний прес, який використовував для друку книг. В своїх книгах Гутенберг зберіг від рукописної книги форму, елементи, накреслення шрифту і залишав вільні місця для вписування ініціалів, заставок і кінцівок.

Поява типометрії – типографічної системи мір, запропонована французом П.С. Фурьє у 1737 р., та вдосконалена Ф.Дідо. Формування нових принципів графічного оформлення та книжкового дизайна.

ХІХ-ХХ ст. – механізація та автоматизація набірних та друкарських процесів. Уніфікація та стандавртизація підходів в конструюванні видання.

У 1818 році було застосовано спосіб літографії для виготовлення форм, А.Зенефельдер (Нім.).

У 1867 році було застосовано спосіб травлення металу для виготовлення клише Фірмен Жилло (Фран.).

У 1872-1875 рр. було застосовано растрування зображення та фотографічний кольороподіл.

У 1878 році було застосовано спосіб офсетного друку з літографської форми, винайдений Олексієм Грековим (Рос.).

У 1882 році М.І.Захаров (Рос.)було винайдено електричний гравірувальний апарат.

У 1884 році Оттаман Мергенталер (Нім.) винайшов рядковідливну складальну машину — ліно­тип.

У 1894 році Тольберт Ланетон (Амер.) винайшов літеровідливну складальну машину — моно­тип. Тоді ж почала працювати перша фотоскладальна машина.

У 1916 році Є.Є.Горін (Рос.) спроектував пристрій для електрофотографії.

У 1937 році Ф.Карлсон (Амер.) розробив та продемонстрував електрографічний апарат.

У 1937 році Н.Д.Нюберг (Рос.) та Г.Е.Нейгебауер (Нім.) розробили спосіб електронного кольороподілу. Широке застосування у поліграфії у 1960 р. з початком використання лазерного випромінювання.

ХХІ ст. – автоматизація та компютеризація всіх процесів підготовки та виготовлення видань, застосування інноваційних технологій в відтворенні інформації, створення електронних видань.

Понятійний ряд. Конструкція книги. Основні елементи видань. Одиниці виміру.

Книга — це неперіодичне видання обсягом більше 48 сторінок або будь-яке більше трьох друкованих аркушів. У поліграфії книгою називають видання в оправі.

Блок, який покривають обкладинкою, прийнято назива­ти, на відміну від книжкового, брошурним.

Книжкові обкладинки № 1, № 2, № 3, № 4 застосовуються для покриття брошур. Види покриття брошур можуть бути:

№ 1 - вкладання в обкладинку — 68 сторінок при папері вагою 1 м² менше 80 г і до 52 сторінок — при папері від 80 г і більше (на практиці – до 120 стор при папері 48-70 г/м²);

№ 2 - криття звичайне е (короткостро-кового терміну служби);

№ 3 - криття врозпуск;

№4 - криття з кантами - використовується лише для мало-обсягових (до 5—6 аркушів) та малотиражних рекламно-довідкових брошур.

В обкладинках випускають книги, розраховані на корот­кий термін використання при інтенсивному користуванні або на середній термін використання при малій інтенсивності користування, а також невідповідальні видання індиві­дуального користування.

Розміри приклейки обкладинки до першої та останньої сторінок блока при критті врозпуск - 5-7 мм для закривання дроту чи кінців ниток при шитті на ниткошвейних машинах.

Книжкові обкладинки № 5-9 (типи /номери оправ):

№ 5 - складена, з кантами, тверді сторонки покриті папером, спинка — тканиною;

№ 6 - цільнокрита, гнучка з кантами чи без них;

№ 7 - цільнокрита, тверда з кантами, часто з прямим корінцем (картонний відстав), покриття може бути тка­ниною чи синтетичним матеріалом або папером (масою не менше 100 г);

№ 8 - складена, тверда з кантами, деталі оправи можуть бути покриті двома різними покривними матеріалами;

№ 9 - всі види синтетичних оправ, які не мають відстава і приклеюються до корінця блока.

Суперобкладинка — елемент зовнішнього оформлення книги, який являє собою прямокутний аркуш паперу, що за висотою дорівнює висоті оправи чи обкладинки і несе додаткову інформацію (текст, зображення) та обгортає книгу.

Формати паперу. Папір для вироб­ництва книг і журналів виготовляють в аркушах (60х84, 60х90,70х90,70х 100,70х 108,75х90,84х 108 см) і в рулонах (шириною 60, 70, 75, 84, 90, 108 і 120 см).

Формати видань. Найбільш відомі формати, які вико­ристовуються у нас в країні, подано у таблиці, яка для зручності користування фіксує їх розміри в міліметрах і дюймах (табл. 2,3).

Міжнародні формати паперу

мм

дюйми

мм

дюйми

мм

дюйми

АО

841х 1189

33,1х46,8

ВО

1000х1414

39,3х55,6

СО

917х1297

36,1х51,0

А1

594 х841

23,3х33,1

В1

707 х1000

27,8х39,3

С1

648х917

25,5 х 36,1

А2

420 х 594

16,5х23,3

В2

500 х 707

19,6х27,8

С2

458 х 648

18,0х25,5

АЗ

297 х 420

11,6х16,5

ВЗ

353х500

13,8х19,6

СЗ

324 х 458

12,7 х 18,0

А4

210х297

8,26х11,6

В4

250х353

9,8х13,8

С4

229 х 324

9,0 х 12,7

А5

148х210

5,8х8,26

В5

176х250

6,9х9,8

С5

162х229

6,3х9,0

А6

105 х 148

4,1х5,8

В6

125 х 176

4,9х6,9

С6

114х162

4,4 х 6,3

А7

74х105

2,9х4,1

В7

88х125

3,4 х 4,9

С7

81х114

3,1х4,4

А8

52х74

2,0х2,9

В8

62х88

2,4 х 3,4

С8

57х81

2,2х3,1

А9

37х52

1,4х2,0

В9

44 х 62

1,7х2,4

А10

26х37

1,0х1,4

В10

31х44

1,2х1,7

Таблиця 2 Формати видань

Розміри листа

Частка

Умовне позначення формату

Розміри блока після обрізки

мм

дюйми

максимальний

мінімальний (допустимий)

см

дюйми

см

дюйми

600 х 900

23,6х35,4

1/8

60 х 90/8

220 х 290

8,6х11,4

205 х 277

8,0х10,9

840х1080

33,0х42,5

1/16

84 х 108/16

205 х 260

8,0 х 10,2

192х255

7,5х10,0

700 х 1000

27,5 х 39,4

1/16

70 х 100/16

170х240

6,6х9,4

158х230

6,2х9,0

700х900

27,5х35,4

1/16

70х90/16

170х215

6,6х8,4

155х210

6,1 х8,2

600х900

23,6х35,4

1/16

60 х 90/16

145х215

5,7х8,4

132х205

5,1 х8,0

690 х 840

23,6х33,0

1/16

60 х 84/16

145 х 200

5,7х7,8

130х 195

5,1х7,6

840 х1080

33,0х42,5

1/32

84 х108/32

130х200

5,1 х7,8

123 х 192

4,8х7,5

700 х 1000

27,5х39,4

1/32

70х100/32

120х165

4,7х6,4

112х158

4,4 х 6,2

750х900

29,5 х 35,4

1/32

75 х 90/32

107 х 177

4,2х6,9

100х170

3,9х6,6

700 х 900

27,5х35,4

1/32

70 х 90/32

107х165

4,2 х 6,4

100х155

3,9х6,1

600 х 840

23,6х33,0

1/32

60 х 84/32

100х140

3,9х5,5

95 х 130

3,7х5,1

Таблиця 3.